Психологиня Галина Хрущова

06/08/2026

“Та який у тебе РДУГ? Ти ж така організована.”

Мабуть, це одна з найпоширеніших фраз, яку чують жінки з РДУГ.

І справді, з боку може здаватися, що людина чудово справляється.

Вона не забуває про зустрічі.

Не запізнюється.

Веде календар.

Користується списками.

Завжди все контролює.

Але сучасні дослідження показують: іноді ми бачимо не відсутність труднощів, а величезну кількість зусиль, які людина вкладає, щоб із ними впоратися.

Саме тому важливо розрізняти симптоми та стратегії, які допомагають із ними жити.

У каруселі пояснюю, що таке компенсація і маскування та чому це має значення для розуміння жіночого РДУГ.

Список літератури в коментарях 🫶

29/07/2026

“Якби у мене справді був РДУГ, це помітили б ще в школі.”

Саме так думають багато жінок, які вперше чують про цей діагноз після 30 або навіть 40 років.

І це зрозуміло.

Адже РДУГ — це нейророзвитковий розлад. Його прояви починаються ще в дитинстві.

То чому ж діагноз іноді з’являється лише через десятки років?

Одна з причин полягає в тому, що протягом багатьох років більшість досліджень і діагностичних описів РДУГ базувалися переважно на спостереженнях за хлопчиками.

Сьогодні ми знаємо, що в багатьох дівчат симптоми можуть проявлятися інакше та залишатися менш помітними для батьків, учителів і навіть самої дитини.

У каруселі розповідаю, чому так відбувається.

13/07/2026

Минулого тижня ви відповідали на повідомлення, працювали, планували справи.

Сьогодні дивитеся на список завдань — і ніби впираєтеся в невидиму стіну.

У такі моменти дуже легко подумати:

— «Я стала лінивішою.»
— «Я недостатньо стараюся.»
— «Зі мною щось не так.»

Але якщо це повторюється приблизно в один і той самий період циклу, можливо, справа не у вашій силі волі.

Сучасні дослідження припускають, що в частини жінок гормональні зміни можуть впливати на вираженість симптомів РДУГ. Не тому, що менструальний цикл «викликає» РДУГ, а тому, що він може тимчасово змінювати те, як проявляються вже наявні симптоми.

Це не означає, що так відбувається в усіх жінок. Але якщо ви помічаєте повторювану закономірність, варто звернути на неї увагу.

У каруселі — що про це вже відомо сучасній науці і як ці знання можна використати, щоб краще розуміти себе.

Джерела в коментарях.

09/07/2026

🔬 РДУГ: що говорить сучасна наука #1
Останніми роками тема жіночого РДУГ привертає дедалі більше уваги. І це не тому, що сам розлад став поширенішим.

Причина значно простіша: ми лише починаємо краще його розуміти.

Протягом десятиліть більшість досліджень РДУГ проводилися переважно за участю хлопчиків і чоловіків. Саме на основі цих даних формувалися сучасні уявлення про розлад, його діагностику та лікування.

Через це особливості РДУГ у жінок тривалий час залишалися недостатньо вивченими. Багато жінок отримували діагноз уже в дорослому віці, нерідко після багатьох років лікування тривожних або депресивних симптомів.

Сьогодні ситуація поступово змінюється. Один із напрямів, який викликає особливий інтерес у дослідників, — вплив статевих гормонів, насамперед естрогену, на прояви РДУГ.

У 2025 році в журналі Journal of Attention Disorders був опублікований систематичний огляд, який підтвердив: наявні дані свідчать, що гормональні зміни можуть впливати на вираженість симптомів РДУГ у жінок. Водночас автори наголошують, що доказова база ще формується і потребує подальших якісних досліджень.

Саме тому сьогодні ми говоримо про жіночий РДУГ значно більше, ніж десять років тому.

Продовження в каруселі 🎠

Джерела в коментарях.

07/07/2026

23/06/2026

Ми часто ставимося до себе так, ніби маємо одного разу «зрозуміти себе повністю» і більше не помилятися. Але людина не є завершеним проєктом. Ми змінюємося, накопичуємо новий досвід, зустрічаємося з ситуаціями, які відкривають у нас те, чого раніше не помічали.

Рефлексія потрібна не для того, щоб постійно шукати в собі недоліки. Вона допомагає краще розуміти свої реакції, потреби, цінності та причини власних вчинків. Іноді це приємні відкриття, а іноді — усвідомлення, що ми помилялися, чогось не бачили або захищалися способами, які більше не працюють.

Такі моменти можуть викликати сором або розчарування. Хочеться сказати собі: «Як я міг цього не розуміти раніше?» Але здатність побачити щось нове про себе — це не доказ недосконалості. Це ознака розвитку.

Бути вразливим — означає дозволити собі сказати: «Я не все про себе знаю», «Я можу помилятися», «Я можу змінювати свої погляди». Для цього потрібна сміливість. Набагато легше триматися за звичні уявлення про себе, навіть якщо вони вже не відповідають реальності.

23/06/2026

Ми часто ставимося до себе так, ніби маємо одного разу «зрозуміти себе повністю» і більше не помилятися. Але людина не є завершеним проєктом. Ми змінюємося, накопичуємо новий досвід, зустрічаємося з ситуаціями, які відкривають у нас те, чого раніше не помічали.

Рефлексія потрібна не для того, щоб постійно шукати в собі недоліки. Вона допомагає краще розуміти свої реакції, потреби, цінності та причини власних вчинків. Іноді це приємні відкриття, а іноді — усвідомлення, що ми помилялися, чогось не бачили або захищалися способами, які більше не працюють.

Такі моменти можуть викликати сором або розчарування. Хочеться сказати собі: «Як я міг цього не розуміти раніше?» Але здатність побачити щось нове про себе — це не доказ недосконалості. Це ознака розвитку.

Бути вразливим — означає дозволити собі сказати: «Я не все про себе знаю», «Я можу помилятися», «Я можу змінювати свої погляди». Для цього потрібна сміливість. Набагато легше триматися за звичні уявлення про себе, навіть якщо вони вже не відповідають реальності.

Зміни не завжди комфортні. Вони можуть супроводжуватися сумнівами, розгубленістю і навіть відчуттям втрати. Але саме в такі періоди ми отримуємо шанс стати ближчими до себе справжніх.

Ідеальних людей не існує. Є люди, які продовжують вчитися, визнавати свої обмеження, брати відповідальність за свої помилки й залишатися до себе людяними.

Можливо, зрілість починається не там, де людина перестає помилятися, а там, де вона перестає боятися дивитися на себе чесно.

26/03/2026

Ви вже знаєте, що думка «я недостатньо хороший» — нераціональна. Ви чули це від психолога, читали про це в книжках, навіть самі собі це казали. І все одно — вона повертається. Знову й знову.

Справа не в тому, що ви «недостатньо стараєтесь». Справа в тому, що переконання та факти живуть у різних відділах мозку. І розуміння — це ще не зміна.

Мозок не змінює переконання від того, що ви дізнались нову інформацію. Він змінює їх від того, що ви пережили новий досвід.
Що таке глибинне переконання?

У КПТ розрізняють автоматичні думки (швидкі, ситуативні) і глибинні переконання — стійкі установки про себе, інших і світ, які формуються ще в дитинстві. Вони стають «лінзою», крізь яку ми інтерпретуємо все, що відбувається.

Найпоширеніші установки:

Нікчемність
«Я недостатньо хороший», «Я не заслуговую на любов», «Зі мною щось не так»

Безпорадність
«Я не справлюся», «Я слабкий», «Мені не під силу змінити щось»

Небезпека
«Світ небезпечний», «Людям не можна довіряти», «Мене завжди покинуть»

Ці переконання не «помилкові» в тому сенсі, що вони колись дійсно захищали вас. Вони були раціональною відповіддю дитини на її оточення. Проблема в тому, що мозок продовжує їх застосовувати навіть тоді, коли контекст давно змінився.

Чому «просто думати по-іншому» не працює

Коли ми намагаємось переконати себе раціональними аргументами, ми працюємо з префронтальною корою — відповідальною за логіку. Але глибинні переконання «зберігаються» в лімбічній системі — там, де живуть емоції та виживання.

Це як намагатись словами заспокоїти переляканого собаку. Слова не тієї мови.

Щоб змінити переконання, потрібно дати мозку новий досвід — повторюваний, емоційно значущий, суперечний старій установці.

Гортай карусель 🎠