Бути батьками

03/09/2022

https://www.facebook.com/photo/?fbid=421437069970163&set=a.389674753146395

Знаєте коли я найчастіше чую таку фразу? На першій сесії з новими клієнтами, які вже були у інших спеціалістів, які «виявились непрофесійними».

І знаєте, що цікаво? Що більшість того, що позначається як непрофесійність терапевта, є просто пунктом клієнт-терапевтичного контракту, який клієнту не подобається, або ж незнанням клієнта того, на що має право терапевт, а на що ні. Давайте про це детальніше.

Клієнти часто говорять про свої права (і це чудово!) і чого не може допускати психотерапевт в терапевтичному альянсі, але часто не надають значення/забувають/не знають, що і у терапевта є свої права. А ще у клієнта є свої зобов’язання чи то, пак, відповідальність у контакті з психотерапевтом чи психологом.

Клієнтська і терапевтична відповідальність обговорюється на початку роботи і називається терапевтичним контрактом. Він найчастіше заключається в усній формі як домовленість або ж у письмовій.

То в чому ж полягає відповідальність клієнта:

- у визнанні власного вкладу у своє життя. Часто буває, що клієнти заперечують цю відповідальність, і тоді змінювати хочуть світ, навколишніх... І винні всі оточуючі і терапевт в тому числі. Тоді терапія стає неможливою;

- у формулюванні запиту/тів – психотерапевт не є ясновидцем чи сканером, він працює з тим, що приносить клієнт;

- у регулярному відвідуванні психотерапевта без спізнень;

- у попередженні за визначений час про відміну сесії;

- у оплаті пропущеної сесії, якщо відміна була раптовою чи без попередження;

- у попередженні терапевта про паузу в терапії (відпустка, хвороба тощо) – на жаль, це виявляється неочевидним навіть після проговорювання на початку роботи;

- у завершенні стосунків з терапевтом, коли вирішив закінчити терапію - часто люди можуть просто зникнути.

Це з основного, що стосується всіх напрямків психотерапії.
Але ще є суттєві відмінності щодо терапевтичного процесу, стосунків терапевт-клієнт і прав терапевта, тобто дозволеного в конкретному методі психотерапії.

До прикладу, в психоаналізі аналітик буде нейтральним в емоціях, давати свої інтерпретації в кінці сесії. А в гештальт-терапії терапевт працює своїми емоціями, тілесними відгуками і може їх привносити (казати про них – «мені сумно», «я відчуваю тепло», «я злюсь, коли...» тощо) у контакт з клієнтом.

Гештальт-терапевт може взяти за руку клієнта у важкий емоційний момент, обійняти, звісно ж, з дозволу. В психоаналізі ж це неприпустимо.

Якщо в психоаналізі аналітик залишається без висвітлення своїх сторін за межами професійної ідентичності, то гештальт-терапевт може розповідати про себе стільки, скільки вважає за потрібне.

Незнання таких нюансів про напрямки терапії, обраний вид, клієнти накладають на психотерапевта штамп непрофесійності. Навіть згадався момент з моєї практики, коли клієнт кричав в сесії, що я не маю права озвучувати почуття, що це непрофесійно. А насправді це та інтервенція, яку я повинна дати йому в той момент, працюючи в методі гештальт-терапії.

Цікавим моментом є фантазії клієнтів про те, що таке терапія. Буває нерідко, коли фантазія і реальність ніяк не співпадають. Вгадайте хто тоді винен і непрофесійний? ;)


#міфи #психотерапевт #професійність

19/05/2022

Проект "Бути батьками" (Горошинки) існував багато років. Наш колектив на сьогодні складають професійні психотерапевти, психологи, сімейні та дитячі терапевти. В кожного за цей час власна практика набула великих розмірів і сьогодні кожен працює понаднормово. Кожен з нас є стійким і неповторним. Ми маємо свої шляхи і зараз маємо енергію та ресурс на свої власні окремі проекти. Ми доросли до етапу, коли хочеться більше творчості у власному просторі. Тому на даному етапі проект закривається задля реалізації особистих цілей кожного з нас. Дякуємо, що були з нами 💛💙

16/05/2022

08/05/2022

10 методів сказати дитині «не можна», не промовляючи це слово

“Ні!”, “Зупинися!”, “Не можна!”. Багато психологів попереджають, що якщо дитина занадто часто чує від батьків такі стоп-слова, то з часом вона просто перестає їх сприймати та не реагує на них досить швидко. А є ситуації, дуже небезпечні ситуації, в яких діти повинні розуміти вас з першого разу. Ось і прибережіть ці слова саме для таких випадків. А в інші моменти, коли потрібно пояснити малюкові, що щось робити не можна, краще використовуйте інші більш конкретні фрази.

Ось кілька гарних прикладів:

1. «Я знаю, що ти любиш морозиво, але їсти його занадто багато – шкідливо».
Коли дитина тягнеться до нездорової їжі, наприклад, морозива та цукерок, наполегливо, але спокійно і приязно, запропонуйте їй більш корисну альтернативу (гарний варіант – йогурт). На протести просто не звертайте уваги. У підсумку ви досягнете компромісу: дитина все одно отримає щось смачне, але не таке шкідливе.

2. «Їжа – щоб їсти, а не кидатися».
Діти люблять грати з їжею, особливо якщо ще не встигли зголодніти. В цьому випадку їжа стає їхньою іграшкою. Замість того, щоб кричати, коли малюк кидає тарілку з кашею на підлогу, просто приберіть її та поясніть, чому кидатися їжею не можна. Такий же підхід використовуйте і якщо, наприклад, дитина стрибає на ліжку: «Ліжко потрібне для сну і відпочинку, а не для того, щоб на ньому стрибати». А коли діти поводяться за столом без протестів, обов’язково зазначайте їхню гарну поведінку, хваліть і дякуйте.

3. «Не ламай вежу. Давай я покажу тобі, як потрібно бавитись».
Якщо ваш допитливий малюк, побачивши побудовані старшим братом вежі перетворюється в Годзіллу і тут же ламає їх, це не означає, що він свідомо хоче нашкодити. Швидше за все, він просто думає, що було б кумедно її зруйнувати, і робить це. Але буває, що діти поводяться так з ревнощів. Тому хваліть досягнення маленького “руйнівника” і запропонуйте йому показати, як потрібно правильно грати з конструктором і іншими дітьми.

4. «Вони теж живі. Давай будемо поводитися акуратно та обережно».
Ця фраза створена для ситуацій, коли дитина хоче поламати кімнатні квіти або смикнути за хвіст домашнього вихованця. Скажіть малюкові, що своєю поведінкою він завдає шкоди живій істоті, робить йому боляче. Так ви будете виховувати в дітях почуття жалю і любові до природи.

5. «Ми повинні розмовляти, а не битися».
Діти можуть проявляти агресію, не тільки коли зляться, але і коли налякані, розгублені, розчаровані або їм просто не вистачає уваги. Вчіть братів і сестер частіше обніматися, прививаючи любов і взаємну повагу. Завжди наголошуйте на тому, що ображати інших – недобре, і у вашій родині так себе ніхто не поводить.

6. «Я не розумію тебе, коли ти так плачеш (скиглиш). Скажи мені, що хочеш, звичайним голосом».
Замість фрази “Годі скиглити!” краще говорити саме так. Допоможіть дитині заспокоїтися, налаштуватися і тільки потім почати розмовляти звичайним, не плаксивим голосом. Якщо ви будете повторювати “Я тебе не розумію”, малюк швидше почне поводитися правильно.

7. «Бережись! Мама йде за тобою».
Домогтися дисципліни часто прекрасно виходить за допомогою гумору. Такий безтурботний підхід спрацьовує на ура, тому що сміх і відволікання уваги – одні з кращих стратегій виховання упертих дратівливих дітей. Малюки дуже люблять сміятися, тому ви швидше розташуйте їх до себе і досягнете слухняності, якщо зробите щось кумедне або дурне. Не потрібно бути великим коміком, щоб жартівливо пригрозити: “А ну йди сюди!” і пальцями показати “козу”, яка готова накинутися і “заколоти-заколоти”. В такому позитивному ключі можна відвернути увагу дитини від будь-якої розпочатої ним витівки та відвести до іншого місця, в іншу кімнату, де запропонувати нове відповідне заняття.

8. «Телефон зараз потрібен мамі. Візьми ось цю іграшку».
Коли дитина вириває потрібну вам річ з рук, або чіпає щось крихке, з чим їй грати небажано, буде легше переключити її увагу на інший предмет, ніж змусити взагалі відмовитися від ідеї чимось заволодіти. Якщо дитячої іграшки під рукою немає, дайте малюкові будь-який новий або цікавий йому предмет, яким він не зашкодить собі, не з’їсть і не наведе безлад.

9. «Залиш шарф. Ми знімаємо його тільки вдома».
Діти люблять на вулиці знімати з себе шарфи, шапки, куртки або навіть взуття. У цій ситуації неправильно просто говорити: “Припини знімати шапку!”. Ви також повинні сказати, що дитина повинна робити замість цього, і пояснювати чому. Наприклад: “Взимку на вулиці ми носимо рукавиці, а з голими ручками ходимо влітку, коли тепло. Тому їх потрібно залишити, а не знімати“. Або, якщо діти забираються з ногами на меблі: “Стільці потрібні, щоб на них сидіти, якщо хочеш стати – стань на підлогу”.

10. “Стій!”, “Гаряче!”, “Обережно!”.
Іноді спокійні пояснення не підходять по ситуації. Коли небезпека занадто близько, ви повинні використовувати яскраві, виразні, емоційно слова, щоб дитина дуже швидко і чітко зреагувала. Ось чому так важливо вчитися в інших випадках застосовувати спокійний позитивний підхід – так негативні фрази будуть впливати ефективніше..

https://dytyna.blog/10-metodiv-skazaty-dytyni-ne-mozhna-ne-promovlyayuchy-cze-slovo/?fbclid=IwAR1uzVr3yxL02n9ZijTvYnjTki-nsBFJDES5CGdoIDOKNcXmUbGihk48ALw

08/05/2022

Українська мама сьогодні 💛💙