Психолог Инга Субботина

09/09/2026

Навчаюсь груповій роботі у Пітера Філіппсона — і хочу залишити собі (і вам) кілька думок, які запамʼяталися.

День перший (9.08.2026)

〰️ Перше, що він ламає одразу: уявлення, ніби індивідуальна терапія «йде глибше», ніж групова. Це ілюзія, каже він, яка тримається на старій ідеї, що self — це щось заховане всередині окремої людини.

Але self не належить одній людині. Воно виникає на межі контакту з іншим. У групі це стає особливо видимим: людина, яка звикла вгадувати, чого від неї чекають, і підлаштовуватись, мусить робити це одночасно з багатьма людьми — і стратегія починає ламатися просто на очах.

〰️ Друге — образ групи як вулиці, а не кола стільців. Люди сходяться і розходяться, хтось стоїть осторонь, хтось наближається, хтось тримає дистанцію. І це вже груповий процес, ще до жодного слова. Конфігурація тіл у просторі — це теж висловлювання.

〰️ Третє — справжній контакт ніколи не буває цілком безпечним. Група, яка досягла постійного відчуття безпеки, може стати конфлюєнтною. Він говорив і про небезпеку надмірної харизми ведучого та надмірного відчуття захищеності, коли група починає підміняти собою реальне життя.

Його принцип: труднощі зовнішнього світу мають якимось чином бути присутніми і в терапії — інакше навіщо вона потрібна.

〰️ Четверте — про людей із досвідом насильства. Він відмовляється ставитися до них як до крихких. Вони вижили. А надмірно дбайливий терапевт іноді може ненавмисно приглушувати лють, доступ до якої часто і стає початком зміни.

〰️ І, мабуть, найголовніше — про те, як відбувається зміна.

Пітер наполягає: сама зміна відбувається миттєво, як перемикання фігури й фону. Час у терапії йде не на саму зміну, а на вибудовування достатньої опори, щоб людина наважилась увійти в незнайоме.

31/07/2026

Чімо Таррега Солер - іспанський гештальт-терапевт, супервізор і викладач, один із провідних представників сучасної реляційної та польової парадигми гештальт-терапії в Іспанії. Учень Жана-Марі Робіна, він багато років займається навчанням психотерапевтів, проводить міжнародні тренінги, супервізії та майстер-класи. У своїй роботі Чімо приділяє особливу увагу феноменології контакту, співтворенню терапевтичного поля та реляційному виміру психотерапії, де головним інструментом змін стає жива зустріч терапевта і клієнта.

Вже третій день беру участь у супервізійній групі Чімо. Для мене це чудова можливість спостерігати роботу Майстра.

Що більше навчаюся, то сильніше розумію, наскільки глибокою може бути психотерапія, якщо увага спрямована не лише на зміст розповіді клієнта, а й на те, що відбувається в самому контакті - між терапевтом і клієнтом, у полі їхніх стосунків, у кожній, навіть найменшій, зміні процесу.

Такі зустрічі щоразу нагадують мені, що професія психотерапевта потребує постійного навчання. І що більше знаєш, то більше починаєш бачити: тонкість процесу, цінність присутності та силу справжнього людського контакту.

14/07/2026

Сьогодні я отримала сертифікат, який підтверджує мою акредитацію як супервізора EAGT. Файл на екрані виглядає буденно, просто PDF, просто рядки тексту. Але за ним стоїть довга історія: від людини, яка колись ставилася до психології з великою недовірою, до психотерапевта, викладача гештальт-терапії, супервізора.

Колись мені здавалося, що соціологія дає точніший спосіб розуміти людину, не відриваючи її від історії, суспільства, культури, часу, у якому вона живе. Це була моя перша професійна мова. Але поступово я почала помічати питання, на які їй бракувало відповіді. Чому двоє людей, які люблять одне одного, не можуть бути поруч? Чому хтось роками залишається там, де йому боляче? Мені захотілося додати до знання про суспільство знання про конкретну живу людину, зі страхом, характером, тілом, способом любити й мовчати.

Перші роки великої війни не були часом для красивих планів. Спочатку було інше питання: як жити далі, де знайти безпеку. Я випадково опинилася в Угорщині, у тому стані, коли не знаєш, чи варто розпаковувати валізу до кінця. Але саме там я зустріла людей, не байдужих до України, і їхня підтримка дала мені можливість з часом повернутися до роботи, до себе. Особливо я вдячна родині Яноша за дах і за те, що дозволило поступово знову рухатися вперед.

У якийсь момент я помітила: війна не забрала в мене здатності розвиватися. Я знову сіла вчитися, спершу завершила акредитацію EAGT, потім наважилася на навчання супервізії в норвезькому Norsk Gestaltinstitutt. Це був досвід високої професійної культури, де вимогливість не принижує, а якість живе в деталях. Ганс Петтер Фріденберг умів побачити можливість там, де я бачила лише власну недосконалість. Елізабет Ейє навчила мене чути тіло раніше за слова. Вікрам Колманнског дав мені зустріч зі строкатістю цього світу і звичку дивитися на людину без готової рамки.

Для мене супервізія це простір, де терапевту не потрібно доводити, що він хороший. Можна зупинитися, побачити те, що вислизало, витримати невизначеність і знайти власну точку опори. І, мабуть, усі мої попередні професії нікуди не зникли, вони навчили мене дивитися уважніше на цей світ.

29/06/2026

19/06/2026

Склала іспит!!!🎉🎈😍📚👩🏼‍🎓(підсумковий іспит в програмі підготовки супервізорів у Норвезькому гештальт-інституті (Norsk Gestaltinstitutt Høyskole, NGI), Осло, Норвегія)

Моїм екзаменатором була Елізабет Ейє (Elisabeth Eie), на мою думку, вона одна з найвимогливіших екзаменаторів Норвезького гештальт-інституту. Коли дізналася про це, хвилювання було достатньо, але я дуже рада, що складала іспит саме їй.

Елізабет нічого не пропускає. Взагалі нічого. Вона уважно стежить за процесом, помічає найдрібніші деталі й ставить непорості запитання. Поруч із нею неможливо сховатися за красиві теорії чи правильні слова. Потрібно справді думати, спостерігати й усвідомлювати, що саме ти робиш як терапевт.

Елізабет має дивовижну здатність помічати найдрібніші рухи процесу. Її увага до мікрорухів, нюансів контакту, до того, як саме народжується фігура і як терапевт робить свої вибори, вражає мене щоразу. Вона ніби дивиться в мікроскоп на процес.

У Норвезькому гештальт-інституті кожен викладач по-своєму допомагає ставати точнішим, уважнішим і живішим терапевтом. Ганс Петер Фрюденберг (Hans Peter Frydenberg) створює простір, у якому можна ризикувати й залишатися достатньо хорошим. Вікрам (Vikram Kolmannskog)
повертає до теорії, концепцій і способу мислення гештальт-терапевта. А Елізабет дивиться в мікроскоп.

Колеги фотографували весь процес роботи, обіймали, говорили теплі слова, підтримували. Було дуже легко працювати в такому підтримуючому середовище.

11/06/2026

За роки роботи з парами я звикла чути одну й ту саму думку, висловлену по-різному. Одні з гордістю кажуть: «Ми ніколи не сваримося». Інші тривожаться після першої серйозної сварки: невже щось зламалося? І ті, й інші виходять з одного припущення: що хороші стосунки — це стосунки без конфліктів.

Але якість стосунків визначається не тим, чи виникають у них зіткнення, а тим, що вони здатні витримати. Справжнє партнерство тримається щонайменше на чотирьох можливостях.

Можливість впливати одне на одного. Джон Готтман, який десятиліттями досліджував подружні пари, помітив: там, де один із партнерів глухий до впливу іншого, шлюб розпадається значно частіше. Якщо я непроникна, як стіна, поряд зі мною можна жити, але зустрітися зі мною неможливо.

Можливість сказати «мені це не подобається». Пара, в якій невдоволення під забороною, лише здається мирною: роздратування нікуди не зникає, воно осідає холодком за вечерею або одного дня вибухає там, де «нічого не відбувалося».

Можливість обговорювати внесок кожного. У близьких стосунках завжди ведеться невидима бухгалтерія давання й отримання. Поки про неї можна говорити вголос, баланс залишається живим. Коли тема стає забороненою, рахунок ведеться мовчки і обростає відсотками.

І можливість помиритися по-справжньому. Стабільні пари відрізняються не відсутністю сварок, а вмінням повертатися одне до одного після них.

Усі чотири можливості говорять про одне: вони здійсненні лише там, де інший існує як окрема людина, а не як персонаж мого внутрішнього сценарію. Можна щиро кохати людину, на яку неможливо вплинути, якій не наважуєшся сказати «мені це не підходить», поруч із якою непомітно відмовляєшся від власних потреб. Але партнерство починається там, де поруч із любов'ю з'являється місце для зустрічі двох окремих людей.

А така зустріч, як усе живе, не буває без зіткнень. І саме тому вона справжня.

Повна версія тексту, як завжди, на моїй сторінці у Facebook.

08/06/2026

Вчора я дізналась про успішне складання теоретичного іспиту програми з навчання супервізії NGI, Осло.
Тема роботи — ретрофлексія не як відповідь на конфлікт, а як відповідь на близькість і вдячність.
Рецензія Hans Petter Frydenberg була теплою і точною. Я впізнала в ній те, що намагалась зробити.
Попереду практичний іспит. Хвилююся.