21/09/2026
Під час обстрілу ти зібрана.
✔️Знайти безпечніше місце.
✔️Взяти телефон.
✔️Перевірити близьких.
✔️Дочекатися відбою.
Потім усе закінчується. Ти думаєш: «Нормально, я тримаюся».
🆘 А через кілька годин тремтіння, сльози, серцебиття, слабкість або сильна тривога.
Чому не під час небезпеки?
У момент загрози організм мобілізується: зараз важливіше діяти, ніж усвідомлювати все, що ти відчуваєш.
Коли безпосередня небезпека минає, напруга може проявитися сильніше. Тому відкладена реакція після пережитого стресу, можлива.
У цей момент допомагає повернути тілу сигнали теперішнього: відчути опори, озирнутися навколо, зігрітися, випити води, побути поруч із безпечною людиною.
💔 Але якщо такі реакції повторюються, заважають вам спати, працювати, залишатися наодинці або ви помічаєте, що постійно чекаєте наступної небезпеки то не обов’язково терпіти це
❤️🩹 Якщо відчуваєте, що власних способів уже недостатньо, можете написати мені. Разом подивимося, яка підтримка потрібна саме вам. ❤️🔥