17/05/2024
Українською мовою «скорбота» (від давнього кореня (s)ker-b(h)/ (s)korb(h) – «скручувати(ся)», «морщитися», людина в скорботі «засихає» за тим, з ким вона розлучена…) означає почуття, викликане глибокими переживаннями, стражданнями; печаль, сум; протилежне до радості. «Горе» слово зі праслов’янської мови, що означає «те, що пече, мучить»; таким чином іменник горе несподівано знаходиться в близькій спорідненості з дієсловом горіти. В англійській мові «скорбота» (grieving) є дієсловом, а не іменником, статичним станом чи умовою, тобто є формою психосоціального та, ймовірно, духовного переходу від початкового сприйняття втрати, що руйнує життя, через період часто бурхливої адаптації до моменту відносної стабільності після гострого
горювання. У часовій перспективі адаптація до втрати когось або чогось полягає у відновленні відчуття безпеки та ідентичності людини, тобто, по суті, є розвитковим процесом, що не зводиться до низки психологічних симптомів, психіатричних діагнозів або культурно зумовлених соціальних ролей.
Втрата близької людини безслідно не минає. Життя ділиться на до і після. І не всі, на жаль, виходять з цього важкого стану. Багато хто так і залишається там, де їх застало горе, і почуття гострої несправедливості душить зсередини, не даючи змоги навчитися дихати заново. Немає правил... Люди по-різному виражають горе - хтось мовчки, хтось у гніві, а хтось у ненависті до інших. Дуже рідко горе пробуджує у людях їх найкращі якості.
- Я не живу, а тягну себе по життю, - каже жінка, після смерті чоловіка. Пройшло вже понад 5 років.
- У чому мій зміст життя? Це берегти пам'ять про мою кохану.
- Чи навчився я жити після смерті дружини? Ні. Щодня для мене це тортур...
- Частина його душі все ще всередині мене, і я зможу використати свої очі, щоб показати йому світ через мене. Це дивно звучить, але це єдине, що втішає.
- Злюсь на всіх навколо, і на себе... Ми дурні люди. Навіщо плачемо, коли все минає, коли втрачаємо ... якщо не цінуємо при житті ... Ми таким чином оплакуємо себе, своє втрачене життя... Що недолюбили, недобійняли, не досказали, не доцілували... Це було до нас, з нами і буде після нас. Якось безглуздо...
