17/05/2026
17 травня – це день, коли світ говорить про видимість, безпеку та права ЛГБТІК+ людей. Хоча ця дата пов'язана з виключенням гомосексуальності з переліку психічних хвороб, одного медичного рішення виявилося недостатньо, щоб подолати упередження, які досі існують у законах, державних рішеннях і щоденному житті.
Для нашої організації цей день має й особисту історію.
У 2008 році команда ГО «Асоціація ЛГБТ «ЛІГА» разом із волонтерами та волонтерками партнерської організації спробувала провести в центрі Миколаєва публічну акцію до 17 травня. Метою було привернення уваги до проблем ЛГБТ-спільноти та зробити цю тему видимою в публічному просторі.
Проте замість дозволу представники/-ці організації отримали виклик до міськвиконкому. Там їм офіційно вручили повідомлення про заборону заходу. У той час сама поява ЛГБТІК-людей у публічному просторі міста сприймалася як «загроза», яку намагалися не допустити.
Сьогодні, у 2026 році, ми бачимо зовсім іншу реальність. Попри війну, ризики та тиск, молоді квір-люди виходять на площі великих міст України, беруть участь у публічних акціях, відкрито заявляють про себе та захищають свої права. І все це є результатом багатьох років боротьби, видимості та сміливості спільноти.
В Україні за останні роки відбулися певні зрушення у бік більшої рівності, зокрема під впливом євроінтеграційних процесів. Тема ЛГБТІК+ поступово перестала бути повністю табуйованою, однак системні зміни досі залишаються незавершеними.
Найбільша прогалина – відсутність закону про цивільні партнерства та чіткої і послідовної норми щодо злочинів на ґрунті ненависті, зокрема за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
Повномасштабна війна зробила ЛГБТІК+ людей більш видимими – через їхню участь у ЗСУ, волонтерство та допомогу. Водночас ця видимість не завжди означає правовий захист: партнери/-ки не мають юридичного статусу, а в критичних ситуаціях часто позбавлені базових прав і доступу до інформації.
На тлі обговорення нового Цивільного кодексу, ухваленого в першому читанні, загострилися суспільні дискусії. Документ не враховує потреб ЛГБТІК+ людей, тож на сайті президента вже зареєстрували петицію з закликом не допустити його ухвалення через ризики дискримінаційних норм і можливі втручання у приватне та сімейне життя.
Петиція вже зібрала необхідну кількість підписів для розгляду, її підписанти закликають до доопрацювання проєкту із залученням правозахисників і експертів.
І тут доречно згадати слова першої очільниці нашої Асоціації Вікторії Аманової. Близько 30 років тому, коли організація боролася за офіційну реєстрацію, вона зверталася до молодих активістів із простим, але важливим меседжем: «Не варто чекати найкращих часів – вони ніколи не прийдуть, якщо ми самі не будемо діяти».
І сьогодні ці слова залишаються актуальними, адже йдеться не про «особливі права».
Йдеться про абсолютно базові речі:
— юридичний захист сімей;
— ефективне реагування на злочини ненависті;
— рівний доступ до правосуддя та медицини;
— безпечне середовище без дискримінації.
Тож саме тому цей день – про видимість тих, кого довго намагалися не помічати, і про захист, якого досі бракує. І поки цей розрив між деклараціями та реальністю зберігається, ця дата не втрачає свого сенсу.
