21/04/2024
Ніби жива, посміхаюся, працюю, гуляю, а відчуття - як не вистачає чим дихати…
Чому так?
Відповідь важко знайти. Так, ніби її немає або вона не до цього питання.
Минають дні, тижні або ж навіть місяці.
Вчора була терапія, моя власна, зранку ще був басейн та тепла ванна з бульбашками, бо на вулиці +6, басейн +24, а з бульбашками мабуть всі + 28 😉
Легше. Відчула приплив енергії. Ура!!
На сьогодні був план повторити, тільки вже без терапії 🤪
Гарний сон, смачний сніданок і дісталася до басейну в той самий час, що і вчора,- о, тримаюсь внутрішнього графіку.
Але коли всередині щось не так, незрозуміло, важко, нестабільно, то важко дається справлятись з тим, що зовні.
І місця мені було замало, бо багато людей чомусь, і плавають всі не так, не в тому порядку та не в той бік 😂
І тут overthinking в дії:
- Та це ж я сама для себе таке влаштувала!
- Прокинься та прийди раніше!
- Пливи швидше!
- Почекай!
- …….
СТОП! Зупинись, видих у воду 5 разів, глянь на небо. А тепер, моя дівчинка, запитай себе: ти тут задля чого?
- Я тут, щоб тіло повернулось до звичного здорового тонусу, навантаження.
- Я тут, щоб віднайти енергію
- Я тут, щоб розслабитися теж!
Тоді роби те, що ти хочеш! Пливи у своєму темпі. Зупиняйся, щоб перепочити. Обганяй сміливіше, ти ж можеш!
І у мене таки вийшло. Навіть ще згадати трохи вправ з тренування по синхронному плаванню)
А потім очікуваний відпочинок, щоправда вже без бульбашок (їх чомусь вимкнули), але спостерігаючи за хмарками. Знайшла навіть двох бегемотиків, які дуже швидко перетворюються на велику й маленьку рибу 😁
Перезавантаження зробленого. Наступний заплив у вівторок.
Про що це все для мене? Про можливість бути маленькою засмученою вкрай дівчиною в тілі дорослої жінки. Про можливість допомоги цій дівчинці, бо я точно доросла і здатна. А ще про неможливість просити допомогу, бо «Я сама!». Про наважитись цю допомогу попросити та не провалитись під землю від сорому.
#життяяквоноє #психологонлайн #психологпрага