https://www.facebook.com/100331929253160/

Психолог Катерина Шипоша

Home
Ukraine
Kyiv
Психолог Катерина Шипоша

Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Психолог Катерина Шипоша, Psychologist, Kyiv.

Клінічний психолог і психоаналітик. Індивідуальна терапія дорослих в психоаналітичному підході.

Працюю з проблемами тривоги, депресії, апатії і вигорання, складнощів в розумінні себе, вибору життєвого шляху, побудови стосунків. Я клінічний психолог і психоаналітик. В процесі терапевтичної роботи я пропоную своїм клієнтам разом дослідити їх внутрішній світ і допомогти вирішити внутрішні конфлікти для того, щоб краще розуміти свої почуття, бажання та цінності.

Однією з найбільших цінностей я вважаю людську індивідуальність, можливість бути собою та в гармонії з собою. Повага, конфіденційність та безпека є незмінною основою моєї терапевтичної роботи.

17/08/2026

«Вони звучать як крила,
як листя,
як пісок…» -
таку назву цикл робіт французької художниці Лори Ламʼєль. У своїх творах мисткиня намагається надати форму невидимому і швидкоплинному: памʼяті, досвіду, емоціям, станам.

Ось перед нами у скляній вітрині стоси книжок. Світло виблискує на позолочених зрізах їхніх сторінок. Проте ми не бачимо ні авторів, ні назв книг, ні самого тексту. Книги постають перед нашим поглядом як носії численних історій, але сам їх зміст прихований. Ми бачимо слід знання, не маючи до нього доступу.

Інший експонат виставки - відомі пальта Ламʼєль. Вона шиє їх власноруч з гігроскопічної бавовни - матеріалу, який геть не призначений для шиття. Готові пальта скидаються не на пересічний предмет одягу, а скоріше нагадують оболонки, кокони. Їхня обʼємна форма стає носієм людської тілесності. Тіла немає, проте його відсутність не є порожнечею. Вона все ще має форму.

Пальта дуже важко шити: на створення одного може піти цілий рік. Під час шиття Ламʼєль постійно коле собі пальці, в кінці кінців залишаючи голки стирчати в готових виробах. Мʼяка текстура пальт та гострі голки в рукавах, легкість готового виробу та сколені пальці мисткині підкреслюють суперечність нашого досвіду.

У кожному предметі Ламʼєль намагається показати видиме й невидиме, присутнє й латентне.

Для мене підхід Ламʼєль дуже схожий на шлях, яким йде психоаналіз. Внутрішній світ людини не доступний нам як книга, яку можна вільно відкрити на будь-якому розділі та прочитати. Ми зустрічаємося радше зі слідами змісту, ніж із самим змістом у готовому вигляді.

В аналітичній роботі ми бачимо «позолочені зрізи»: згадки, повторення, натяки, асоціації. Форми присутності чогось вагомого, що вислизає з усвідомлення. Поступово ми заповнюємо ці прогалини, надаючи їм імʼя, значення, зміст. Ми звʼязуємо видиме і невидиме, присутнє і латентне.

30/06/2026

Як я зрозумію, що для мене важливе, якщо не буду тривожитися?

В клінічній роботі зустріла цікавий паттерн: тривога часто прирівнюється інтуїції або внутрішньому голосу. Коли людина відчуває тривогу, вона трактує це переживання як знак того, що предмет її тривог для неї важливий, що певний вибір є значущим, і навпаки — «якщо я не переживаю, то певно це і не має для мене значення».

Відомо, що тривога може приносити багато дискомфорту. Вона відчувається фізично, переживається емоційно, призводить до зміни планів та навіть відмови від бажаного. Однак, цей комплекс переживань часом може ставати невідʼємною частиною психічної системи. Виникає певний психічний парадокс: те, що приносить страждання, починає сприйматися як цінне, майже необхідне.

Фройд звертає свою увагу на подібні процеси в роботі «Гальмування, симптом, тривога». Він описує роботу Я (Его) як організації, що прагне відновлення та примирення між різними частинами психіки. «Його десексуалізована енергія видає своє походження у прагненні до зв’язку та однорідності, і цей імпульс до синтесу все збільшується з розвитком Я».

Коли виникає симптом на кшталт тривоги Я виходить з такої логіки: що ж, симптом вже є, і ми не можемо його позбутися; доведеться примиритися з таким порядком речей і отримати максимальну користь.

Так симптом стає частиною Я і згодом на нього поступово покладається захист важливих інтересів. Симптом набуває цінності для самоствердження, дедалі тісніше зростається з Я, стає йому все необхідніше.

В результаті такої химерної активності Я, яке, як добрий господар, не викидає зайвого та всім намагається догодити, виникають ситуації, коли нам стає напрочуд важко позбутися того, що нас турбує. І тоді в аналізі нерідко зʼявляється неочікуване питання: «як же я буду жити без тривоги, якщо вона мені так потрібна?».

Чи потрібна?..

#психоаналіз #психоаналітик #психотерапія #тривога #тривожність #фройд #несвідоме #симптом #психічнежиття #самопізнання #психодинамічнапсихотерапія #клінічнапсихологія

26/03/2026

Детектив, прибувши на місце злочину, ретельно оглядає кімнату. Він звертає увагу на поличку, на якій розставлені нефритові статуетки. Поличка припала пилом, певно покоївка не надто ретельна. Та ця недбалість стає в нагоді: посеред запиленої полиці чітко видно контур предмету, що раніше тут був. Посеред безлічі речей уважне око помічає відсутність.

Втрата створює у внутрішньому просторі людини схожий ефект. На місці втраченого зʼявляється відчуття пустки, контур відсутності. Втрата змінює нашу оптику: ми починаємо бачити не те, що є в нашому житті, а те, чого більше немає.

Іноді люди намагаються якнайшвидше позбутися цього нестерпного відчуття, заповнюючи порожнечу новими подіями, людьми, сенсами. Їх можна зрозуміти, адже пустка часом відчувається майже фізично, як болісне відлуння.

Та архітектура внутрішнього світу людини працює дещо складніше: неможливо просто переставити предмети місцями, щоб позбутися пустоти. Те, що було важливим, завжди залишає слід.

Можливо, саме тому втрата так змінює відчуття часу і простору. Життя втрачає свої барви та обриси й обертається навколо контуру відсутності:

«При печалі світ стає бідним і порожнім; при меланхолії таким стає саме Я».

Внутрішні зміни в такому випадку неможливі без печалі, яка потребує визнання втраченого. Робота печалі не полягає у тому, щоб заповнити пустку, а в тому, щоб з часом повернути нам можливість знову творити свій внутрішній простір і нові звʼязки у ньому.

Контур втраченого не зникає з внутрішнього ландшафту повністю, але він перестає бути центром обертання. Життя поступово розставляє речі навколо нього по-новому.

02/03/2026

В перші дні життя немовляти погляд матері затримується на дитині довше, ніж погляд дитини на мамі. Дитина відводить очі, її погляд постійно блукає, проте, коли вона знаходить мамине обличчя, вона знову зустрічає її погляд. Голос матері, погляд, запах стають для дитини не просто джерелом спокою та турботи, а й орієнтиром, магнітом. Я бачу тебе, я тримаю тебе, я тут.

Людині потрібна людина. В цей ранній, найбільш крихкий період життя дитина потребує того, хто буде пробуджувати, викликати інтерес, тягти дитину із внутрішньої розсіяності до життя та контакту. Дитині потрібна “live company” – жива присутність. Live company – це не просто той, хто доглядає, але той, хто відгукується. Обличчя матері стає для дитини першим «дзеркалом», у якому народжується відчуття – я є.

В перші місяці життя жива присутність іншого має вирішальне значення для побудови внутрішнього світу дитини, її здатності мислити, відчувати, взаємодіяти. Здавалося б, що з роками ця потреба має зникати. Ми виростаємо, стаємо незалежними, автономними. Ми можемо самостійно мислити, діяти, працювати, будувати плани. Та незмінним залишається одне: у взаємодії з іншим оживає наша здатність БУТИ.

Яким живим стає наш сміх, коли ми розділяємо його з друзями! Почуття людини, її роздуми та ідеї набувають форми та глибини, коли хтось поруч може прожити їх разом. Наш інтерес до світу оживає, коли зустрічається з живим відгуком іншого.

Людині потрібна людина. Якими б самодостатніми ми не були, як важливо мати того, хто скаже: я бачу тебе. В найскладніші періоди життя почути: я тримаю тебе. Що б там не було – я тут.

11/01/2026

коли я тільки починала свій шлях в психоаналізі, я почула фразу більш досвідченого колеги: «я люблю своїх пацієнтів».

тоді ці слова дуже мене здивували - люблю? розумію, співчуваю, поважаю - так, звісно, але люблю?

чим більше я працюю, тим краще розумію, що ця професія неможлива без любові.

без любові до теорії аналізу - складної, суперечливої, неповної; без любові до процесу - того, що змушує тебе сумніватися, шукати, ставити під питання себе і свої рішення.

та, найголовніше, ця робота неможлива без любові до людської душі: розхристаної, буремної, вразливої, але такої живої в своїй недосконалості.

існує багато теорій щодо того, що дає нам терапія, а ще більше про те, чого вчить нас життя. як на мене, найскладніший урок, який ми можемо винести на цьому шляху, - це вміння любити.

05/01/2026

Найперша річ, яку говорить аналітик пацієнту на прийомі: «Говоріть все, що спадає вам на думку. Не обирайте, не шукайте головного, не стримуйте себе – просто говоріть». Ми очікуємо від наших аналізантів спроби говорити своїм голосом і своїми словами для того, щоб в просторі цього мовлення виникло щось живе. Щось, чого раніше не існувало. Але як щодо мовлення аналітика?

«Слова та речення, як і люди, вічно перебувають у русі. Спроба зафіксувати значення слів та речень перетворює їх на неживі конструкції, нерухомі застиглі клітини, розпластані на лабораторних скельцях і лише віддалено нагадують живі тканини, з яких вони витягнуті. Коли мова аналітика чи аналізованого застигає, він більше не годиться передачі живих людських переживань.»

На думку британського психоаналітика Томаса Огдена, головним показником аналітичного процесу є відчуття життя (aliveness) чи смерті (deadness) в кожний момент аналітичної години.

Не тільки пацієнт може відчувати складнощі з тим, щоб говорити вільно та живо. Самому аналітику потрібно багато тренування та досвіду, щоб його мова звучала і відчувалася спонтанно, незавчено, невпізнанно, щоб вона не була продиктована аналітичними умовностями та технічними настановами. Аналітик на кожній стадії своєї кар’єри може почати замінювати звук власного голосу і власний вибір слів на застиглі формулювання «загальноприйнятої» техніки, які визначаються приналежністю до тієї чи іншої аналітичної школи, а також свідомо чи несвідомо імітувати свого аналітика, супервізора або інших аналітиків, що викликають у нього в даний момент повагу, захоплення чи ідентифікацію.

Найбільшим досягненням для аналітика є розвиток можливості «просто говорити» з аналізантом. Ідея «просто говоріння» може розглядатися як аналог даної Фрейдом інструкції «просто слухати». Мова аналітика має бути творчістю людини, яка живе зараз, в цей момент.

Психоаналіз є мистецтвом, що вимагає не тільки роботи зі створення місця, де можуть БУТИ аналітик і аналізований, але також розвитку та використання мови, здатної дати голос нашому відчуттю ЖИТТЯ в цьому місці.

01/10/2025

Всі ми бачили анатомічний атлас людського тіла. Вентральна вісь, дорсальна площина, латеральна поверхня. Досконале, пропорційне тіло. Як легко припустити, що ми сприймаємо власне тіло таким самим, як на глянцевих сторінках атласу, проте психоаналітична практика свідчить про зворотне.

Часом тіло стає тягарем, вмістищем гріха і нечистот. Тіло обмежує, обтяжує, викликає огиду та зневагу. Його хочеться позбутися, принизити, знищити або забути.

В інших випадках тіло напроти ніби не існує. Людина відчуває себе примарною, наче існуючою поза матеріальним простором. Наявність власного тіла тоді дивує, збиває з пантелику: що це - голод, спрага, бажання? Чиї ці відчуття? Чому це відбувається?

А часом людина не відчуває тіло як своє власне. Воно стає провідником, сполучною ланкою з Іншим. Людина переживає болісне, неминуче злиття, і тоді тіло заселене, захоплене Іншим. Це тіло потрібно відвоювати, забрати, модифікувати настільки сильно, щоб зробити на ньому відбиток своєї самості.

Я люблю мистецтво за те, що воно не обманюється існуванням ідеальної реальності, а зображує те, як людина справді бачить себе і світ. Це єднає мистецтво з психоаналізом, який спирається перш за все на психічну реальність.
В каруселі кілька цікавих прикладів того, як людська тілесність зображена в мистецтві.

#тіло #мистецтво #психоаналіз #психологонлайн #психотерапія #тілесність #психотерапіяонлайн

17/07/2025

Світ здається надто розлюченим. Кожного дня, стикаючись з неприборканою агресією світу, ми стаємо ще більш чутливими до проявів гніву, злості чи роздратування. Суспільні тенденції диктують моду на стриманість та емоційну зрілість. Ми засуджуємо тих, хто кричить, втрачає голову у вирі почуттів та відмовляється йти на компроміси.

Але що, як справжня проблема — в протилежному? Можливо, занадто багато з нас втратили здатність висловлювати праведне роздратування — і в результаті ми лишаємося наодинці зі своєю злістю, розпачем та мовчазним стражданням.

Продовження ➡️➡️➡️

•

•

•

#психотерапіяонлайн #психоаналіз #злість #гнів #агресія #пошуксебе #самопізнання #почуття

19/02/2025

«Цей мучитель Розум не дозволить мені підняти очі, усміхнутися чи повірити в щось краще, він не заспокоїться, поки не розчавить, не залякає, не зламає і не розтопче мене. Якщо йому вірити, я народжена тільки для важкої праці за шматок хліба, животіння в очікуванні смертної муки та повільного згасання. Можливо, Розум і правий, але немає нічого дивного в тому, що час від часу ми кидаємо йому виклик, вириваємося з-під покрову та випускаємо на воля Уяву – його ніжного осяйного ворога, нашу солодку Допомогу, нашу божественну Надію. Ми повинні, ми зобов’язані іноді розбивати окови Розуму, попри страшну розплату, яка чекає на нас з його поверненням».

Знайоме відчуття, еге ж?

Так тонко і щемко пише Шарлотта Бронте про переживання своєї героїні, які знайомі всім нам. Як часто людина буває захоплена внутрішньою боротьбою, незмінний учасник якої не втомлюється їй нагадувати, що вона недостатньо хороша, розумна чи вміла, а отже не заслуговує на радощі життя та успіхи. Як часто цей внутрішній сумнів стає путівником, який невпинно змушує ще більше старатися, ще більше працювати над собою, ще більше вдосконалюватися. Цей ненажерливий вартовий ніколи не буває вдоволеним, проте завжди є щедрим на кпини та звинувачення.

Знайоме відчуття, еге ж?

Багато хто вважає його другом, що допомагає рухатися вперед та досягати бажаного. Та чи дійсно людина діє з любові до себе, коли вірить думкам про власну нікчемність чи боїться викриття власної недостатності? А що, як обіцяні в майбутньому радощі вже можливі? Що, як цього вже достатньо? Вас достатньо.

Photo 🤍

31/10/2024

Нещодавно прочитала цікаву статтю про те, як британські психоаналітики Уілфред Біон та Джон Рікман організовували групову терапевтичну роботу під час Другої світової війни.

До того часу терапія відбувалася в основному в індивідуальному форматі. Проте, через війну люди потерпали від безлічі психологічних захворювань, в першу чергу так званих «військових неврозів». Велика потреба в психологічній підтримці та брак спеціалістів призвели до появи нового формату роботи – групової терапії. Перші такі групи Біон та Рікман проводили в реанімаційних відділеннях з постраждалими військовими.

Біон і Рікман розуміли, що бійці перебувають у госпіталі в складному психологічному стані, однак не тільки через поранення. Їх поклали в лікарню, де вони більше не могли активно діяти, воювати, натомість вони були пасивними пацієнтами, якими опікувався активний персонал. Психоаналітики зрозуміли, що при цьому відбувалася кардинальна зміна ролей від активної бойової до пасивної. Саме тому Біон та Рікман припустили, для реабілітації військовим потрібно повернутися до активної позиції і брати на себе відповідальність.

Таким чином Біон сконструював у госпіталі особливу систему, де він знаходився в позиції воєначальника, а підлеглі йому бійці не мали бути пасивними пацієнтами, а мали активно воювати з ворогом у відділенні – з неврозом. Невроз при цьому включав в себе прояви бруду та неохайності, інерції, низького морального духу колективу. Біон вказував особистому складу на проблему і покладав на них відповідальність за її вирішення.

Перебування в складних, травматичних умовах часто позбавляє людину відчуття власної цінності, спроможності до змін та боротьби. Присвоєння собі активної позиції може стати першим кроком до опанування складних викликів життя.

#психолог #психоаналіз #психотерапія #психологонлайн #психотерапіяонлайн #консультаціяпсихолога #психотерапевт #психотерапевтонлайн

photo by 🤍

Address

Kyiv

Website

facebook.com

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Психолог Катерина Шипоша posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Психолог Катерина Шипоша:

Want your practice to be the top-listed Clinic in Kyiv?