07/22/2026
Знаєте, сидячи поруч з дівчатами в колі на піску, де переплітаються погляди, сміх і різні історії, я відчувала неймовірне, глибоке поколювання в грудях від вдячності до кожної.
Коли ми тільки починали цей шлях, кожна з них привезла сюди свій власний багаж. Хтось втому, хтось сумніви, хтось звичку все контролювати і триматися самотужки. А потім я побачила, як розчиняються ці стіни. Як жіноча енергія, переплітаючись із шумом домініканського океану, зцілює те, що боліло місяцями.
У такі хвилини я чітко розумію, заради чого створюю ці простори.
Коли одна дівчина починає розповідати свою історію, іноді тремтячим голосом, іноді з болем, іноді рпосміхаючись, але завжди відверто і щиро, а навколо неї очі дівчат наповнюються сльозами розуміння, саме в цей момент я бачу справжню магію. Саме цей момент зникають будь-які маски, статуси чи соціальні ролі. Залишається лише відчуття, що тут можна не боятися. Тут можна бути такою, яка я є.
Я дивилася на них і думала про те, як дивовижно розцвітає жінка, коли поруч з нею є інші жінки. Не конкурентки, не ті, які критикують чи радять, а які підсвічують її справжню красу та силу.
Кожна розказана історія була не просто сповідь. Це була чиясь точка опори. Кожна сльоза, кожна підтримка сусідкою по колу, давала відчуття безпеки і прийняття. Вони стали одна для одної цілим всесвітом, безпечним місцем, де можна нарешті видихнути.
Ось такий був наш Ретрит в Домінікані.
Теплий, чуттєвий і справжній.
