15/08/2025
Те, що з нами сталося — важливо. Але ще важливіше — хто був поруч, коли це сталося. І чи був взагалі. У важкі часи людина потребує іншої психіки — спокійнішої, стабільної, доступної.
Тому найбільші рани не завжди про події. Часто — про відсутність когось, хто залишився поруч, коли ці події відбувались. Не сам страх — а те, що поруч не було того, хто сказав би: "Я тут. Я тримаю тебе." Емоції, що не були побачені, почуті, спільно пережиті, стають ізольованими. І ця ізоляція — болить найдовше.
Психіка дитини вчиться формулювати образ себе на основі того, як на її емоції реагували інші. Якщо плач ігнорували — вона може вирости, вважаючи, що її біль неважливий. Якщо злість карали — вона може вважати, що злість — це загроза любові. Якщо страх висміювали — вона навчиться соромитися своєї уразливості.
Ми не просто потребуємо зв’язку. Ми формуємося в ньому Те, як з нами були в моменти емоційного піку, формує:
- наше ставлення до емоцій,
- нашу здатність довіряти,
- наші стратегії прив’язаності у дорослому житті.
#психолог #консультаціяпсихолога #амаліямакаренко
