25/08/2026
«Я постійно думаю про нього(неї). На робочих нарадах, в колі друзів, по дорозі додому, читаючи книгу, відмічаю, що я немов «вилітаю» з моменту і місця, в якому знаходжусь. Прокручую в голові розмови, добудовую діалоги, досварюю конфлікти. Хочу багато, чого сказати інакше. Або не казати взагалі.
А от в цій ситуації треба було просто розвернутись і піти. А тут треба було трохи почекати/бути активнішим.
І я одночасно і сумую, і ненавиджу. І шкодую, і радію, що все закінчилось.
Я немов в якомусь емоційному шпагаті. В коловороті обдумування останньої сварки. А, може, він/вона взагалі мене не любив/не любила ніколи?».
Навʼязливі думки про колишнього партнера - часта, якщо не невідʼємна частина процесу розставання і закінчення стосунків.
Це не обов’язково означає, що ви хочете повернути ці стосунки.І не означає, що ви зробили неправильний вибір, розійшовшись.
Наша психіка інертна, а мозок - лінивий. І їм потрібен час, щоб «добігти» за нашими (або не нашими) рішеннями.
Звичний зв’язок уже припинився, а емоційна прив’язаність - ще ні.
Тому ми продовжуємо подумки повертатися до людини, до розмов, до конфліктів, до моментів, які хотілося б змінити…
Намагаємося немов зрозуміти: що сталося? Де я помилився/помилилася? Чи можна було все зробити інакше? Чи любила мене ця людина взагалі?
І часто після розставання ми намагаємось максимально зупиняти свій стан. Припиняти те, що відбувається всередині.
Хочемо пере-стати відчувати те, що відчуваємо.
Тікаємо в над-мірну роботу,
над-активний спорт,
нові знайомства,
падаємо на вуха всім навколо друзям.
І на якийсь час це ж таки допомагає!
Але потім…
Друзі втомлюються і дратуються: у кожного своє життя.
Тіло не витримує надмірних тренувань і повертає травмами.
Нові знайомства виявляються поверхневими і залишають післясмак порожнечі і безтолковості.
Все приносить тимчасове полегшення, рано чи пізно «анестезія відходить» і настає провал.
Самотність. Покинутість. Холод. Сум.
Можливо, проблема не в тому, що ви недостатньо зайняті.
Не в тому, що вам потрібно швидше знайти когось нового.
І навіть не в тому, що вам потрібно нарешті «відпустити».
Можливо, вам потрібен простір, у якому можна не тікати від цих переживань, а розібратися в них:
* зрозуміти, за ким і чим саме ви сумуєте
* що саме втратили
* на що злитеся
* про що шкодуєте
* що досі тримає вас у цих стосунках навіть, якщо самі стосунки вже закінчилися.
Якщо це так, то я - Катерина, сертифікований гештальт-терапевт, клінічний психолог, лікар - запрошую вас в терапію.
Не для того, щоб змусити вас «переступити і забути» колись важливу людину, «викинути з голови» і «почати супер-пупер щасливе життя з успішним успіхом!»
А для того, щоб мати простір для видиху, місце, де можна поступово розплутати цей клубок з почуттів, імпульсів, розгубленості та сумнівів - без необхідності поспішати, забувати чи робити вигляд, що вам уже байдуже.
Щоб пережити завершення стосунків, повернути собі опору і поступово, покроково знову опинитися у власному житті, а не в нескінченному діалозі з людиною, якої вже немає поруч…
___
Для запису на консультацію напишіть мені в особисті повідомлення у Facebook або в Telegram:
