Olena Sheiko

08/09/2026

У виборі партнера бере участь не лише свідоме.
Несвідоме теж впливає на те, хто виявляється для нас привабливим і який досвід близькості ми знову створюємо у стосунках.

02/09/2026

Часто я зустрічаю вирвані з контексту фрази та гіпотези Фройда. Спрощені, переінакшені, а іноді й такі, що взагалі йому не належать.

Так, Фройд був першопрохідцем. І так, він помилявся. Інакше й бути не могло. Психоаналіз не залишився незмінним. Сьогодні ми маємо іншу клінічну практику, розширену теоретичну базу та нові знання про психіку. Частину його концепцій сучасний психоаналіз переглянув і суттєво переосмислив, від деяких положень Фройд і сам відмовився.

Але це не робить Фройда «застарілим».

Сучасні психоаналітики продовжують повертатися до його текстів, цитувати його та вступати з ним у віртуальний діалог. Не для того, щоб беззастережно погоджуватися з ним чи неодмінно його заперечувати.

А тому, що його думки й досі залишаються важливою точкою відліку для розмови про психіку.

У психоаналізі важливо не лише те, що сказав Фройд, а й те, як ми можемо прочитати його сьогодні, з урахуванням сучасного клінічного досвіду, нових теорій і власного розуміння людської психіки.

Можливо, саме в цьому й полягає цінність класичної теорії. До неї можна повертатися знову і знову та щоразу бачити трохи більше.

23/08/2026

У цьому пості я торкнулась теми провини вцілілого, звернувши увагу і на контекст сьогодення, коли багато людей виїхали за кордон, опинившись у більш безпечному середовищі. Водночас мені хотілося поглянути на цю тему трохи ширше, адже переживання провини вцілілого не обмежується лише конкретними обставинами війни чи вимушеного виїзду. Воно може проявлятися в різних життєвих ситуаціях і стосуватися власного досвіду, втрат та особистих переживань.

17/06/2026

Сьогодні в Україні тема втрати стала частиною повсякденного життя. Хтось переживає смерть близької людини. Хтось — втрату дому, вимушену еміграцію або розлуку з рідними. Хтось втратив відчуття безпеки, роботу, здоров’я або образ майбутнього, який будував роками.
У книзі «Про смерть і вмирання» Елізабет Кюблер-Росс описала психологічні реакції людини на зіткнення з втратою. Важливо пам’ятати: ці переживання не є чіткою послідовністю. Людина може повертатися до попередніх стадій, проживати кілька одночасно або не проходити деякі з них зовсім.

12/06/2026

Мозок не запам’ятовує все однаково. І це не лінь чи відсутність дисципліни — це особливість його роботи.
Яак Панксепп, засновник афективної нейронауки, показав, що емоційні системи мозку відіграють ключову роль у тому, на що ми звертаємо увагу, що досліджуємо та що зрештою запам’ятовуємо.
Інформація, яка викликає цікавість, здивування або внутрішню залученість, має більше шансів бути засвоєною. Саме тому захопливе завдання може утримувати увагу годинами, тоді як монотонний матеріал швидко забувається.
З погляду нейробіології гра, цікавість і пошук відповідей — не просто приємне доповнення до навчання. Це механізми, через які мозок підтримує мотивацію до пізнання.
Джерело:
Panksepp, J. (1998). Affective Neuroscience: The Foundations of Human and Animal Emotions. Oxford University Press.

11/06/2026

Нейробіолог Яак Панксепп довів, що найглибші емоції вкорінені в давніх структурах мозку, спільних для всіх ссавців. За допомогою електричної стимуляції та фармакологічних досліджень він виділив 7 первинних емоційних систем: SEEKING, CARE, PLAY, LUST, FEAR, RAGE, PANIC/SADNESS — кожна з яких вбудована еволюцією і має свою функцію виживання.

04/04/2026

Мистецтво ніколи не народжується з «нічого»…
Продовження в каруселі ➡️

10/02/2026

А ви думали, що близькість — це ще й про вразливість? Продовження — в каруселі.

03/01/2026

29/12/2025

Мабуть, у вас бувало відчуття, що все ніби на своїх місцях, але щось важливе всередині загубилося — ніби живеш не своїм життям.
З часом це “щось” дає про себе знати тишею, порожнечею, втомою.
Це тонке, не завжди усвідомлене відчуття, яке складно пояснити словами, але воно точно про втрату контакту з собою.
Якщо це відгукується — гортайте карусель )