04/09/2026
Коли ми вважаємо себе неправильними, не такими, надто або недо - ми можемо бути особливо вразливими в контакті з іншими та підвищено чутливими до "найменших доторків" до нашої душі / тіла. І це, по-особливому, складно проживатиметься в просторі сьогоднішніх, часом непомірних викликів та провокацій оточуючого світу...
Ми стаємо ніби "надто чутливими" та однобічними до того, що ми сприймаємо як критику, яку ми можемо чути в найменших натяках на те.
Ми миттєво-несвідомо "одягаємо проекції-образи" злих, великих, знецінюючих на тих людей поруч, чий голос, постава, одяг, запах, якісь мікрожести нагадуватимуть нам когось із нашого травматичного дитячого досвіду. Криклива мама, бабуся з погрозами, тато з гострими питаннями, дідусь, тьотя тощо - стають уже нашими внутрішніми катами. Внутрішніми феноменами нашої психіки. Коли ми вже самі через них підтримуємо наш особистий гомеостаз болі та постійно-стабільний рівень токсичності буття...
Ми можемо створювати цілі світи "хибно-уявної самодопомоги":
- я ж не гарна - мушу...
- мене не люблять - тож і я...
- я нічого не вартий - тому...
Лабіринти пояснень, нескінченне море компенсаторних дій та раціоналізацій, як способи жити крізь сформоване "там і тоді" світобачення та, інколи, зафіксовану картинку власної нікчемності та неспроможності.
Ми ніби крокуємо по альтернативній версії свого можливого життя і, в одночас, засвоюємо свій унікальний досвід проявленості. І так, за кожного доторку до "місця ураження", випадаємо, зісковзуємо чи вивалюємося в те тоді, коли пряд не було того, за кого можно схопитись рукою, опертись та вистояти.
Сумна і, нажаль, так часто - звична історія...
Якщо вам близька така пісенька і є бажання зрушити з місця звичку погано ставитись до себе - на що можна опиратись?
🤝 На інтерес: чому моїми експертами стали і залишаються, м'яко кажучі, не добрі люди?
🤝 На силу і глибоке бажання змінити знайомі до болю орієнтири та вийти зі своєї внутрішньої війни й самоїдства.
🤝 На природну здатність до відновлення, коли мир всередені створюватиме кола по воді - у зовнішній реальності.
І так, крок за кроком, за руку зі своїм провідником - виходити з заплутаності своєї історії - та ставити все на свої місця.
Куди?
В своє нове і бажано-підтримуюче... Життя!
Як?
Своїм шляхом... Де проявиться теплота до Внутрішньої Дитини і з'являться ресурсні експерти та підтримуючі образи-фігури. І так, часом, однією з таких фігур стає внутрішній психотерапевт 🤗
Цікавої, інколи дуже непростої, нам дороги Алена Головина 💛
