20/08/2026
Інколи до мене приходять за жалістю🫠
Ні, не за підтримкою, чи співчуттям, а саме за жалістю. Щоб я сказала: так, бідна ти, світ несправедливий, усі проти тебе.
Але мені це не цікаво, бо в жалості немає сили, росту, чи потенціалу для розвитку.
Жалість це пропуск у роль жертви, а з ролі жертви ще ніхто нікуди не дійшов🤌🏻
*Одразу хочу зазначити, що я не говорю тут про горе, про втрати і про періоди, коли людині важко і вона потребує співчуття та підтримки. Бо такі періоди в житті також бувають, і це нормально. Я тут говорю саме про жалість як про спосіб життя, коли людина постійно жаліє себе, не беручи жодної відповідальності за власне життя*
Свідома і доросла людина в будь-яких обставинах шукає урок і безцінний досвід. І я люблю працювати саме з такими: з тими, хто бере відповідальність за власне життя💫
Робота з людиною, яка прийшла за жалістю, ніколи не буде ефективною. У мене був такий кейс. Я не розпізнала це одразу, і закінчилось все це дуже сумно (але цю історію ви вже чули)
І поки людина займається жалістю до себе і думає, який світ несправедливий, інші в тих самих обставинах беруть на себе відповідальність і живуть своє життя.
Бо поки хтось планує, діє та ризикує, людина, яка живе у стані жало
