28/09/2022
Сумувати з Богом
Що таке скорбота?
Скорбота – це процес, під час якого ми більш інтенсивно відчуваємо емоцію смутку через втрату. Це період інтенсивного емоційного болю і страждання. У цьому процесі ми перебуваємо в стані страждання, якого ми не можемо уникнути і з яким ми неминуче стикаємося.
Горе є неминучою частиною життя. Воно приходить без попередження і завжди є небажаним. Хочемо ми того чи ні, але нам доводиться переживати смуток. Ми відчуваємо смуток, коли втратили щось або когось, або коли наші бажання не здійснилися, або коли ми думаємо про те, що могло б бути.
Ми не хочемо страждати, але змушені.
Оскільки втрати або втрачені можливості є частиною життя, процес скорботи насправді є процесом зцілення. Життя продовжує текти, і якщо ми хочемо відчути себе краще і почати жити знову, ми повинні пройти і через цей період. Якщо ми цього не зробимо, ми, швидше за все, застрягнемо, сподіваючись (здебільшого нереально) якимось чином повернути те, що ми втратили.
Процес – стан, який триває
Природньо, що коли ми опиняємося в стані горя, ми хочемо якнайшвидше вийти з цього стану. Ми не хочемо терпіти біль. Горе – це процес, який також порушує повсякденне життя.
На початку почуття смутку дуже сильне, коли ми усвідомлюємо, що втратили щось або когось, або пізніше, коли щось нагадує нам про нашу втрату. Окрім смутку, з’являється почуття гніву та безнадії.
Однак, ми не можемо швидко вийти з скорботи. Саме тому воно називається процесом. Ми повинні пройти через біль, щоб досягти прогресу.
Шлях переживання скорботи
Єдиний спосіб перестати сумувати – це познайомитися з горем і дозволити йому на деякий час стати частиною нашого життя. А це нелегко. Йти пліч-о-пліч зі смутком по життю. Ми не можемо ігнорувати своє горе, але ми не повинні дозволяти йому душити нас.
Горе впливає на повсякденне життя, змінює звичний уклад. І це нормально. Якщо потрібно, ми не підемо на роботу на деякий час або залишимо домашні обов’язки, коли нам потрібно посумувати… Коли ми страждаємо, ми можемо плакати, кричати, верещати. Ми можемо сумувати наодинці або в присутності іншої людини. Як би саме ми не переживали свій біль – важливо, щоб ми його переживали.
Ось один з підбадьорливих віршів з Біблії:
Псалом Давида 23.
Господь – пастир мій.
Я ні в чому не маю потреби.
Він дає мені спочивати на луках трав’янистих;
Він веде мене до тихих вод;
Він зберігає душу мою живою.
Він наставляє мене на правдиву дорогу
заради свого доброго імені.
Навіть коли я йду найтемнішою долиною,
я не боюся небезпеки, бо ти зі мною.
Твій жезл і твій посох –
вони захищають мене.
Втрати
Слово ” туга” найчастіше асоціюється у нас із втратою когось із близьких. Така скорбота вважається найсильнішою, найболючішою. Однак, людина також переживає процес горювання, коли вона зазнає втрат іншого роду.
У наступних параграфах ми розглянемо, з якими саме втратами ми найчастіше стикаємося.
Втрата коханої людини
Саме любов пов’язує нас між собою і об’єднує з іншими людьми. Першою любов’ю, яку переживає людина, є любов, яку мати дарує новонародженому. Завдяки цій любові дитина вчиться любити інших людей.
Любов – це сильна емоція, без якої людина не була б людиною, людською істотою.
Коли ми втрачаємо когось, кого любили, нам часто здається, що ми втратили частину себе. Втрачене життя – найболючіше, тому що його не можна повернути, а смерть не можна виправити.
Однак для тих, хто вірить в Бога, є те, що називається “скорбота з надією”. Надія і віра в те, що вони колись знову зустрінуться зі своїми близькими, ґрунтуються на вірі у вічне життя. Крім того, віра у вічне життя ґрунтується на вірі у воскреслого Христа.
Втрата домашньої тварини
Люди, які живуть з домашніми тваринами, сприймають їх як частину своєї сім’ї. Собака або кішка приносить радість і спілкування. Ми любимо домашніх тварин як членів своєї сім’ї, для деяких вони дають сенс і мету в житті. Тому, коли ми втрачаємо домашнього улюбленця, ми також проходимо через процес горювання. Це абсолютно природний стан і почуття, і ми не повинні цього соромитися.
Втрати, понесені під час війни
Втрати, понесені на війні, включають в себе всі можливі втрати. З огляду на те, що війна несе з собою велику руйнівну силу, втрати неминучі у всіх сферах життя.
Втрата життя, як людського, так і тваринного.
Втрата майна
Втрата освіти
Втрата частини дитинства
Втрата зв’язку з частиною сім’ї – розлука
Втрата батьківщини
Можлива втрата ідентичності (якщо ми будуємо ідентичність на основі національної приналежності)
Втрата контакту з реальністю – того, чим ми жили до вчорашнього дня, більше не існує.
Горе – це безперервний процес. Він триває стільки, скільки потрібно людині, щоб повернутися до попереднього стану, але вже з усвідомленням того, що щось втрачено.
Коли і як ми дізнаємося, що це вже позаду, що ми зцілилися?
Перша ознака – це коли ми повертаємося до повсякденної рутини життя. Коли ми спимо вночі, коли до нас повернувся апетит і ми функціонально виконуємо роботу. Те, що раніше “псувало” наше повсякденне життя, тепер присутнє короткочасно, в основному як реакція на нагадування про втрату.
Ще одна ознака – це те, що ми вистояли. Ми боролися і зуміли прийняти втрату, перенести її і нести з собою, але вже не як тягар, а як частину життя. Втрата сталася, минулого не повернути, але ми продовжуємо жити.
Ознакою зцілення може бути також усвідомлення одного питання: “Чи можу я чогось навчитися з цієї втрати?”. Коли йдеться про втрату чогось матеріального, відповідь може бути простішою: “Що мене не ламає, те робить мене сильнішим”. Втрату роботи можна компенсувати, людина може вийти з такого досвіду більш терплячою, емоційно сильнішою.
З втратою життя питання може здатися безглуздим. Тому що втрату життя не можна компенсувати. І насправді, мова йде не про компенсацію, а про душевне і духовне зростання. Людина, яка пройшла через процес горювання, зазвичай несе в собі більше співчуття і розуміння до тих, хто переживає те ж саме.
На жаль, людина також може залишатися в стані “вічної” образи і гніву.
Зцілення не означає забуття втрати. Коли мова йде про людину, це просто неможливо. Ми не можемо забути тих, кого любили. І коли процес скорботи пройде або закінчиться, будуть моменти, коли ми будемо втрачати свідомість, знову плакати і відчувати, що нам не вистачає близької людини. І це абсолютно нормально. У ці моменти ми повинні зупинитися і оплакати цей момент.
Бог як моя надія
Ми не можемо зрозуміти Бога. І часто нам не подобається Божа воля або ми звинувачуємо Його в поганих речах у житті. Іноді ми задаємося питанням, чи існує Бог, чому він допускає, щоб відбувалося зло.
Що ж, для християн істина полягає в наступному: Бог не далеко від нас, навіть коли ми страждаємо і коли ми гніваємося на Нього. Він всюдисущий, Він не залишив нас наодинці переживати страждання.
Він не очікує, що ми самі пройдемо “долиною смертної тіні” (Пс. 23:4).
Він не вимагає, щоб ми мали власну силу, але щоб ми знали, що “Він – наша сила” (Аввакум 3:19)
Він не вимагає, щоб ми збирали власне джерело розуміння, але “надіятися на Господа всім серцем своїм"
#богзнами #богпоруч #віра #любовдобога #молитва #спасіння #втратаблизькоїлюдини #сум
Що робити і як поводитися під час скорботи? Частина I 28.09.2022 Коли ви сумуєте, є способи, якими ви можете скористатися для себе і вони допоможуть вам легше пережити цей...