25/08/2026
Чоловіка силоміць тягнули представники ТЦК. Били. Він кричав і просив людей про допомогу.
І люди прийшли.
Коли представники ТЦК почали піднімати руки ще й на жінок — чоловіки стали на захист. Так, дійшло до розбитої машини. Так, дійшло до бійки.
Але серед усього цього є найважливіше — люди не залишили людину саму. Вони її врятували. І коли я бачу такі моменти, я відчуваю гордість за наших людей. Бо розумію: не всіх вдалося зробити байдужими. Є ще люди, які не бояться думати своєю головою. Які розуміють просту річ: якщо сьогодні пройдеш повз чужий крик про допомогу — завтра можуть пройти повз твій.
Тому нам треба залишатися людьми. І ставати один за одного.
А після цього приїхала купа поліції та силовиків у масках. Дивишся на це все, наче перед ними небезпечні злочинці, а не люди, які кілька хвилин тому почули крик про допомогу.
І хочеться запитати лише одне:
Ви точно пам’ятаєте, кого маєте захищати?
І найголовніше — за формою, масками й наказами ви ще пам’ятаєте, що ви теж люди?