17/09/2026
ПРАВИЛА ТЕРАПІЇ
або що я не роблю навіть за «ну будь ласка» 😏
До психолога не потрібно приходити «правильним клієнтом».
Можна плакати. Злитися. Мовчати. Не знати, з чого почати. І навіть сказати:
«Я взагалі не розумію, навіщо я сюди прийшла».
Розберемося 🤍
Але кілька правил у моєму кабінеті все-таки є.
🔐 Що було на консультації, залишається на консультації.
Конфіденційність — основа нашої роботи. Її межі ми обговорюємо на початку терапії.
🧠 Я не ставлю діагнози вашому колишньому по аватарці.
І не визначаю за трьома історіями, що мама «токсична», чоловік «нарцис», а начальник точно має розлад особистості.
Ми працюємо з вами, а не дистанційно лікуємо всіх, хто вас бісить.
🪄 Я не обіцяю змінити життя за одну зустріч.
Було б зручно: 50 хвилин, один інсайт — і нове життя завантажено на 100%.
Психотерапія працює трохи інакше.
🤍 Я не «ремонтую» людей. Особливо підлітків.
Запит «зробіть так, щоб моя дитина стала зручною» ми, скоріше за все, повернемо дорослим із кількома цікавими запитаннями 😏
👥 Особисті стосунки й терапія потребують меж.
Якщо наше знайомство або інші зв’язки можуть заважати терапії, я можу не взяти вас у роботу та рекомендувати іншого спеціаліста.
📚 Я не працюю з усім на світі.
Якщо запит поза межами моєї компетенції, я чесно про це скажу й за можливості порекомендую профільного фахівця.
І найважливіше:
У терапії ви можете сказати мені «ні».
«Не хочу відповідати».
«Не готова про це говорити».
«Мені це не підходить».
«Я з вами не погоджуюся».
Терапія не забирає у вас право вибору.
Вона допомагає його повертати.
Мій підхід: без оцінювання, без чарівних пігулок і без «я психолог, мені видніше».
З повагою до ваших меж.
З гумором там, де він доречний.
І з питаннями, після яких іноді хочеться сказати:
«Блін. А я ніколи не дивилась на це з цього боку». 🤍