24/01/2026
В найхолодніші часи ми торкаємось власної крихкості.
Ця сторінка починалсь з Імболку і продовжується на Імболк, бо коли як не зараз хочеться віднайти стабільність і опору.
Це період, коли вже поступово виснажуються запаси - як реальні, у вигляді врожаю минулого року, так і енергетичні, бо попереднє літо вже тааак далеко і сил здається що ні на що немає. Просто триматись за те, що половина зими позаду, чи що літо точно настане, дуже складно. Адже ми пам'ятаємо затяжну весну минулого року і надспекотне літо, коли не було сил рухатись.
Всього зараз стається надміру і нормально не знати, що із цим робити. Не планувати, бо всього не сплануєш, але мріяти - бо мрії народжуються з наших потреб.
Імболк це період, коли новонароджене сонце зростає і набирається сил. Архетипова богиня, що вигодовує мале сонце, ще не знає, яким воно виросте. Чи буде лагідно зігрівати? Або ж безжально палити спекою? Це невідомо. Залишається лише цей момент і тихе відчуття росту.
От - день вже трошки довше.
От - температура вже трошки вище.
Земля зовнішньо ще не прокидається, але всередині поволі нуртує життя.
І так само в нас, попри темряву, холод, безжальні новини, гуркіт обстрілів, все ще жевріє ЩОСЬ. І за це ЩОСЬ і варто триматись. Можна не знати у що воно виросте, але можна спиратись на це маленьке сяйво. Свідчити його. Йти за ним. Крок за кроком. У нову подорож цим роком.
#імболк
