Марта Смик - Фізична терапія в педіатрії

18/09/2026

Дитяча стопа: де норма, а де справді потрібне втручання? 👣Плоскостопість, ходьба навшпиньках, завалювання стоп усередину, ортопедичне взуття, устілки…
Навколо дитячої стопи досі існує чимало міфів. Іноді ми намагаємося виправити те, що є абсолютно нормальним етапом розвитку. А іноді, навпаки, пропускаємо зміни, які потребують нашої уваги.

Як фізичні терапевти, ми маємо розуміти не лише те, як виглядає стопа дитини, а й чому вона виглядає саме так і як функціонує.

Отож, я додала до платфрми вебінар «Дитяча стопа», у якому хочу поділитися систематизованими знаннями, клінічним досвідом і сучасними доказовими підходами.

На вебінарі ми розберемо:

🔹 Як формується дитяча стопа та які зміни є фізіологічними на різних етапах розвитку.

🔹 Як проводити структуроване обстеження стопи та які методи оцінювання мають наукове обґрунтування.

🔹 Як відрізняти варіанти норми від станів, що потребують додаткової діагностики або втручання.

🔹 Які поширені міфи про плоскостопість, взуття та устілки не підтверджуються сучасними дослідженнями.

🔹 Як обирати тактику фізичної терапії відповідно до результатів обстеження, функціональних потреб дитини та наявних доказів.

Моя мета — щоб після проходження вебінару ви краще розуміли: що оцінювати, на що звертати увагу, коли варто спостерігати, а коли — діяти. Якщо ви працюєте з дітьми й хочете впевненіше орієнтуватися в питаннях дитячої стопи — запрошую вас на вебінар 👣

📩 Деталі — за посиланням
https://prokids-health.com/kurs/10/stopa-ditini

13/09/2026

навчання_фізичних_терапевтів

💜 На ваші запитання про наступні навчання сьогодні, я відкрила доступ до одного зі своїх базових навчань, тож, якщо плануєте працювати з немовлятами, варто почати саме з нього 🙂

"Фізична терапія в педіатрії: аналіз рухового розвитку, методи оцінювання та стратегії терапії обраних порушень у дітей 0–6 місяців» - це не новий вебінар. Я вже проводила його раніше — і саме тому вирішила повернути його зараз, перед стартом серії навчань.

Чому вибір саме на ньому?
Перш ніж вивчати окремі методики, техніки чи засоби, потрібно мати базу - розуміти, як розвивається здорова дитина, вміти аналізувати її рух, знати, що і як оцінювати, помічати, коли варіант розвитку перестає бути просто індивідуальною варіативністю.
І найважливіше — вміти на основі побаченого прийняти клінічне рішення і побудувати стратегію терапії.

Тому, якщо ви тільки плануєте йти у напрямку педіатричної фізичної терапії - почніть звідси⬇️. А якщо вже працюєте з немовлятами — використайте це навчання, щоб систематизувати свої знання і ще раз вибудувати логіку від оцінювання до терапії.

💜 З нагоди Всесвітнього дня фізичної терапії ще діє спеціальний промокод:

FIZIO2026

який знижує вартість вебінару до 129 PLN з 229 (ціни вказані у місцевій валюті організатора)

Промокод діє до 13 вересня, 23:59
Після цього закриваю цю пропозицію — і ми рухаємося далі. Попереду нові теми та нові навчання ProKids Education.

👉 Вебінар доступний за посиланням:
https://prokids-health.com/

При оформленні введіть код FIZIO2026

* До цього матеріали надсилались аналогово через мейловий доступ, але зараз ми осучаснились до більш автоматизованого розвязання 😀

🔔СЕРТИФІКАТ БУДЕ,
доступ до платформи на 30 днів!

!До зустрічі на навчаннях 💜

Опис курсу:Онлайн-тренінг  «Фізична терапія  при порушеннях моторного розвитку дітей від 0 до 6 місяців» -...

10/09/2026

Все частіше у соцмережах зʼявляються профілі медикинь та медиків, які, начебто, перекваліфікувалися і позиціонують себе «реабілітологами», звертаючи увагу на свій клінічний досвід.

Навʼязуючи до особистого досвіду, я прийшла у фізичну терапію, вже маючи за плечима багато років клінічної практики медичною сестрою. І не просто практики. Я працювала з дітьми в одному з найскладніших відділень — реанімації. Я знала важкі стани, анатомію, фізіологію, фармакологію, клінічні процеси.
Я вміла працювати з дитиною у важкому стані. Але мені все ще чогось бракувало.

І саме з цим величезним багажем знань та досвіду я розпочала навчання за напрямком, «реабілітація».

На той час мені здавалося, що в мене дуже міцний дидактичний і практичний фундамент.
І це справді було так. Але ☝️, фундамент однієї професії не робить тебе фахівцем в іншій. Особливо чітко я зрозуміла це, коли на практиці отримала свого першого пацієнта до проведення обстеження і підбору втручання. Це була п’ятирічна з церебральним паралічем, V рівень за GMFCS, тобто найвищий рівень обмеження великої моторики. І я дуже добре пам’ятаю цей момент. Я дивилася на дитину і розуміла: у моїй голові — ціла медична енциклопедія. Я знаю діагноз. Я знаю патогенез . Я знаю фармакологію. Але вся ця величезна кількість медичних знань не дає мені відповіді на головне запитання:

Що я маю зробити для цієї дитини саме як фізична терапевтка?

Як оцінити її функціонування?
Як визначити основну проблему?
Як поставити функціональні цілі?
Як побудувати продуманий план терапії?
Як зрозуміти, чи моя терапія справді змінює життя цієї дитини?

Я розуміла, що маю знання, але я не вміла їх імплементувати. Цього мені потрібно було вчитися заново, попри медичну освіту, попри роки клінічної практики, попри досвід роботи з важкими дітьми.

І коли сьогодні я чую гіпотези про те, що медична сестра може замінити фізичного терапевта у тій же реанімації, для мене це звучить особливо дивно, бо я знаю обидві професії зсередини.

Медична сестра не може замінити фізичного терапевта. Так само як фізичний терапевт не може замінити медичну сестру. І справа зовсім не в тому, яка професія важливіша.
☝️Справа в різних компетенціях, різній освіті, різному клінічному мисленні та різній відповідальності перед пацієнтом.

Моя освіта медичної сестри зробила мене сильнішою фізичною терапевткою. Але вона не зробила мене фізичною терапевткою.

Для цього мені довелося здобути іншу професію 😃
Ось так, щиро, до кави😃

А як багато серед нас ФТ з медичною освітою, чи мали подібний досвід?🤔 Відгугніться в коментарях 🙂

08/09/2026

💜 На ваші запитання про наступні навчання сьогодні, у Всесвітній день фізичної терапії, я відкриваю доступ до одного зі своїх базових навчань, тож, якщо плануєте працювати з немовлятами, варто почати саме з нього 🙂

"Фізична терапія в педіатрії: аналіз рухового розвитку, методи оцінювання та стратегії терапії обраних порушень у дітей 0–6 місяців» - це не новий вебінар. Я вже проводила його раніше — і саме тому вирішила повернути його зараз, перед стартом серії навчань.

Чому вибір саме на ньому?
Перш ніж вивчати окремі методики, техніки чи засоби, потрібно мати базу - розуміти, як розвивається здорова дитина, вміти аналізувати її рух, знати, що і як оцінювати, помічати, коли варіант розвитку перестає бути просто індивідуальною варіативністю.
І найважливіше — вміти на основі побаченого прийняти клінічне рішення і побудувати стратегію терапії.

Тому, якщо ви тільки плануєте йти у напрямку педіатричної фізичної терапії - почніть звідси⬇️. А якщо вже працюєте з немовлятами — використайте це навчання, щоб систематизувати свої знання і ще раз вибудувати логіку від оцінювання до терапії.

💜 І оскільки сьогодні наше професійне свято, я підготувала спеціальний промокод:

FIZIO2026

який знижує вартість вебінару до 129 PLN (ціни вказані у місцевій валюті організатора)

Промокод діє до 12 вересня, 23:59
Після цього закриваю цю пропозицію — і ми рухаємося далі. Попереду нові теми та нові навчання ProKids Education.

👉 Вебінар доступний за посиланням:
https://prokids-health.com/

При оформленні введіть код FIZIO2026

* До цього матеріали надсилались аналогово через мейловий доступ, але зараз ми осучаснились до більш автоматизованого розвязання 😀

🔔СЕРТИФІКАТ БУДЕ,
доступ до платформи на 30 днів!

!До зустрічі на навчаннях 💜

06/09/2026

Як і обіцяла🙂
фізичного терапевта на прикладі «літачка»✈️⬇️

«Вона вже місяць робить «літачок» і не може «рушити» далі, тобто поповзти» - знайомо?
І тут моя роль як фізичного терапевта — не просто «зліквідувати літачок». Моє завдання — зрозуміти, який саме елемент рухового розвитку на цьому етапі блокує перехід до локомоції. Тому я починаю мислити не через призму вправ, а через аналіз руху.

У клінічному мисленні варто аналізувати рух дитини саме через призму площин, тобто, які вміння, в якій площині, у яких діапазонах зʼявляються. До прикладу:

У сагітальній площині дитина поступово формує контроль між згинанням і розгинанням: піднімає голову, вчиться контрольовано її опускати, підіймати і опускати нижні кінцівки.

У фронтальній площині ключовим є те, чи вміє дитина переносити вагу з одного боку на інший, чи з’являється латеральна стабільність тулуба та здатність навантажити одну сторону тіла, щоб інша могла вільно рухатися. Без цього не буде ані вільного тягнення однією рукою, ані повзання, ані пересування рачки.

У ротаційній площині йдеться про незалежну роботу плечового пояса й таза, про появу ротації тулуба. Це основа для формування реципрокного, почергового патерну руху.

Тому, якщо дитина «застрягла» в «літачку», то іншими словами, її рухові стереотипи розвиваються у сагіталі, тобто згинання-розгинання тулуба. Тому питання має звучати не «як прибрати розгинання?», а «у якій площині руху дитині найбільше бракує контролю?»

У «літачку» домінує глобальне розгинання тулуба, а для повзання потрібен плавний перехід між згинанням і розгинанням зі збереженням контролю тулуба. Якщо цього бракує, дитина повертається до вже знайомої їй стратегії — розгинання.

Фронтальна площина.
Чи є перенесення ваги з боку на бік? Адже для повзання дитині необхідно перенести вагу на одну сторону, щоб звільнити протилежну руку чи ногу для руху.
Ротаційна площина.
Чи можуть плечовий пояс і таз працювати незалежно один від одного? У «літачку» тулуб часто працює як один жорсткий блок. А без ротації складно сформувати реципрокний, почерговий патерн руху.

Тому, мої втручання— це не боротьба з «літачком». Яшукаю, чого саме бракує в руховому ланцюгу: перенесення ваги, латеральної стабільності, ротації тулуба, дисоціації роботи плечового пояса й таза, контролю таза, активації косих м’язів живота чи координації. І лише після цього підбираю вправи.Саме тому двоє дітей з, на перший погляд, однаковим «літачком» можуть отримати зовсім різні рухові завдання.

Бо ми працюємо не з позою, а з причиною, яка ускладнює перехід до наступного етапу рухового розвитку, і саме таке «розкладання» навички є прикладовим клінічним мисленням фізичного терапевта, а не діставання з коробочки вправи для «літачка».

Погоджуєтесь?🤔 Що б додали у боротьбі з «літачком»? 🙂

01/09/2026

В продовження попереднього допису⬇️

Фізична терапія дітей, якої я навчалася надцять років тому, дуже еволюціонувала, бо за ці роки змінилося загальне розуміння розвитку дитини.

Що спостерігається сьогодні інакше ніж тоді?🤔

1. Ми все менше намагаємося „зробити правильний рух” за дитину.

Сучасна фізична терапія набагато більше говорить про активний рух, самостійне дослідження, motor learning, повторення та вирішення рухового завдання самою дитиною.
Фізичний терапевт все рідше задає собі питання: «Як мені правильно поставити дитину?» Взамін насувається:
«А які умови я можу створити, щоб дитина сама знайшла ефективну рухову стратегію ?»
У сучасних рекомендаціях для раннього втручання при ЦП, наприклад, task-specific активне тренування та самостійно ініційований рух мають сильну підтримку, тоді як пасивні, контрольовані терапевтом способи формування руху не рекомендуються як основа втручання.

2. ФТ все рідше споглядає на дитину як на набір „неправильних” компонентів руху:
симетрія/асиметрія
гіпотонус/гіпертонус
опора
положення голови
положення стоп

Усе це, безумовно, важливо.
Але в сучасній ФТ питання ставлять інакше:
Що дитина може зробити? Як вона це робить? Які стратегії використовує? Що обмежує її активність? І що допоможе їй перейти до наступного функціонального завдання?

Тобто від звичного «виправити дитину” до розуміння її функції та навчання руху.

3. Батьки — вже не виконавці, яким ми видаємо список вправ додому. Вони є частиною терапевтичного процесу.
Адже, ФТ не може бути з немовлям щодня по кілька годин. А розвиток відбувається саме між нашими зустрічами — під час гри, годування, перевдягання, носіння, контакту з батьками та дослідження середовища.

4. І, мабуть, найбільше змінилося розуміння ролі самого фізичного терапевта.
Від фахівця-«енциклопедії» по вправах до фахівця, що спостерігає → оцінює→ ставить клінічну гіпотезу → визначає функціональну проблему → ставить ціль → підбирає втручання → вимірює результат.

До прикладу , побачив це — подумай, ЧОМУ ти це бачиш і ЩО це змінює у твоєму клінічному рішенні.

А далі буде 🙂

30/08/2026

#знайомство

Вітаю! Назріла потреба освіжити пост- знайомство, бо отримую коментарі типу: «а хто ви, що про немовлят пишете»?😃

Отож, мене звати Марта Смик і я дитяча фізична терапевтка.

Не так багато років тому, коли сучасна фізична терапія в педіатрії в Україні лише починала розвиватися, я була серед тих спеціалістів, які впроваджували нові підходи, привозили знання та змінювали погляд на роботу з немовлятами й дітьми.

Тоді багато речей, які сьогодні здаються нам очевидними, звучали зовсім інакше.

І саме в той період у мене з’явився ще один напрямок роботи, який став для мене надзвичайно важливим — навчання фізичних терапевтів.

Я проводила курси, семінари та навчання для спеціалістів.
Через мої навчальні програми пройшли сотні фізичних терапевтів України і Польщі.

І знаєте, що для мене сьогодні особливо цінно?

Деякі з тих молодих спеціалістів, які колись потрапили на мої та моїх колег-однодумців навчання, сьогодні самі є провідними дитячими фізичними терапевтами. Працюють, розвиваються, навчаються далі☺️

Увесь цей час я продовжувала працювати з дітьми, навчатися далі, аналізувати нові дослідження, переглядати власні підходи.
І, мабуть, найважливіше — змінювати своє клінічне мислення разом із тим, як змінюється сучасна фізична терапія.

Зі зростанням навантаженості у різних міжнародних проєктах, блог пішов на паузу і, мабуть, час переглянути його сьогоднішніми очима, оновити й додати те, що змінилося за ці роки — у науці, у практиці та в моєму власному професійному досвіді.

Тому найближчим часом планується оновлення контенту для фахівців, які працюють з дітьми😃

А тепер цікаво: хто з вас колись уже був на моїх навчаннях? Напишіть мені в коментарях — дуже приємно було б бачити, скільки нас активних тут😃

15/08/2026

Чому після курсів типу «побіжи», «попливи» «поповзи» і «грай в шахи у рік» батьки потрапляють до мене чи колег з невирішеними завданнями?🤔

І основний аргумент: ми робили вправи - не допомогло, дайте нам інший комплекс🤷‍♀️

Комплексів я не видаю, але проводжу цілу нудну аналітику — чому дитині складно виконати саме цей рух?

Отож, троє дітей можуть однаково не сідати, не повзати чи мати труднощі з опорою на руки — але причини можуть бути зовсім різними.

В однієї дитини я можу спостерігати обмеження мобільності, в іншої — особливості роботи грудної клітки, ребер чи грудини, ще в іншої — рухову стратегію, яка не дає ефективно використати наявні можливості.

І тоді просто багаторазово повторювати «вправу на сидіння» або «вправу на повзання» — це ще не терапія.

Під час обстеження мене цікавить не тільки те, що дитина вже вміє або не вміє.

Я дивлюся ширше:

структура → мобільність → функція → спонтанний рух → рухові стратегії → компенсації, д-и-х-а-н-н-я, яке в більшості, оминається практично всюди , де була на навчаннях.

І лише коли розумію, що саме обмежує рух конкретної дитини, можу вирішити, чи потрібна їй вправа, яка саме і з якою метою.

Тому проблема не в тому, що вправи з інтернету чи онлайн-курсів обов’язково «погані», більше того, у мережі доступні усі на світі вправи і їх варіації і я не дам тої «єдиної і неповторної», але виконаю адекватну до сьогоднішніх можливостей дитини.

Проблема в тому, що втручання без оцінки дитини не відповідає на питання: чи потрібна саме ця вправа саме цій дитині саме зараз?

Моя робота — не видати батькам якомога довший список завдань. Моя робота — зрозуміти дитину, знайти причину її труднощів і створити кращі можливості для руху.

Спочатку — розуміння;
Потім — втручання;
І лише тоді — вправа.

🤔Чи теж так вважаєте?

15/02/2026

Нове гасло у соцмережах в середовищі блогерів 🤷‍♀️

«БІЛЬШЕ НЕ ТРЕБА ВИКЛАДАТИ ДИТИНУ НА ЖИВІТ»

Бо у Франції так не роблять!!!

І може б, пропустила повз вуха, але ж ні! Бо спочатку про ноу-хау почула від колег, яким опікуни на консультації кажуть «як не треба», бо курс купили🤷‍♀️, а буквально на днях з тим самим стикнулась на прийомі🤦🏼‍♀️.

Найцікавіше, не проблема дізнатись, звідки гасло. Алгоритми діють так, що матусям, які знаходяться в одній соцмережі, IG/FB підкидує ролики тих же блогерів.

Тож, звідки ноги ростуть? Виявляється, про свою історію з НЕ викладанням дитини на живіт розповіла українська журналістка, яка народжувала у Франції. І педіатр їм сказала: «навіщо на живіт? Будуть проблеми, тоді й будете викладати».

Тож у мене лише одне питання: якщо про важливість tummy time наголошують фахові джерела у різних країнах, то справді матусям важливіший одиничний досвід однієї з блогерок? Бо що? Бо у Франції?🤷‍♀️
У Франції ще й досі застосовуються небезпечні техніки типу «kiné respiratoire bébé», кому цікаво, і що, треба це нести до себе?

І звісно, є певні стани, коли дитині треба шукати альтернативне положення, а не одразу на тверду поверхню на живіт. Але не стосується це усіх новонароджених!!

07/02/2026

Ważna informacja dla małych narciaży⛷️😃