13/06/2026
ВІДМІННІСТЬ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РЕБЬОФІНГУ ВІД КЛАСИЧНОЇ
Якщо дивитися через призму робіт Bessel van der Kolk, то Інтеграційний ребьофінг має кілька суттєвих відмінностей від класичного ребьофінгу саме на рівні нейрофізіології та роботи з травмою.
Що говорить Ван дер Колк?
Одна з його головних ідей:
Травма живе не лише в пам'яті, а й у нервовій системі, тілі, диханні, м'язовому тонусі та способі сприйняття реальності.
Він багато пише про те, що для зцілення недостатньо лише усвідомлення чи катарсису. Потрібна інтеграція досвіду на рівні всього організму.
Саме тут починається різниця між класичним та моєю версією інтеграційного підхода в диханні.
Класичний ребьофінг.
Якщо розглянути перші моделі ребьофінгу то вони були орієнтовані на:
безперервне циркулярне дихання;
активацію пригнічених емоцій;
катарсичне вивільнення;
Вивільнення травматичних переживань;
роботу з родовою травмою та досвідом народження.
Нейрофізіологічно це часто означає:
значну активацію симпатичної нервової системи;
підвищення рівня збудження;
вихід пригніченого матеріалу зі структур лімбічної системи;
інтенсивне зниження контролю кори головного мозку.
Для частини людей це працює добре.
Але для людей з хронічною травматизацією, ПТСР або складною травмою надмірна активація може призводити до:
перевантаження;
ретравматизації та дисоціації;
втрати відчуття безпеки.
Саме про цю проблему часто говорить Ван дер Колк в своїй роботі.
В інтеграційному ребьофінгу
акцент зміщується.
Катарсис не є метою.
Метою є — інтеграція.
Тобто нервова система не просто відкриває травматичний матеріал, а навчається його переробляти без перевантаження.