30/06/2026
Мені здається, проблема в мені…»
Вона вже зробила чимало. Звернулася по допомогу, працює над собою, приймає призначене лікування, намагається змінити своє життя, вчиться проживати емоції. Втомлюється, помиляється, піднімається знову. Але відчуття, що щось не складається, нікуди не зникає.
І тоді виникає безліч запитань. Можливо, справа в препаратах? У дозуванні? У дефіцитах вітамінів? У нестачі фізичної активності? Чому полегшення так і не приходить?
Та є одна думка, яку психіка часто відсуває на другий план.
Можливо, справа не лише в самій людині.
Іноді поруч роками залишаються ті, хто знецінює, контролює, маніпулює, порушує особисті межі або постійно змушує сумніватися у власній цінності. Ці люди рідко ставлять під сумнів власну поведінку, майже ніколи не аналізують себе й не вважають, що їм потрібна допомога.
А той, хто поруч із ними, звикає бути «зручним»: мовчати, терпіти, поступатися, брати провину на себе. Ззовні все може виглядати нормально, але всередині залишається постійне відчуття напруги, скутості та незрозумілої провини.
Саме тому інколи варто запитати себе не лише: «Що зі мною не так?», а й: «Чи безпечно мені поруч із людьми, які мене оточують?»
P.S. Це лише одна з багатьох можливих причин емоційного виснаження. Але вона трапляється значно частіше, ніж здається. І дуже часто саме людина, яка найбільше страждає, першою звертається по допомогу, тоді як джерело цього болю продовжує жити так, ніби нічого не відбувається. #психіатр #дніпро #психіатрдніпро
