Навколо тарілки

10/07/2026

Влітку яскравий крижаний слеш виглядає як невинне задоволення. Це схоже на ідеальний спосіб охолонути, а написи «без цукру» заспокоюють батьків: «Ну, це ж краще за газовану воду, правда?»

Але у 2025 році в журналі Archives of Disease in Childhood було опубліковане дослідження, яке змусило харчові регулятори кількох країн терміново переглянути свої рекомендації.

Дослідники ретроспективно проаналізували випадки 21 дитини, які звернулись до лікарень Великої Британії та Ірландії у 2009–2024 роках після вживання слешу.

Медіанний вік — 3 роки 6 місяців. Майже всі діти (93%) почували себе погано протягом 60 хвилин після вживання напою. У 94% спостерігалось різке зниження свідомості, у 95% — небезпечне падіння рівня цукру в крові, у 94% — накопичення молочної кислоти в крові.

Серед задокументованих випадків — дворічна дівчинка, яка опинилась у критичному стані після слешу на дні народження подруги, і трирічний хлопчик, якого госпіталізували з непритомністю після прогулянки у торговому центрі.

🔸️Що не так зі слешем

​Виробники додають у ці напої гліцерол (у складі він ховається під маркуванням E422 або просто «гліцерин»). Саме він дає ту саму фірмову напіврідку текстуру «снігу», що не тане.

Для дорослих гліцерол у таких кількостях не становить серйозної проблеми. Для маленьких дітей — інша історія.

Дитяче тіло значно менше за доросле — і та сама кількість гліцеролу дає вищу концентрацію на кілограм ваги. Крім того, слеші п'ють швидко і великими порціями — саме швидкість вживання є ключовим фактором ризику.

Після публікації дослідження Агентство харчових стандартів Великої Британії переглянуло рекомендації у 2025 році: дітям до 7 років слеші з гліцеролом протипоказані, для старших дітей — суворо обмежена кількість. Федеральний інститут оцінки ризику Німеччини (BfR) рекомендував, щоб діти взагалі не вживали слеші з гліцеролом.

Автори дослідження зазначають, що обмеження варто розширити до дітей до 8 років. І додають: «Всі слеші — незалежно від того, містять вони цукор чи гліцерол — не мають жодної харчової цінності і не є частиною здорового раціону для дітей будь-якого віку».

Проблема стосується саме «цукрозамінних» або «без цукру» слешів — вони найчастіше містять гліцерол. Звичайний лід або домашнє заморожене пюре з фруктів цього ризику не несуть.

Якщо ваша дитина молодша за 8 років — перевірте склад перед тим, як купити яскравий крижаний напій. E422 або «гліцерин» у списку інгредієнтів — привід відмовитись.

📚 Джерело: Brothwell SL et al. «Glycerol intoxication syndrome in young children, following the consumption of slush ice drinks». Archives of Disease in Childhood, 2025.
-----
@ Наталія Єременко
Психологиня, консультантка зі здорового харчування.
Допомагаю розширити раціон при ARFID та вибірковості у дітей з РАС.
---
Навколо тарілки — про систему налагодження дитячого харчування.

​ #здоровийраціон #дитячехарчування #вибірковехарчування #батькамназамітку #харчоваповедінка #нутриціолог #безпаніки #НавколоТарілки #ХарчовіЗвички #ХарчоваТерапія
#психологіяхарчування

01/07/2026

Дитина не їсть обід. Зате морозиво — будь ласка🤷‍♀️

Знайома картина? На вулиці спека, ви поставили на стіл тарілку з обідом — і почули «не хочу». Зате за годину дитина вже тягнеться до печива, морозива або будь-чого солодкого, що знайде в холодильнику.

І ви стоїте з думкою: це маніпуляція чи що взагалі відбувається?

Відповідь: ні те, ні інше. Це фізіологія.

Травлення — це робота, в процесі виконання якої виділяється тепло. Коли тіло вже потребує охолодження, воно робить розумну річ: знижує внутрішнє теплоутворення. Апетит падає — і у дітей це відбувається навіть виразніше, ніж у дорослих, бо їхня терморегуляція ще незріла.

Але калорії тілу все одно потрібні. І воно йде найкоротшим шляхом — просить солодкого. Швидка енергія, мінімум травної роботи, мінімум тепла.

З точки зору виживання — геніально. З точки зору батьків, які намагаються нагодувати дитину чимось, крім вафель — трохи прикро. З точки зору дорослих, які самі з'їли вже третє морозиво — теж.

🔸️Що з цим робити

Не воювати з апетитом — ні своїм, ні дитячим. Натомість підлаштувати їжу під те, що тіло готове прийняти.

Холодний йогурт — білок і кальцій у форматі, який легко їсти навіть без апетиту. З ягодами або шматочками фруктів — ще краще.

Смузі — коли їсти не хочеться, але пити можна.

Банан, йогурт, трохи горіхової пасти — і це вже повноцінний перекус, а не просто рідина.

Насіння — жменька до йогурту або просто так. Маленький об'єм, але хороший внесок жирів і мінералів.

Холодна варена картопля або паста — і так, це не «нічого не залишилось». Охолоджені крохмалисті продукти містять резистентний крохмаль, який дає повільну енергію і годує корисні бактерії кишківника. Картопляний салат — це літня їжа з науковим обґрунтуванням.

Морозиво на основі йогурту або фруктове — якщо дитина все одно його хоче, нехай буде варіант з хоч якимось нутритивним внеском.

Головне — не чекати, поки дитина «зголодніє як слід». У спеку цього може не статись.

Маленькі порції кожні кілька годин, легка і холодна їжа, менше тиску за столом і не забувайте про питний режим. Чиста вода має бути обов'язково!
-----
@ Наталія Єременко
Психологиня, консультантка зі здорового харчування.
Допомагаю розширити раціон при ARFID та вибірковості у дітей з РАС.
---
Навколо тарілки — про систему налагодження дитячого харчування.

​ #здоровийраціон #дитячехарчування #вибірковехарчування #батькамназамітку #харчоваповедінка #нутриціолог #безпаніки #НавколоТарілки #ХарчовіЗвички #ХарчоваТерапія
#психологіяхарчування

30/06/2026

У клінічній літературі є кілька описаних випадків дітей, які роками харчувались виключно рідкою або пюреподібною їжею — і яким роками пояснювали це «вибагливістю» або «сенсорною чутливістю».

Але коли таких дітей нарешті обстежували детально, з'ясовувалось інше.

▪️Семирічна дівчинка з дисфагією та ARFID розвинула сильний страх їжі після того, як побачила, як її брат вдавився ковбасою. Вона боялась ковтати — і саме цей страх, а не сенсорна чутливість, визначав, що вона могла їсти.

Це один із трьох клінічних профілів ARFID, про який говорять значно рідше, ніж про сенсорний варіант. Він називається аверсивним ARFID — і в його основі лежить не відраза до текстури чи смаку, а страх негативних наслідків їжі: вдавитись, захворіти, знудити.

▪️Восьмирічна Стелла перестала їсти тверду їжу і перейшла виключно на рідини. Згодом вона прибирала шматочки із супу і не могла пити смузі з дрібним насінням. Вона так боялась ковтати, що починала випльовувати слину. «Вона казала, що боїться вдавитися», — розповідала її мама.

Дитина не «не хотіла» їсти. Дитина боялась.

І ця різниця — принципова. Бо якщо причина уникнення їжі — страх, а не сенсорна реакція, то підхід до роботи з нею буде зовсім іншим.

Такий страх можуть довго не помічати, тому що зовні аверсивний ARFID може виглядати як сенсорна вибірковість: дитина їсть лише «безпечні» продукти, відмовляється від нових, тривожиться за столом.

Але якщо копнути глибше — виявляється, що вибір «безпечної» їжі визначається не текстурою, а ступенем передбачуваності ковтання. М'яке, рідке, однорідне — те, що точно не застрягне. Не тому що «не подобається» тверде. А тому що тверде — небезпечно.

🔸️Корекція

У задокументованому випадку дівчинці застосували когнітивно-поведінкову терапію з ієрархічною картою тривоги: список продуктів від найбезпечніших до найстрашніших. Вона щодня сама обирала, що спробує. Поступово навчилась їсти тверду їжу і вже на 22-й день перебування в лікарні досягла адекватного орального споживання калорій.

КПТ, адаптована для ARFID, — це зараз один із найбільш обґрунтованих підходів саме для аверсивного профілю. Не десенсибілізація текстур. А робота зі страхом і поступове розширення «зони безпеки».

Отже, не вся харчова вибірковість — це сенсорна проблема.

Іноді дитина уникає їжі не тому що «не переносить» її відчуття в роті. А тому що в якийсь момент їжа стала для неї небезпечною — і тепер кожен прийом їжі супроводжується тривогою, яку дорослі навколо просто не бачать.

‼️Розуміти, який саме механізм лежить в основі вибірковості конкретної дитини — це перший крок до правильного втручання.

⚠️Якщо хочете розібратися з причинами харчової вибірковості вашої дитини та дізнатися про методи корекції, які підтверджені дослідженнями, приходьте на мій вебінар 4 липня о 9-00 (онлайн).

Будемо говорити про те, як відрізнити звичайну вибірковість від розладу; коли можна обійтися без втручання, а коли допомога спеціаліста є необхідною; які методи корекції можна застосовувати, а які тільки поглиблюють проблему.

Вартість участі у вебінарі 450грн. Запис буде. Посилання на оплату в коментарі.

📚 Джерела: Etoh M. et al. «A Seven-Year-Old Girl With Dysphagia Due to Fear of Swallowing». Cureus, 2022. Chesler C. «What Is ARFID?». Scientific American, 2025.

29/06/2026

ARFID — це айсберг. Видима частина — менша

Коли люди думають про ARFID, вони зазвичай уявляють дитину, яка відмовляється від їжі. Те, що видно зовні: маленька тарілка, відсутність певних продуктів, складна поведінка за столом.
Але більша частина цього розладу — під поверхнею.

🔸️Що ми бачимо

▪️Обмежений раціон
▪️Відмова від нової їжі
▪️Ритуали за столом
▪️Низька вага або затримка росту
▪️Уникнення соціальних ситуацій, пов'язаних з їжею — кафе, свята, шкільні обіди.

Це те, що помічають оточуючі. І саме за це зазвичай критикують — дитину і батьків.

🔸️Що ми не бачимо

▪️Нутритивні дефіцити — залізо, цинк, вітамін D, B12 — які роками можуть накопичуватись непомітно, поки аналізи ще «в нормі».

▪️Хронічна тривога навколо їжі, яка присутня постійно — не лише за столом.

▪️Страх — вдавитись, знудити, захворіти — який визначає кожен вибір їжі.

▪️Сором і відчуття «я не такий, як усі».

▪️Соціальна ізоляція через неможливість їсти там, де їдять інші.

І ще одне — те, про що говорять дуже рідко.

⚠️Фавнінг — коли дитина їсть не тому що може, а тому що боїться засмутити.

Фавнінг — це поведінкова реакція, коли людина намагається догодити іншим за рахунок власного комфорту і потреб. Це вважається травматичною реакцією: людина «умиротворює» того, кого боїться — не обов'язково фізично, але словами або реакцією.

При ARFID це виглядає так: дитина їсть щось за столом у школі — хоча їй це дається з величезними труднощами — тому що боїться отримати зауваження від вчителя. Або намагається з'їсти більше в присутності батька, з яким бачиться рідше, — щоб його не засмутити. А вдома, де безпечно, — повністю повертається до своїх обмежень.

Дорослі бачать це як «непослідовність» або навіть маніпуляцію. Насправді це — ознака того, що дитина під значним психологічним тиском.

Саме тому надмірна похвала за нову їжу — «О, молодець, з'їв шматочок!» — може бути не такою невинною, як здається. Якщо дитина схильна до фавнінгу, вона може почати їсти нове не тому що готова, а тому що хоче вас порадувати. І це не прогрес — це стрес.

🔸️Чому це важливо

ARFID — це не примхливість і не погане виховання. Це розлад, більша частина якого прихована від очей оточуючих — і іноді навіть від самої дитини, яка навчилась це маскувати.

Розуміти, що відбувається під поверхнею — це перший крок до того, щоб справді допомогти, а не просто вимагати «з'їж хоч шматочок».

Якщо хочете розібратись з харчуванням вашої дитини та припинити боротьбу за кожну ложку каші за обідом — запрошую вас 4 липня о 9-00 на вебінар, на якому розберемо основні причини вибірковості та практичні методи корекції.

Після вебінару у вас буде чітке розуміння, чому дитина поводиться саме так і які зміни можна внести вже завтра, щоб поступово покращити її харчування.

Посилання на реєстрацію в коментарі. Запис буде 👌

28/06/2026

Це масштаб, який вимагає відповіді від системи охорони здоров'я.

27/06/2026

26/06/2026

Я хочу, щоб ця практика пішла в небуття👇.

Мама б'є на сполох, що дитина у півтора роки відмовляється від їжі. Має в раціоні буквально до 5 продуктів, частина з яких по факту — солодощі.

Лікарі, до яких вона звернулася по допомогу, запевняють, що проблеми немає, оскільки дитина має зріст та вагу, що відповідають нормі. З аналізами теж все добре. Тож треба просто почекати, переросте.

Звучить заспокійливо. Але чи дійсно немає приводу для занепокоєння?

Ріст, вага та аналізи можуть достатньо довго залишатися в нормі, навіть якщо дитина має екстремальну вибірковість. І це, до речі, досить підступний момент у цьому розладі харчування.

Ці параметри починають погіршуватися, коли дефіцити нутрієнтів набувають таких масштабів, що самою лише корекцією харчування їх не позбудешся. Тобто це вже така стадія розладу харчової поведінки, яку ігнорувати більше неможливо.

Але навіщо ж чекати, коли все стане настільки погано?

Весь цей час неефективна харчова поведінка буде закріплюватися і мимоволі підтримуватися батьками, яких запевнили, що все в нормі.

Чим довше це триває, тим складніше потім коригувати. Тим більші ризики розвитку дефіцитів поживних речовин.

А ще погіршується якість соціальних зв'язків (ага, коли ти не можеш зі своєю дитиною кудись поїхати/піти, бо банально на зможеш її там нагодувати, а близькі та родичі постійно розглядають прийоми їжі під мікроскопом засудження, це не дуже сприяє міцним комунікаціям).

⚠️"Всі діти у такому віці вибіркові, просто відчепіться від дитини, переросте!" — це брехня, ціна якої досить висока.

А ще — це прелюдія до наступного акту цієї трагедії, яка називається: "Мамочко, а де ж ви були раніше? Дитині вже 4/5/6 років, а вона їсть лише печиво? Куди ви дивились?"

Мені шкода, що батьки втрачають час на раннє втручання — саме через те, що ті, хто мав би знати про розлади харчової поведінки у дітей, часто про них не знають.

Якщо ви помічаєте, що з харчуванням вашої дитини щось не так, але ще не розумієте, що саме і як з цим жити, підписуйтесь на сторінку Навколо тарілки, тут багато корисної інформації, яку вже можна застосовувати.

А 4 липня, у суботу, я планую провести вебінар: як відрізнити звичайну вибірковість від розладу, коли можна почекати, а коли варто звертатись по допомогу і які методи корекції працюють. Якщо вас цікавить участь — дайте знати в коментарях: зроблю онлайн з можливістю поставити запитання або тільки запис — залежно від кількості охочих.

25/06/2026

Дуже часто зустрічається така проблема, що дитина п'є тільки соки, компоти або чаї, але не п'є чистої води.

У спеку ця проблема набуває ще більшої гостроти.

Зазвичай, серед інших рекомендацій щодо пиття, пропоную батькам дібрати посуд (чашку, пляшечку), який сподобається дитині або викличе у неї цікавість.

Зараз ось побачила такі дитячі кулери у продажу. Придивіться, можливо вашій дитині зайде.

Продаються на Промі і в Аврорі. Або гугліть "дитячі кулери".

25/06/2026

Розповім вам про реальний кейс із практики.

На жаль, таких помітних результатів вже за перший місяць не завжди виходить досягти. Але ця історія доводить, що навіть маленькі зміни у харчових звичках, можуть суттєво змінити ситуацію з харчуванням.

Отже, дитина дошкільного віку, підозра на РАС.

🔸️На початку роботи — жодного режиму харчування. Батьки весь день пропонують їжу, бо сама дитина їсти не просить і може не їсти годинами. Фактично дитина цілий день щось піджовує. Як правило, це щось — солодощі, від іншої їжі частіше відмовляється. Кожен прийом їжі розтягується на годину-півтори.

Близько 80% раціону складають цукор і прості вуглеводи.

Калораж — приблизно половина від вікової норми.

🔸️Що ми змінили:

Лише дві речі. Встановили режим — чіткі прийоми їжі з інтервалами. І згрупували вже наявні безпечні продукти так, щоб до солодощів завжди додавався білок, жири або клітковина. Жодних нових продуктів. Тільки структурували наявну безпечну їжу.

🔸️Що отримали вже за місяць:

▪️Калораж виріс приблизно вдвічі і практично досяг вікової норми.
▪️Йогурт — з двох ковтків збільшився до 400 мл на день, і дитина просить його сама.
▪️Фрукти стали щоденними.
▪️Насіння з'явилось як регулярний перекус.
▪️Частка солодощів у раціоні впала з 80% до приблизно 30% — без жодної заборони.
▪️Сформувалась чітка структура з 4–5 прийомів їжі на день.
▪️Дитина почала просити їсти, бо відчуває голод.
▪️Час прийому їжі скоротився до 20 хвилин.

🔸️Головний висновок:

Цей кейс — яскрава ілюстрація слогану моєї сторінки: "Маленькі кроки — великі зміни".

Тільки за рахунок дотримання режиму дня та правильної подачі вже наявних безпечних продуктів, вдалося суттєво покращити нутритивний статус дитини.

Бо харчова терапія при вибірковості — це не про те щоб змусити дитину їсти правильно. Це про те щоб створити умови, в яких правильне стає можливим.