Dr. Herasymenko

27/05/2026

Побут без болю: як облаштувати дім для захисту хворих суглобів

Коли кожен крок дається важко, звичайна поїздка на кухню за чаєм або похід у ванну перетворюються на смугу перешкод. Наші суглоби щодня зазнають колосального навантаження через неправильні побутові звички. Як це виправити?

По-перше, зверніть увагу на те, як ви сідаєте та встаєте. Стільці та крісла в домі не повинні бути занадто низькими. Глибокі м'які дивани, з яких важко вибратися — це ворог №1 для хворих колін та кульшових суглобів. Оптимально, коли під час сидіння ваші коліна зігнуті під прямим кутом (90 градусів). По-друге, забудьте про звичку нахилятися за речами, що впали. Нахили вперед з прямими ногами перевантажують і спину, і суглоби. Потрібно злегка присідати, тримаючись за опору, або користуватися спеціальними щипцями-захватами.

Також намагайтеся не носити важкі сумки в одній руці — розподіляйте вагу порівну на обидві сторони, а краще купіть зручну сумку-візок.

Подібне дбайливе ставлення до себе суттєво полегшує життя, але якщо руйнування зайшло занадто далеко, навіть такі хитрощі припиняють допомагати. Цікаво, що саме ці правила — високі стільці, правильні підйоми та відсутність перевантажень — стають головною базою для пацієнтів після ендопротезування, допомагаючи новому штучному суглобу правильно і безпечно прижитися в перші місяці після операції.

23/05/2026

ЛІКУВАННЯ ТРАВМ ВАГІТНИХ
Або чому іноді страх нашкодити дитині шкодить найбільше

Останні сумні новини змусили написати цей текст, який би я волів не писати ніколи.
Але ще за час моєї роботи в державній лікарні, до нас часто привозили травмованих вагітних, і, чесно, ми толком й не знали що з ними робити. Що їм можна, а чого ні.
Тому цей текст по-своєму надолужить ці пробіли.

Є фраза яку лікарі постійно чують.

«Мені нічого не можна, бо я вагітна».

За цим завжди стоїть страх, в першу чергу за дитину.
З-за цього вагітні можуть ходити з болем, травмами або проблемами довго просто тому, що бояться навіть обстеження.

І тому, зараз трохи демістифікації.

Сучасна медицина давно відійшла від принципу «вагітним нічого не можна».

Бо іноді найнебезпечніше рішення під час вагітності це не робити нічого.

ЧОМУ ВИНИК ЦЕЙ СТРАХ

Слово «радіація» чи «опромінення» звучить страшно.
А «операція» взагалі зупиняє дихання.

Мозок ефектно малює катастрофу.
Але штука в тому, що люди часто оцінюють ризик не через реальні цифри, а через емоцію.

Та правда в тому, що рентген кінцівки на сучасному апараті дає дуже низьке опромінення. захисні екрани ще більше зменшують вплив, а дози, при яких реально зростають ризики для плода, значно вищі за більшість стандартних обстежень.

Ось кілька прикладів. Безпечний поріг опромінення для дитини становить 5 рад. А доза опромінення від звичайного рентгена грудної клітини становить 0,00007 рад. Тільки щоб НАБЛИЗИТИСЬ до небезпечної дози треба зробити 70 000 знімків. Сімдесят тисяч!

Тому вагітність сьогодні НЕ вважається абсолютною забороною для рентгену.
Особливо коли є травма або підозра на серйозну проблему.

Важливо зрозуміти, що травма для вагітної небезпечніша, ніж для невагітної жінки.
І пропущений перелом або нелікована травма можуть бути саме такими.

Зараз в невідкадній ммедицині є принцип, який для багатьох звучить жорстко.

Головний пацієнт — мама. Чому?

Бо якщо організм матері почне здаватись через крововтрату, сильний біль, порушення дихання, важку травму дитина дуже швидко починає злаватись теж.

Тому сучасні протоколи іноді передбачають і рентген, і КТ, і операції, і зовнішню фіксацію переломів і навіть серйозне знеболення.

Навіть під час вагітності. Але якщо цього потребує ситуація.

Це не жорстокість, а пріоритети. Бо відсутність лікування майже завжди небезпечніше.
І ось це вже може бути реально небезпечно. Простий факт: об’єм крові у вагітних
збільшується до 45%, і при втраті до 35%, а це близько 2000 мл, відчувається не
надто сильно, а плід вже страждає від гіпоксії.


ЩО НАСПРАВДІ ВАЖЛИВО

1. Завжди пристібайте пасок безпеки. Одна з найчастіших травм у вагітних – це ДТП. Від 34 до 64% вагітних, що потрапили в аварію були
непристібнуті. Про можливі наслідки писав вище.

2. НЕ БІЙТЕСЬ РЕНТГЕНУ.
Ніколи не тисніть на лікаря, щоб він «не робив зайвого». Тут зайве – це зволікання.

3. Рятівне положення.
Це може зробити будь-хто: сторонній, родич чи сама вагітна. А саме – вкласти на
лівий бік або підняти корпус на 15-30 градусів. Після 20 тижня матка перетискає
великі судини і зменшує серцевий викид. Поворот на бік миттєво покращує
кровообіг і стан дитини.

4. Будьте дуже обережні з електрострумом. Навколоплідні води ідеальний провідник. Навіть якщо немає
опіків і нормально почуваєтесь – одразу в лікарню. НЕГАЙНО.

Дотримуйтесь цих правил і завжди задавайте собі питання: що
небезпечніше саме зараз — дія чи бездіяльність?

Страхи під час вагітності це зрозумілий людський інстинкт. Але медицина існує, щоб замінювати інстинкт знанням.


Поділіться цим постом. Можливо допоможете комусь із ваших близьких чи знайомих діяти
правильно.

І якщо ще не підписались, саме час зробити це, далі буде багато такого, що зможе зробити здоров’я міцнішим

07/05/2026

Modified Type III opposing keystone flaps for Emergency Soft-Tissue Reconstruction of Hand Defect

07/04/2026

03/04/2026

ГРИЖА ДИСКА. ЧАСТИНА 2
Винуватець якого не шукали

Вона прийшла після місяців болю.

Місяці різних лікарів, МРТ, рентгенів, таблеток і ін’єкцій. Місяців коли ставало то легше, то знов поверталось. І місяців внутрішнього монологу що треба звикнути, це вік, інші і з гіршим живуть.
Знаходили грижу, початковий артроз кульшових суглобів, ледь не ревматизм шукали. Лікували за протоколом. Все правильно, все логічно. І все майже без результату. Але це й найнебезпечніше, бо коли все роблять правильно важко почати шукати іншу стратегію.

На прийомі я провів кілька простих тестів руками.
П’ять хвилин. Без додаткових обстежень і знімків.
І знайшов те що жоден апарат не міг побачити, бо на статичній картинці це взагалі неможливо побачити. І саме те, що давало цей біль.
Заблокований крижово-клубовий суглоб.

ЧОМУ АПАРАТ ЦЕ НЕ БАЧИТЬ

Це принципово важливо зрозуміти.
МРТ і рентген — це фотографії. Вони фіксують момент. Структуру і форму. Але не рух.
А крижово-клубовий суглоб коли він заблокований виглядає абсолютно нормально на будь-якому знімку. Бо проблема не в тому як він виглядає. Проблема в тому що він не рухається.
Побачити відсутність руху на статичній картинці просто неможливо. Фізично неможливо.
Тому скільки б МРТ не робили — вони будуть показувати грижу, артроз, вікові зміни. Все що є , але не те що болить.

ЩО ЦЕ ТАКЕ КРИЖОВО-КЛУБОВИЙ СУГЛОБ?
Більшість людей ніколи про нього не чули. Але його роль в виникненні болю надзвичайно важлива, бо він фактично створює структуру поперекової ділянки.
Це досить великий суглоб між крижами і клубовою кісткою — там де хребет зʼєднується з тазом. Він знаходиться прямо там де більшість людей відчувають «біль у попереку» або «біль у сідниці».

І ось чому це біль підступний.
Симптоми дисфункції крижово-клубового суглоба майже ідентичні симптомам грижі попереку. Той же біль. Те ж саме місце. Та сама поведінка — гірше від тривалого сидіння, гірше при вставанні, гірше вранці.
Дослідження показують що від 10 до 38% всіх випадків болю в спині спричинені саме цим суглобом. Кожен третій або четвертий пацієнт з болем внизу спини (так, є таке поняття) має проблему не в диску а тут.
Але лікують грижу, бо її показало МРТ.

ЦЕ ІСТОРІЯ БЕЗ ПІДОЗРЮВАНОГО
Класична пастка виглядає наступним чином.
Людина приходить з болем. Їй роблять МРТ. Знаходять грижу, після 40 років грижа є у кожного третього навіть без болю, ми вже знаємо це з першої частини. І далі всі зусилля йдуть на лікування міжхребцевого диску.
А крижово-клубовий суглоб — поряд, заблокований, невидимий на знімках і він продовжує боліти.
Місяцями, іноді роками.
«Разом» не означає «внаслідок» — я казав це в першій частині. Ось яскравий приклад цього принципу.

ЯК ЙОГО ЗНАЙТИ
Це те що відрізняє діагностику від угадування, а майстерність від ремесла.
Крижово-клубовий суглоб не можна діагностувати одним тестом. Їх аж п’ять, і якщо три з них позитивні є сильна підозра що проблема саме тут.
П’ять тестів які робляться руками за кілька хвилин. Без апаратів, опромінення і складнощів. І безкоштовно.
І які більшість лікарів на жаль не роблять.
Думаю, не тому що не вміють, а тому що звикли починати зі знімків, а не з огляду і рук.
Що сталось з пацієнткою?
Короткий курс лікування, до яких входили і інʼєкції. Потім кілька маніпуляцій і суглоб який стояв на місці як іржаві двері врешті розблокувався.
Біль який тривав місяцями почав швидко зменшуватись і десь за тиждень зник. Якість життя і рух повернулись.
Це історія не про вину людей а про те, що сучасні обстеження, якісні знімки і правильне лікування можуть не дати таких результатів як п’ять хвилин правильних тестів і якісно підібраної стратегії за їх результатами.

І НАОСТАНОК — ПРО СИСТЕМУ ЗНОВУ
Ще дещо, про що важливо знати.
Якщо людині роблять операцію на поперековому відділі хребта, наприклад так званий спондилодез хребців, навантаження на крижово-клубовий суглоб зростає. Він починає компенсувати обмежений рух хребта. І може почати боліти через місяці або роки після операції.
Людина думає що операція не допомогла чи з’явилась нова проблема, а насправді система просто перерозподілила навантаження.

Це і є те про що я кажу постійно, весь час. І це те, що являється самою суттю інтелектуальної ортопедії. Хребет не існує окремо. Таз не існує окремо. Стопа не існує окремо. Все пов’язано і все впливає на все.
Лікувати больову точку не беручи до уваги системи це шукати проблему тільки там куди падає світло. Але іноді щоб побачити, треба зануритись у темряву.

Правильний діагноз починається не з МРТ. Він починається з рук лікаря який знає що шукати.
Якщо ви або хтось близький місяцями лікує грижу без результату, можливо винуватця шукають не там.

Тому приходьте на огляд. Перевіримо разом.

Поділіться публікацією з близькими що лікують грижу місяцями без результату, можливо ви повернете їм надію на існування рішення.
Підписуйтесь якщо ще не - щоб знати про неочевидні сторони вашого здоров’я.

31/03/2026

ГРИЖА МІЖХРЕБЦЕВОГО ДИСКА. ЧАСТИНА 1
Вирок, якого не було.

Початок цієї історії майже завжди однаковий: все починається з болю. З моменту, коли людина відчуває біль у спині і не знає, що він означає. Коли стає важко підняти дитину на руки. Коли підйом чогось з підлоги викликає дискомфорт. Людина починає хвилюватись і йде на МРТ. А там — грижа і часто, навіть не одна.

І все, відтоді діагноз починає керувати життям.

Рекомендації майже завжди звучать не стільки як лікування, скільки як вирок. Ви починаєте колекціонувати заборони і думати, як жити далі. Більше не підіймати важке. Не нахилятись. Не бігати. Іншими словами, не жити як раніше. Лікар підтверджує — так, грижа, будьте обережні. Таблетки, мазі, спокій, інколи корсет. Можливо масаж, часом мануальна терапія.

І людина починає боятись власного тіла і сумніватись в його можливостях.

Я бачу таких людей щотижня і кажу одне і те саме.

Ваша грижа скоріш за все не болить. Вірніше болить НЕ ВОНА.

Тому налаштуйтесь, зараз говоритимемо про речі, які визначають результат. Або вирок.

І для початку — факт який багато чого пояснює наперед.

Більшість гриж міжхребцевих дисків — безсимптомні. Є на знімку але не дають болю. Дослідження безжальні: у людей без жодних скарг на спину грижі знаходять в 30-40% випадків після 40 років. Просто тому що зробили МРТ з іншої причини (привіт моєму посту про діагностику). Вдумайтесь в це. Якщо випадково взяти, скажімо, 40 людей після 40 без болей в спині, то у 12-16 з них будуть грижі.

Інакше кажучи, грижа може бути і людина навіть не знатиме про неї. Роками. Все життя.

Інший факт, який пояснює відсутність болей чи їх зменшення. Це резорбція. Що означає розсмоктування, коли організм розчиняє субстрат грижі (правда це буває не у всіх і залежить від грижового матеріалу, але то вже інша історія). Бо грижа не каменюка яку винесло на берег і яка лежить там вічно. А значить, грижі можуть зменшуватись самі по собі. І звичайно це ніяка не магія. Це біологія. Процес, який в нас є і ми можемо його використати.

І тому є ще одна цифра яка може здивувати і пояснюється вона попередніми фактами. Лише 5-10% гриж потребують операції. Решта виліковуються без неї.

Але тоді виникає найбільше питання — що ж болить? І відповідь на це не всім подобається, бо болить частіше за все там, де не шукали.

Частіше за все м’язи. Зв’язки. Фасції. Міжхребцеві суглоби хребта. Все що завгодно крім тієї нещасної грижі на знімку.

Але тут і розгортається справжня древньогрецька трагедія.

Людина вже знає про грижу. І мозок робить просте, але хибне рівняння: болить спина плюс є грижа дорівнює болить саме грижа. Проте закони логіки кажуть нам, що «разом» не значить «внаслідок».

Ось і починається найнебезпечніша частина цієї історії.

ПАСТКА З ЯКОЇ ВАЖКО ВИЙТИ

Людина боїться рухатись, наче питає дозволу у спини… бо є грижа. Уникає навантажень — бо грижа. Перестає ходити в спортзал, носить корсет, лежить більше ніж треба. Бо знову та бісова грижа.

В медицині це називається кінезіофобія. Страх руху. І він вбиває спину швидше за саму грижу.

Далі підключається мозок. Хронічний біль буквально перемальовує карту тіла в ньому. Саме тому так важко почати рухатись — і саме тому так важливо почати це робити. Бо карта не є територія.

Що відбувається далі?

М’язи спини слабшають і атрофуються, а це дуже небезпечно, бо тонус м’язів виконує роль накачаної шини. Без м’язового корсету хребет отримує більше навантаження, як недокачане колесо. Вага починає рости, бо руху менше. А зайва вага це додатковий тиск на диски і суглоби хребта. Біль посилюється і людина думає, що це грижа прогресує. Іде до лікаря. Отримує більше таблеток і суворішу заборону рухатись. І купа часу та грошей на крапельниці, які не допомогли.

Коло замкнулось.

І грижа в цьому колі лише привід. Справжня причина це нетреновані, слабкі м’язи і страх руху який послужливо підживлює це хибне коло.

Що допомагає насправді? Як працює лікування? І чи працює воно взагалі?

Важливо зрозуміти: лікування дійсно ефективне, але у нього своя роль.

Так, загострення треба зняти. Тут медикаменти і навіть іноді блокади справді працюють. Фізіотерапія і масаж теж сприяють процесу. Спокій і розвантаження також потрібні. І передбачаючи гнівні коментарі що перед цим я казав, що спокій не лікує а поглиблює хворобу, відповім, що все це справедливо і працює лише в ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ.

Проте все це тактика і гасіння пожежі.

Перемогу в марафоні, а справжнє одужання це гра в довгу, дає інше. Активні вправи для спини і балансу. Тут найкраще працює нейром’язовий тренінг. Зміцнення м’язового корсету. Поступове повернення до навантажень. І зниження ваги якщо вона є.

Рух це не ворог грижі. Рух — це єдине що реально змінює картину довгостроково.

Бо м’яз який тримає хребет це найкраща операція яка може бути виконана.

І НАОСТАНОК — ПРО СИСТЕМУ

Важливо пам’ятати, що хребет не існує окремо від решти тіла. Якщо стопа не амортизує правильно — кожен крок передає удар вгору через гомілку, коліно, таз і прямо в диски поперекового відділу (привіт, текст про плоскостопість). В ті самі диски де знаходиться ваша грижа.

Саме тому я завжди дивлюсь на людину цілком — від стопи до шиї. Бо лікувати грижу не бачачи стопи значить фарбувати тріщини не бачивши фундаменту. Це і є інтелектуальна ортопедія в дії і те, як я працюю щоденно.

Замість висновку, наостанок.

Не бійтесь свого МРТ. Проблема не в грижі. Проблема в русі, який через неї зникає.

А в наступній частині розкажу про те, що навіть досвідчені лікарі плутають з грижею — і чому це коштує пацієнтам років неправильного лікування.

Поділіться з тими хто сприймає свою спину як кару, можливо ви повернете їм їх рух і якість життя. І підпишіться якщо ще не — щоб знати тіло та його здоров’я на зовсім іншому рівні.

24/03/2026

ХРУСКІТ В СУГЛОБАХ
Якого всі бояться і те, чого боятись насправді варто

Щотижня одна й та ж ситуація.

Стурбований пацієнт у якого хрустить коліно. Або шия. Або плече. І цілий список страхів в голові: починається руйнування? Прийшов вік? Відкладаються «солі»? Може щось пропити «для хряща»?

І я майже завжди відповідаю одне й те саме.

ХРУСТ - ЦЕ НЕ ХВОРОБА.

Проте є одне «але». І воно важливе.
Але давайте по порядку.

ЧОГО НАСПРАВДІ БОЯТИСЬ НЕ ТРЕБА

Більшість звуків з суглобу який ви чуєте як «хруст»— це нормам, і ось чому.

Здоровий суглоб в широкій амплітуді рухів може клацати — це лопаються мікробульбашки газу в суглобовій рідині. Ефектний звук, але жодної небезпеки.

Характерний тріск в хребті при нахилах чи поворотах — це натягування зв’язок які втратили еластичність. Уявіть штани які сушились на морозі. Потягніть за штанину й почуєте тріск. Але це не означає що тканина зіпсована. Відігріється і стане як було. Так само і з суглобами. Повертайте еластичність вправами і хрускіт зникне сам.

І головне — ніяких «солей». Забудьте цю дичину. Це міф який живе в народі десятиліттями і не має жодного відношення до реальності. Суглоби не засолюються, вони не риба. Вони «іржавіють» від низьких навантажень.
Це принципово різні речі.
Заради справедливості додам, що інколи солі сечової кислоти все ж відкладаються при подагрі, але ця хвороба зустрічається не так вже й часто, особливо порівнюючи з усіма випадками хрусту.

І одразу попереджаю аматорів хіміків, біохакерів, нутріціологів і ще бозна кого: якщо побачу в коментарях антинаукові спроби довести про якісь обмінні порушення чи «все лікується харчуванням» - такі коментарі будуть видалятися разом із авторами. На цій сторінці моя мета доносити наукові факти і підходи, а не суперечки з тими, хто з ними не згоден. Просто майте на увазі.

А ми рухаємось далі і поговоримо про дещо важливе.

ПРО ХРУСКІТ ЯКИЙ ІГНОРУВАТИ НЕ МОЖНА

Ось де починається важлива різниця яку більшість не знає.

Клацання і тріск при широких рухах як правило норма. Але є й інший звук. Тертя, ніби пісок між суглобовими поверхнями, наче тріск снігу під ногами. Рівномірний, тихий, постійний. Це називається крепітація — і це вже і є стирання хряща. Це артроз який розвивається.

Якщо ви чуєте пісок а не клацання — це вже не бульбашки газу. Це інша історія.

Та ще є підступніший варіант. Суглоб який не хрустить, але болить. Або не хрустить і не болить — але поступово втрачає рухливість. Це мовчазне погіршення пропускають найчастіше. Бо немає ефектного звуку який би привернув увагу.

Двері які скриплять дратують але працюють. Замок який заіржавів і не відкривається — це вже інша проблема. Гучний суглоб рідко небезпечний. Тихий може бути підступнішим.

Більшість людей борються зі звуком, а я закликаю боротись за рух.

ПРО КОЛАГЕН, ХОНДРОЇТИН І РЕШТУ

Поки ми тут скажу ще одну незручну правду.

Щороку люди витрачають величезні гроші на колаген, хондроїтин і подібні препарати сподіваючись змастити або відновити суглоб зсередини. Ідея логічна, проте є один суттєвий фактор, який зводить ці теорії нанівець. І це вартий того, щоб написати це окремою строкою:
В ХРЯЩІ ДОРОСЛОЇ ЛЮДИНИ НЕМАЄ СУДИН.

Суглоб живиться лише під час руху через механізм дифузії, бо прямого кровопостачання у хряща практично немає. Немає крові, нема препарату там, де треба.

Не те щоб ці препарати були абсолютно марні. Але це означає що без руху вони не працюють. А рух без них запросто.

Тому прості висновки і самоперевірка:

Суглоб клацає але не болить і рухається нормально — не панікуйте. Додайте вправи, розтягування і рух. Майже завжди нормалізується.

Відчуття піску або тертя — зверніться. Це вже інша розмова і вона про дообстеження.

Хрустить і болить — не зволікайте, не гугліть, не намагайтесь загасити тривогу розпитуванням знайомих як було у них. Прийдіть і дізнайтесь поточний стан.

Не хрустить але болить або туго рухається — зверніться обов’язково. Це важливіше ніж хрускіт і набагато тривожніше.

Тож не ідіть «на звук». Лікуйте причину і суглоби скажуть дякую самі.

Хрускіт не вирок. Але і не привід остаточно заспокоїтись. Це сигнал який треба вміти читати.

Саме це і є інтелектуальна ортопедія.

Поділіться з тими хто боїться свого хрускоту, можливо ви позбавите їх місяців непотрібної тривоги. І підпишіться якщо ще не — далі буде більше того про що рідко говорять вголос.

13/03/2026

1️⃣ Негайна перша допомога
Перше правило — зупинити процедуру і зайнятися обробкою рани. Не варто героїчно доробляти маніпуляцію.
Якщо стався укол або поріз, дійте таким чином:
🔷 дайте крові вільно витікати кілька секунд;
🔷 не стискайте рану і не намагайтесь вичавити кров;
🔷 промийте місце проточною водою з милом 5-10 хвилин або до припинення кровотечі;
🔷 обробіть 70% спиртом, хлоргексидином або антисептиком.
Ні в якому разі не робіть механічне очищення рани — це тільки погіршує травму і підвищує ризик інфікування.

2️⃣ Повідомлення та первинна оцінка ризику
Про інцидент потрібно повідомити відповідального за постконтактну профілактику або керівника закладу. Бажано зробити це протягом першої години. Після цього треба оцінити ризик зараження. Основні фактори:
🔷 тип травми — поверхнева чи глибока;
🔷 тип інструменту — порожниста голка має значно вищий ризик;
🔷 кількість крові на інструменті;
🔷 вірусне навантаження пацієнта-джерела.
Якщо статус ВІЛ у пацієнта невідомий — слід провести негайне тестування, але за умови надання інформованої згоди. Медичного працівника також обовʼязково треба протестувати на ВІЛ, HBV та HCV.

3️⃣ Тестування та документування
Проводиться швидке тестування на ВІЛ у медичного працівника та у пацієнта-джерела. Якщо медик ВІЛ-негативний, варто провести постконтактну профілактику. Якщо ВІЛ-позитивний, ПКП не призначають.
Далі необхідно оформити форму №108-2/о для реєстрації випадку професійного контакту.

4️⃣ Постконтактна профілактика (ПКП)
ПКП потрібно почати якнайшвидше. Оптимально — до 2 годин після травми. Граничний термін — 72 години. Тривалість курсу становить 28 днів.
Стандартний режим включає три антиретровірусні препарати, наприклад:
🔷 тенофовір;
🔷 ламівудин / емтрицитабін;
🔷 долутегравір / біктегравір.
Під час лікування необхідно контролювати можливі побічні ефекти, з який найчастіше трапляються нудота, втома та диспепсія.

5️⃣ Спостереження після контакту
Навіть після початку профілактики необхідне динамічне спостереження. Контрольні обстеження проводять із такою періодичністю: 2 тижні, 4 тижні, 6 тижнів, 12 тижнів та 6 місяців. Додатково слід контролювати HBV і HCV та за потреби провести вакцинацію від гепатиту B.
На період спостереження рекомендується утриматися від донорства крові та сперми та дотримуватися заходів профілактики передачі інфекції. У разі сероконверсії пацієнта переводять на повноцінне лікування ВІЛ.

Ризик інфікування ніколи не дорівнює нулю. Але чіткий алгоритм дій і швидка постконтактна профілактика знижують цей ризик у рази.

📚 На заході «ВІЛ-інфекція в практиці медичної сестри: сучасні алгоритми дій» ви навчитесь діяти при підозрі на інфікування та професійному контакті з біологічними рідинами, орієнтуватися у принципах постконтактної профілактики та ефективно підтримувати пацієнтів на етапі початку антиретровірусної терапії. Також ви дізнаєтесь, як правильно комунікувати з пацієнтами щодо ВІЛ, пояснювати шляхи передачі, розвінчувати поширені міфи та формувати довіру без стигматизації і упереджень.

📆 Чекаємо на вас 17 березня! 💜 https://link.medvoice.net/txko77

13/03/2026

Хірургічне лікування хвороби Дюпюїтрена. Відкрита долонна ФАСЦІОектомія



Пацієнт середнього віку звернувся зі СКАРГАМИ на стійке обмеження розгинання у проксимальному міжфаланговому (PIP) та п'ястково-фаланговому суглобі (MCP) кисті, наявність щільної рубцевої деформації шкіри та підшкірного тяжа долоні.

ПРИ ОГЛЯДІ: ураження 5 променя долонного апоневрозу з формуванням претендинозного тяжу, згинальною установкою 5 пальця та стійкою контрактурою проксимального міжфалангового суглоба 5 пальця. За результатами визнаяення кутів MCP та PIP виявлено ознаки долонного фасціального фіброматозу 3 ст. - TCI 113° (класифікація R. Tubiana в модифікації Mikkelsen).

Виконана ВІДКРИТА ДОЛОННА ФАСЦІОЕКТОМІЯ.

‼️Під час радикальних втручань слід враховувати, що уявлення про необхідність повністю усунути розгинальну контрактуру в міжфаланговому суглобі, включаючи мобілізацію суглоба шляхом капсулотомії тощо та іммобілізацію в положенні повного розгинання ЗАСТАРІЛИМ. Досвід свідчить, що це призводить до зворотного ефекту у вигляді стійких контрактур за умов тривалого періоду реабілітації, для пацієнтів зазвичай ДОСТАТНЬО ПОВНОЇ КОРЕКЦІЇ РОЗГИНАННЯ У П'ЯСТНО-ФАЛАНГОВОМУ СУГЛОБІ‼️

Враховуючи зону втручання (кисть) з метою анестезії застосовано Axillary brachial plexus block розчином бупівакаїну 0,5% 20 мл та 4 мг дексаметазону у якості ад'юванта, що дає змогу проводити втручання на верхній кінцівці нижче плеча. Для введення ліків застосована голка 20 G із подовжувачем інфузійної магістралі та лінійний датчик УЗ-апарату.
Застосовано триетапну методику гідросепарації стовбурів:
• введення 8 мл розчину під плечову артерію
• введення 8 мл розчину над плечовою артерією
• введення 4 мл розчину до стовбура n. musculocutaneus

Базовий протокол реабілітації:
• 1-5 доба після операції – зменшення набряку та вправи для суглобів не залучених у контрактуру пальців;
• 5-7 доба після операції – зняття пов’язки,
контроль загоєння рани, початок вправ до 4 разів на добу: ізольовані вправи для згинання ДМФС та ПМФС та сумарне згинання суглобів (https://youtu.be/hrT-69r4te8?si=ynQnQ5ElCeeXgbYS , https://youtube.com/shorts/oteV5oHszIU?si=fcmfyenO3GJlRkdN , https://youtube.com/shorts/CMtcYjxOV1Q?si=Zpxf6ATe7D5cUkIn). Шинування у проміжках між вправами;
• 10-14 доба після операції: видалення швів, продовження режиму вправ та підключення легких навантажень на кисть; шинування на ніч;
• 3-4 тижні після операції: дозоване нарощування обсягу рухів, контроль стану набряку, рубця, больового синдрому. Нічний режим шинування;
• 6-12 тижнів – продовження попередніх заходів.

Консервативне лікування для початкових стадій захворювання https://youtu.be/uyd-6KQaJj4?si=v369dNm4HvzH0cvy , https://youtu.be/yXAMCL31GRk?si=0jxweFcV-JbY7j35

#травматолог #ортопед #артроскопія #остеосинтез #ендопротезування #бородянка #більвсуглобах #більвспині #травмпункт #перелом #вивих #гонартороз #коксартроз #падіння #переломовивих

Oleksii Herasymenko

13/03/2026

ЩО КРАЩЕ: МРТ, КТ ЧИ РЕНТГЕН?
А також чому правильне питання звучить інакше

Він прийшов з болем в кульшовому суглобі. Відносно молодий. Травм не було. Нічого підозрілого.

Вже обстежувався у колег. Йому робили рентген, який сказав що є початкова стадія артрозу. Лікувався. Біль трохи відступив, але потім повернувся. І почав наростати.
Прийшов до мене на консультацію і після огляду в мене зʼявились підозри.

Щось було не так. Я це відчував.

Зробили МРТ. І картина повністю змінилась.

Асептичний некроз головки стегнової кістки. Це не артроз, це зовсім інша хвороба з абсолютно іншою тактикою. І рентген її просто не міг побачити — не тому що «застарілий», а тому, що це не його задача.

Ми змінили все. Розпочали курс клітинної терапії ін’єкційно, модифікували призначення, змінили спосіб життя. Зараз болю немає. Хвороба не прогресує, а ми регулярно конролюємо стан.

Але я часто думаю — скільки таких пацієнтів досі лікуються від артрозу якого в них немає?

І ОСЬ ГОЛОВНИЙ МІФ ЯКИЙ Я ХОЧУ ЗРУЙНУВАТИ

Більшість пацієнтів думає що МРТ — це найкраще. Що новіше і дорожче означає точніше. І самі собі його призначають.

Але найкращого методу не існує. Існує правильний метод для конкретної ситуації.

Поясню на простій метафорі.

🗺️ Уявіть що вам треба добратись до клініки в незнайомому місті. Що ви зробите першим? Відкриєте карту — подивитись де це взагалі знаходиться, на півночі чи півдні, як йдуть основні вулиці, який маршрут. І тільки потім — якщо треба — перейдете в режим вулиці щоб побачити деталі.

Відкривати street view одразу — це помилка. Ви побачите багато деталей але не зрозумієте де ви взагалі знаходитесь.

Рентген — це вигляд зверху. КТ і МРТ — це вигляд зсередини. І кожен з них потрібен у свій момент.

🩻 РЕНТГЕН

Багато хто думає що це застарілий метод. Це неправда.

Для того щоб зорієнтуватись в суглобі, оцінити вісь кінцівки і її пропорції кращого методу просто не існує. Грамотний лікар витягне з простого рентгену масу інформації і вже від побаченого вирішить що призначати далі.

Недоліки наступні — не бачить м’які тканини, низька деталізація, променеве навантаження.

🔍 КТ

Це рентген версії 2.0. Промені проходять з різних напрямків, реєструються множинними датчиками, програма складає зображення пошарово і в 3D. Незамінний при складних переломах і деформаціях.

Чудово бачить кістки — ще краще ніж рентген. Але м’які тканини — слабше.

Метод настільки важливий для медицини що його творці отримали Нобелівську премію. Просто щоб ви розуміли масштаб.

🔬 МРТ

Улюблений метод сучасних пацієнтів. Використовує не рентгенівські промені а електромагнітні хвилі. Реєструє зміни магнітного стану тканин і тому бачить те чого не розрізняють інші методи — рідину, запалення, стан зв’язок, менісків, міжхребцевих дисків.

Але є підступний момент про який мало хто знає. МРТ іноді показує ЗАНАДТО багато. І лікар який не має досвіду може не побачити лісу за деревами — отримати купу інформації і загубити головне.

Плюс, є феномен «магічного кута» — артефакт при якому сухожилки можуть виглядати пошкодженими коли вони здорові. І навпаки.

Тому МРТ яке ви самі собі призначили — це не завжди відповідь. Іноді це нові запитання і новий страх без причини.

ЩО В РЕЗУЛЬТАТІ?

Не призначайте собі обстеження самостійно. Але якщо дуже хочеться — хоча б розумійте що ви шукаєте і чому.

Бо правильний діагноз — це не найдорожче чи «найкраще» обстеження. Це правильний інструмент в правильний момент в руках людини яка вміє читати результат.

Ось це і є інтелектуальна ортопедія.

Саме це врятувало кульшовий суглоб того пацієнта.

І якщо у вас є біль який не пояснюється — не гугліть і не призначайте собі МРТ. Звертайтесь і розберемось разом.

Поділіться цією публікацією — можливо саме зараз хтось з ваших близьких лікується від хвороби якої в нього немає.

Підпишіться якщо ще не — попереду багато матеріалів про те, про що рідко говорять вголос.