https://www.facebook.com/1258733720817143/

Доктор Андрей Буглак

Home
Ukraine
Kyiv
Доктор Андрей Буглак

Лікар ортопед-травматолог

На моей странице вы можете почерпнуть информацию о здоровье, здоровом образе жизни, лечении заболеваний и о продлении молодости.
Статьи я пишу сам и в них принципиально нет рекламы препаратов и методов, никаких страшилок и воды - только объективная информация, используемая мной в ежедневной практике.
Так кто же автор?
Вопрос справедливый, поэтому вот 7 основных фактов обо мне:
1. В практической

медицине с 2009 года.
2. 13 тысяч довольных пациентов за 8 лет работы.
3. В работе использую только стандарты диагностики и лечения принятые в Европе и США.
4.Широко применяю методы ускоренного восстановления после травм, используемых при лечении спортсменов элит-класса.
5. Составляю план физических нагрузок согласно целям и физическому состоянию пациентов - и поверьте, многих излечило именно это!
6. Мастерски практикую методики неоперационного лечения заболеваний суставов и позвоночника.
7. Оперирую переломы костей и сложные травмы связок.

07/09/2026

Іноді найважливіше це просто знайти час і розібратися.

З болем, який давно турбує. З травмою, яка ніяк не дає про себе забути. Або з питанням, на яке досі ніхто не дав зрозумілої відповіді.

Я веду прийом і буду радий допомогти.

Якщо потрібна допомога з організацією запису пишіть в Direct.

31/08/2026

«У вашому віці це норма». Коли суглоби відчувають зміни в організмі раніше за вас

Досить частий сценарій: приходить пацієнтка, їй 45 років. І раптом у неї почали боліти суглоби.

Спочатку коліна. Потім дискомфорт у плечах. Далі ниє спина. Нерідко відновлення після звичайного тренування стало якимось не таким, як раніше.
Вона приходить до ортопеда і каже що відчуває, що щось не так, але не розуміє чому. «Невже розсипаюся?».

В цій точці й стається найбільше помилок. Звичайно, можна подивитися на вік, зробити рентген, знайти якісь дегенеративні зміни. А далі, зробити ту саму помилку, сказавши канонічне:
О , так це ж вже вік. Починається артроз.

Як це буває в людських організмах, причина може ховатись не там, де очікується.

Цього року вийшло дослідження, в якому провели величезний систематичний огляд подібних скарг. Його висновки дозволяють подивитися на цю історію трохи інакше.

Для розуміння обʼємів: 37 досліджень, 22 країни. І 93 021 жінка в них.

Виявилось, що серед жінок у пременопаузі біль у м’язах або суглобах зустрічався приблизно у 40%. У перименопаузі - вже 57%. Після менопаузи 59%.

Тобто найбільший стрибок відбувається не тоді, коли менструації вже припинилися, я ж сподіваюсь, ми всі тут достатньо дорослі, щоб називати менструацію менструацією?

Він відбувається ПІД ЧАС переходу до менопаузи, коли жінка може взагалі не вважати себе в менопаузі. Але її опорно-руховий апарат вже може реагувати на гормональні зміни, і інколи досить безжально.

Ми говорили раніше про відсотки болю в суглобах. Так от між перименопаузою та постменопаузою статистично значущої різниці щодо болю вже не було. Наче організм проходить якусь точку і після неї рівень симптомів виходить на певне плато.

Логічно, що виникає питання, чому так відбувається?

Естроген насправді не лише регулює репродуктивну систему. Його рецептори є в різних ділянках опорно-рухового апарату: у хрящах, капсулі суглоба, кістках та інших структурах.

Тому зміна його рівня може впливати на те, як поводяться хрящ, суглобова рідина, сухожилки, зв’язки та м’язи.
Є багато даних про зміни запальної активності в тканинах суглоба, про зміни метаболізму сполучної тканини. А ще прискорена втрата м’язової маси.

І хоч це може звучати дещо науково і лабораторно, все це має цілком практичне значення, бо підходи в діагностиці та лікуванні будуть відрізнятись.
Але дуже важливо не валити все на гормони. Дослідження показує асоціацію, звʼязок, а не встановлює просту причинно-наслідкову залежність. Тому треба дивитись на організм інтегрально і не вдаватись в іншу крайність в бачити в кожному болі у коліні після 40 років «гормональний». Бо тоді ми будемо списувати все не на вік, а на гормони.

І тому ця тема й цікава, бо я б хотів, щоб після 40–45 років перестали звалювати все на вік.
Вік не діагноз.
Так, це може бути остеоартроз. Може бути перевантаження чи наслідок старої травми. А може бути якесь запалення. Звичайно, буває різне.

Але це може бути і перименопаузальний перехід, який став одним із факторів, що змінив реакцію опорно-рухової системи.
Тоді лікувати лише коліно недостатньо.

Спішу одразу сказати, що це не означає, що всім потрібна гормональна терапія, для такого кроку є відповідні спеціалісти. До того ж дані щодо впливу менопаузальноі гормональної терапії безпосередньо на остеоартроз та його прогресування залишаються суперечливими.

Все це означає дещо інше: гормональний статус може бути частиною ортопедичного анамнезу. Поряд з травмами, рівнем фізичноі активності, вагою, супутніми захворюваннями, прийомом препаратів.
Бо суглоб не існує окремо від людини. Іноді він просто першим показує нам зміни, які відбуваються набагато глибше.

І коли пацієнтка десь років після 40 приходить на прийом зі скаргами на біль в суглобах, дуже важливо не піддатись спокусі списати все на вік і знайти йому підтвердження.

А розібратися.

І розбиратись ми будемо в таких історіях й надалі. Без страшилок і міфів.
Тому підписуйтесь хто ще не. Ми тут вчимося не просто знаходити місце, де болить, а розуміти чому.

А якщо у вас є знайомі, які раптом вирішили передчасно постаріти через біль у суглобах, поділіться з ними цим постом. Пізніше вони подякують.

24/08/2026

Незалежність це не день, а стан який потребує догляду

Є речі, які ми починаємо по-справжньому цінувати тільки тоді, коли розуміємо, наскільки легко їх втратити.

Здоров’я, рух, дім. Можливість планувати майбутнє. І звичайно, незалежність.

Ми можемо говорити про неї як про щось абстрактне: дату в календарі, історичну подію, привід до боротьби.

Але насправді, незалежність - дуже конкретна річ. Це можливість самому вирішувати, ким бути, як жити і куди рухатися. По-своєму, це синонім свободи.

Не дивно, що я часто думаю про неї через те, з чим працюю щодня.
Мій досвід навіяв мені думку, що найцінніше - не відсутність проблем. Найцінніше - це здатність рухатися попри них.

Людина приходить після травми і питає коли вона знову зможе нормально ходити? Але відновлення це не конкретна дата. Це результат великого і не завжди помітного процесу. Спочатку потрібно відновити тканини. Потім силу. Контроль. Довіру до власного тіла.

І лише потім людина розуміє, що знову може просто йти. Без страху і думок про кожен крок.

Мені здається, з країною приблизно так само. Дуже багато чого доведеться відновлювати.
Будинки, міста, інфраструктуру, економіку. Але є речі, які не вимірюються кілометрами доріг чи цифрами ВВП.

Впевненість в майбутньому. Гідність. Здатність самостійно приймати рішення. Відчуття, що наше життя належить нам.
Це теж потрібно буде відновлювати, берегти і зміцнювати.

І тому, можливо, найважливіше не просто вистояти. А після всього пережитого залишитися здатними рухатися вперед.

Сьогодні День Незалежності України, і я хочу побажати нам не тільки перемоги. Хочу побажати країни, в якій нормальним знову стане планувати життя на роки вперед.
Де діти не знають слова «тривога» в тому значенні, в якому знаємо його ми. Де лікарі лікують спортивні травми, а не воєнні.
Де люди сперечаються про дороги, податки, політику і новобудови, бо це означатиме, що найстрашніше вже позаду.

І де ми нарешті зможемо дозволити собі головну розкіш незалежної країни - просто жити.

З Днем Незалежності, Україно. 🇺🇦

І нехай у нас вистачить сил не тільки вистояти, а й побудувати те майбутнє, заради якого вистояли.

21/08/2026

СУГЛОБИ НЕ ТРЕБА БЕРЕГТИ. ЇХ ТРЕБА ГОТУВАТИ.

Є дуже очевидне бажання, яке я часто чую від пацієнтів «що робити, щоб суглоби не зносилися?» Багатократні відповіді на них сформували своєрідні правила здорових суглобів, про які піде мова далі. Тож зберігайте, щоб не загубити, це може зберегти купу часу, сил та нервів.

Чомусь багато кому здається, що суглоби будуть здорові довго тоді, коли вони бережуться. Наче їх можна зекономити.

На жаль, ні.
Суглоби не люблять ні бездіяльності, ні героїзму. Вони люблять дещо інше, ну а я збираюсь це розказати.
Тому якщо ставити собі завдання прожити довге життя з максимально збереженою рухливістю, користуйтесь принципами, які будуть нижче.

І важливий нюанс: це не гарантія, що артроз ніколи не прийде. Генетика, травми, хвороби та вік теж мають своє слово. Але багато речей ми все-таки можемо змінити.

ДОСТАТНЬО РУХУ

Суглоб створений для руху, бо рух - це мастило для суглоба. І ледь не єдиний еволюційно надбаний спосіб покращити його живлення, це дати йому те, для чого він створений. Скажу більше, якби я мав лише одне, що мав би сказати, це було би воно.

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА РЕГУЛЯРНІСТЬ

Так, ми вже говорили, що суглоб створений для руху. Але не для одного його виду! Думаю, вам, як і мені, набридло читати і слухати про десять тисяч кроків. Ми ж не їмо одну й ту ж їжу, якою б вона не була корисною, щодня.
І прошу, не плутайте це з ідеєю “чим більше, тим краще”.
Бо коли сидіти по 6-7 годин, а потім героїчно пройти 20 тисяч кроків, це не профілактика, це компенсація.
Краще регулярно. І різноманітно.

Ходьба, сходи, присідання, баланс, плавання, велосипед, силові вправи, робота з власною вагою.
Бочите, як багато всього? Бо тіло має не просто рухатися. Воно має вміти рухатися по-різному.
І так, 10 000 кроків - це не якийсь щоденний челлендж. Це просто цифра, яку дуже любить маркетинг і дуже не люблять коліна, коли це їх єдине навантаження.

СИЛА І ГНУЧКІСТЬ

Ми любимо крайнощі і полярні категоріі. Так ми створені. День і ніч, інь і янь, чоловік і жінка, apple і самсунг.
Або “розтяжка вирішує все”. Або “тільки зал і штанга”.
Реальність, як завжди, нудніша і корисніша.

Мобільність дає можливість руху.
Сила дає можливість його контролювати.

І це повинно бути не філософією, а побутом.
Сильні м’язи знімають частину навантаження з суглобів. Рухливість зменшує компенсації, які потім проявляються болем у сусідніх ділянках. Одне щоб можна було йти, а інше - щоб не впасти.
І так, сила - це не про спорт. Вірніше, не обовʼязково про нього.
Це про те, щоб у 75 років не домовлятись з собою перед тим, як встати зі стільця.

РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

Окремої їжі для суглобів не існує. Так само, як не існує страви, після якої виростає новий меніск.
Ваш суглоб - частина системи, тому працює банальне правило: здоровий метаболізм =здоровіші тканини.
Білок, овочі, фрукти, риба, нормальна калорійність, клітковина.

І ніякої віри в пігулки, що обіцяють відновлення хряща.
Якби це працювало, ортопедія була б найлегшою спеціальністю в медицині.

УНИКАЙТЕ КРАЙНОЩІВ

Часто можна почути на перший погляд різні поради при одних і тих же хворобах.
“Більше рухатися”. Або “більше відпочивати”.
Обидві фрази можуть бути вірними. І обидві - шкідливими, якщо застосовані не в правильному контексті.
Не зводьте пораду в абсолют, не перетворюйте рух на самоціль, а спокій на банальну лінь. Щоб не розбивати лоб в молитві.
Гостра травма, післяопераційний стан, хронічний біль і здоровий суглоб — це різні сценарії.
Питання не в тому, рухатися чи ні.
Питання в тому, яке навантаження, коли і для кого.
Суглоб не потребує ні повної тиші, ні спортивного подвигу. Йому потрібна адекватність.

КОНТРОЛЬ ВАГИ

Так, вага має значення. Але не тільки через тиск на суглоби.
Жирова тканина це активний орган, який бере участь у запальних процесах. Тому мова не лише про механіку, а й про обмінні процеси.
І тут важливо без фанатизму.
Звичайно, що мова не про ідеальне тіло для інстаграм, а про те, щоб ваші коліна перестали скаржитися.
Навіть помірні зміни ваги вже мають виразний клінічний ефект.

ОГЛЯДИ І КОНТРОЛЬ

Тут-то найчастіше все і ламається.
З останнього, так би мовити, «свіжак». Пацієнтка 55 років, місяцями живе з набряком коліна. Спочатку “само пройде”. Потім “не до того”. Потім “звикла”.
А сьогодні прийшла, але вже з досить запущеною проблемою.
Профілактика це не щорічне МРТ. І не пошук проблеми там, де її немає, а адекватна реакція на те, що вже змінилося.
Біль, набряк, обмеження руху, повторні епізоди це не фон. Це - сигнали.
І найкраща профілактика не “знайти рано”. Це не дати малому стати великим.

І якщо звести все до одного речення: не бережіть суглоби від життя. Підготуйте їх до нього.

Бо хороша ортопедія починається не тоді, коли вже болить, а тоді, коли ще можна було до цього не довести.
І це, як не дивно, і є найскладніша частина роботи.

Якщо є ті, кому цей текст теж потрібен, поділіться ним, не забувши зберегти собі, звісно. І підпишіться хто ще не, щоб не загубити сторінку, бо буде ще багато незвичного і корисного.

10/08/2026

ЩО КОЛІНО РОЗКАЗУЄ ПІД ЧАС РУХУ

Як у спеціаліста, бувають моменти, коли дивлюсь рентген коліна, подумки кажу собі «Ну, нічого критичного» і готовий вже людину відпустити.
А потім вона встає і робить кілька кроків.
І тут стає видно те, чого не було на знімку.
Коліно під навантаженням починає рухатися зовсім інакше.

Саме тому я часто хочу більше побачити як людина ходить, ніж ще один її знімок.
Бо коліно не фотографія. Воно працює, рухається і робить це по-різному з кожним кроком.

Уявіть двох приблизно однакових людей. В обох болить коліно. Їх рентгени теж можуть бути схожими.
Але один ходить майже нормально, а інший кожним кроком ніби трохи провалюється на хворий бік, коротше ставить ногу, менше згинає коліно і несвідомо переносить навантаження туди, де болить менше.

З боку це може бути майже непомітно, але для суглоба різниця величезна.
Організм хитрий механізм. Якщо йому боляче, він починає перебудовуватись так, щоб менше боліло.

Звичайно, що не спеціально. Просто він намагається себе захистити.

В біомеханіці є дуже проста, але важлива річ.
Коли стопа торкається землі, земля відповідає на це силою, такий собі феномен віддачі. Ця сила проходить через стопу, гомілку, коліно, стегно і далі через усе тіло.
Але й тіло не просто тисне вниз. Цей напрямок постійно змінюється при кожному кроці. І так же і реакція поверхні дзеркально повертається назад.
А те, де саме проходить ця сила відносно коліна й визначає, яке навантаження отримує конкретна частина суглоба.

Це біомеханіка, і вона дає нам декілька цікавих ідей.

По-перше, коліно не є статичною конструкцією. Звучить очевидно? Так, але читайте далі.
Воно трохи змінює свою вісь під час ходи.
У здорової людини ці зміни плавні, бо суглоб адаптується до навантаження, приймає його і передає далі. Ідеальний посередник.

При захворюваннях, наприклад остеоартрозі, картина може бути іншою.
У частини пацієнтів під час опори виникає специфічне завалювання (так званий varus thrust). Це коли коліно швидко зміщується в бік саме в момент, коли на нього припадає навантаження.
Ніяке зображення цього не покаже.
Та й на звичайному огляді стоячи чи лежачи теж.

А під час кроку - можна.
І це важливо, тому що оце стійке заварювання збільшує тиск на внутрішню частину коліна, тобто саме туди, де часто розвивається артроз.

А тепер друга ідея і вона ще цікавіша.

Організм починає це компенсувати. Людина може скорочувати крок, менше згинати коліно, інакше ставити стопу, повільніше переносити вагу, змінювати траекторію руху кінцівки. У кожного по-своєму.

Навіщо тілу всі ці складні танці з бубном? Фактично організм перебудовує систему ходи, щоб зробити кожен наступний крок трохи менш болючим.

Саме цікаве, що це не теорія. Як завжди, реальність ще незвичніша.
І іноді те, що ми називаємо «неправильною ходою», насправді є способом знизити біль.

А тепер, дуже тонкий і важливий нюанс.
Дуже легко зробити помилку, або й потрапити в пастку.
Можна побачити компенсацію і вирішити, що «Треба просто виправити ходу».

Не завжди.
Бо компенсація може бути НАСЛІДКОМ болю, слабкості, нестабільності або самої механіки суглоба.

Бо іноді після лікування біль зменшується, але параметри ходи не повертаються до ідеалу, і це ще показує, що людська хода набагато складніша за один правильний кут чи вісь.

Тому виникає цілком логічне й просте запитання: а як тоді зрозуміти, що відбувається з коліном під час ходи?

Є речі, які можна помітити навіть без складного обладнання.

Перше - чи змінилася ваша швидкість ходи.

Не в загальному сенсі, а порівняно з вами самими.
Швидкість ходи це взагалі важливий функціональний показник. У людей старшого віку повільна хода пов’язана з підвищеним ризиком функціонального погіршення, падінь та різних несприятливих наслідків.

Друге - подивіться на себе збоку.

Чи однаково ви навантажуєте обидві ноги? Чи не вкоротився крок з одного боку? Чи не почали ви підсвідомо берегти одну ногу?

Третє - зверніть увагу на сходи.

Іноді звичайна ходьба ще виглядає нормально, а на сходах компенсація стає очевидною: людина починає сильніше відштовхуватися здоровою ногою, підтягує хвору, повертає корпус.

Четверте - найпростіше. Хоча й не всім підійде.

Зніміть себе на відео.

Пройдіться 10–15 метрів прямо, спочатку вперед, потім назад. Попросіть когось зняти вас спереду, ззаду і збоку і порівняйте обидві сторони.
Іноді відео показує набагато більше, ніж здається.

Коли ми починаємо дивитись на суглоб під таким кутом, в нас виникають не тільки запитання «що з коліном?» але й починаємо цікавитись, як воно поводиться при кожному кроці? Це принципово інше питання.

Але тільки поставивши їх ми починаємо розуміти не лише, як суглоб рухається, а чому він рухається саме так — які сили й моменти діють на нього.

Саме так ми й починаємо розуміти індивідуальну біомеханіку руху.

Кілька питань наостанок.
Чи означає це, що кожному пацієнту з болем у коліні потрібна лабораторія ходи? Звісно, ні.
І це важливо.

Біомеханічний аналіз не щось, що замінює огляд, рентген, МРТ чи інші дослідження. Але й головна задача інша.
Вона в тому, щоб побачити суглоб у його справжньому середовищі - під навантаженням і в русі.
Бо суглоб, який ми бачимо на столі під час обстеження це лише частина історії. А дуже часто найважливіша її частина починається тоді, коли людина встає і робить перший крок.

Тому наступного разу, коли вам скажуть що на знімку нічого страшного, не поспішайте думати, що проблема вигадана. І навпаки.

Якщо на знімку багато змін, це ще не означає, що саме вони пояснюють ваш біль і функціональні обмеження. Організм - не рентгенівський знімок. Це система, яка рухається, навантажується і постійно пристосовується.

Моє завдання як лікаря побачити не тільки що зношене, а й як це працює.
Не просто дивитися на коліно, а дивитися, що воно робить, коли ви живете своїм звичайним життям.

Це і є інтелектуальна ортопедія.

Не лікувати картинку, а розуміти систему в якій вона працює. І змінювати те, на що насправді можна вплинути.

Якщо у вас або ваших близьких коліно давно болить під час ходи, поділіться цим матеріалом.

А якщо впізнали себе, приходьте на огляд і разам ми розберемося не тільки з тим, де болить, а й з тим, що ваше коліно робить під час кожного кроку.

07/08/2026

ОДНЕ ЛІТО, РІЗНІ РЕАКЦІЇ. ЧОМУ ОДНИМ СУГЛОБАМ КРАЩЕ, А ІНШИМ- ГІРШЕ?

Спека. Одні пацієнти кажуть, що нарешті оживають - коліно стало рухатися легко, ранкова скутість майже зникла, ходити й гуляти стало простіше.

Для інших же ситуація протилежна.
В останні тижні пальці набрякають настільки, що обручка перестає зніматися, білизна лишає сліди які довго зникають, а ввечері суглоби ледь не розриваються.

І знаєте що?
Вони всі мають рацію.

Бо це не про якусь одну хворобу. Це про два абсолютно різні механізми болю.

І це найцікавіше, тому давайте розбиратись.

Більшість людей думає, що погода або впливає на суглоби, або ні. Насправді все значно цікавіше за будь-які припущення.

Погода майже ніколи не впливає на всі суглоби однаково. Вона взаємодіє з конкретною хворобою.

Якщо проблема артроз, або ж механічне зтирання хряща, тепле повітря часто стає союзником. Тканини стають еластичнішими, суглоб легше рухається, ранкова скутість майже зникає.

Але якщо це ревматоїдний чи інший запальний артрит, той самий літній день може зробити навпаки. Судини розширюються, приплив крові до вже запалених тканин збільшується, і людина відчуває більше набряку, більше скутості та більше болю.
Одне літо і два абсолютно різні сценарії.

А ще у всьому цьому цікаве те, що ваш суглоб майже вміє передбачати погоду майже як метеостанція. І ні, це не міф, це фізика.

Суглоб відчуває зміни атмосферного тиску. Коли атмосферний тиск змінюється, тканини навколо суглоба ледь помітно стискаються або розширюються. Саме ці мікрорухи подразнюють нервові закінчення. Ми цього не бачимо, але суглоб це відчуває.

Тому проблема навіть не у спеці. Найгірші саме душні дні перед грозою, коли атмосферний тиск падає, а вологість різко зростає. Тому ворог суглобів не температура, в зміни вологості й тиску. І стан, на який це накладається.
Тому багато пацієнтів і кажуть, що знають про дощ за кілька днів. Їх суглоби чутливі, наче барометри.

Але не треба боятись літа. Спочатку треба зрозуміти, до якого типу належить саме ваш біль.
Бо лікувати артроз і запальний артрит однаково приблизно те ж саме, що й однаково ремонтувати велосипед і автомобіль тільки тому, що в обох є колеса.

Що можна зробити практично?

Перш за все, почати спостерігати. Не за прогнозом. За собою.
В ідеалі, протягом кількох тижнів записуйте лише дві речі: яка сьогодні погода і наскільки болить суглоб, можна за десятибальною шкалою або як вам подобається.
Через місяць ви будете знати про власний організм більше, ніж за попередні кілька років випадкових спостережень.
Бо в одних біль приходить перед дощем. У інших - в спеку. А для когось холод гірший за все.
А буває й так, що погода взагалі нічого не змінює. І це теж корисно знати.
Так у кожного формується свій власний погодний зліпок, такий собі «відбиток пальця”.

Ще кілька простих, але дієвих речей, які працюють. Вони банальні, але від того не менш цінні.
Не допускайте зневоднення. Суглобова рідина на 80% - вода. Навіть легка її нестача змінює властивості суглобової рідини і зробити рух менш комфортним.
Не перетворюйте квартиру на холодильник. Різкі перепади температури між вулицею і кондиціонером іноді переносяться гірше, ніж сама спека.
Памятайте ще дещо. Якщо ви отримуєте біологічні препарати в ін’єкціях, вони не люблять спеку не менше за вас. Без холодильника деякі з них можуть втрачати активність.

Кілька слів наостанок, які хочу, щоб ви запам’ятали

Суглобам байдуже на пору року.

Через неї він просто повідомляє, як саме ваша хвороба реагує на зміни навколишнього середовища.
І коли ви починаєте розуміти цю мову, біль перестає бути випадком, а стає прогнозом.
А те, що можна передбачити, значно легше контролювати.

В цьому суть інтелектуальної ортопедії - розуміти систему і передбачати її реакції.
Не просто лікувати суглоб, а навчити людину його розуміти.

Поділіться цією публікацією зараз, коли це дуже актуально. Так інші зрозуміють, що справа не в літі, а в механізмі які воно провокує.

Підпишіться, щоб не пропустити важливий погляд на власне здоровʼя в майбутньому.

04/08/2026

ТОЙ САМИЙ АХІЛЛ. РІЗНИЙ БІЛЬ

Прийнято думати, що ахіллове сухожилля болить у бігунів та спортсменів. Та ваш організм не дивиться спортивні трансляції і нерідко нагороджує «професійними» спортивними болячками. Про одну з них поговоримо далі, кілька з яких було буквально на цьому тижні.
Пацієнт 44 років, часто бігає останні три роки без жодних проблем. Останні два місяці виник тягучий біль точно там, де ахіл переходить у п'ятку.
Або пацієнтка приблизно цього ж віку, взагалі не займається спортом, є зайва вага, сидяча робота. Та симптоми дуже схожі. І де ж тут біг?

Правда в тому, що сухожилок не розуміє контексту навантаження, а лише його інтенсивність. Тіло використовує власні ліміти, і проблеми починається тоді, коли організм їх перевищує. Ахілловий сухожилок поводить себе як натягнута мотузка яка перекинуте через край кістки, наче ребро каменя. І коли ця мотузка натягуюється сильніше, вона не просто подовжується, вона жорсткіше врізається саме в те ребро. В фізиці є цікаве правило: коли ви сильно тягнете мотузку вздовж, вона одночасно сильніше притискається до того, через що перекинута. Ну і думаю ви розумієте, що ми тягнемо цю мотузку при кожному кроці.

Є універсальна порада про те, що коли болить ахіл треба його розтягувати. Думаю, ви тепер розумієте, чому це не подіє на всіх і чому питання, де саме болить не формальність, а все. Якщо тертя й перевантаження виникають на кілька сантиметрів вище п'яти, вздовж вільної частини мотузки, — розтяжка справді допомагає і знімає напругу. Але якщо болить точно в місці кріплення до кістки, то та ж розтяжка щоразу додатково притискає сухожилля до кісткового ребра, підживлюючи те саме запалення, яке мала лікувати і по факту робить іноді гірше.

Це часта помилка, де порада застосовується наосліп, без уточнення точки болю. Ніхто ж не лікує біль у животі без обстеження і однією й тією самою таблеткою, не зважаючи на тип болю та його локалізацію.

Чому не існує однієї процедури чи таблетки, яка допомогла б?
Анатомія не вірить у моностратегії. Популярні дії люблять за простоту, той же колаген, який приймають пацієнти. Але дослідження показують вкрай сумнівні результати. І цей той приклад, коли гарна упаковка продає краще за вміст.
А одна з відомих рекомендацій про два тижні повного спокою, це взагалі не лікування, а просто тимчасова пауза перед поверненням того самого болю, адже нові міцні колагенові волокна наростають місяцями, а не днями.
Найкращі результати завжди дає не один метод, а їхнє правильне поєднання:
Дозоване ексцентричне навантаження (як обов'язковий фундамент для перебудови тканини);
Фізіотерапія та ударно-хвильова терапія (для покращення мікроциркуляції);
Тейпування або акупунктура (так, вам не здалось, я дійсно це написав, бо дослідження раз у раз підтверджують їх ефективність) для роботи з функціональним болем;
PRP-терапія при тривалому запаленні і низькій ефективності попередніх кроків.

Що робити, покроково? Ось вам алгоритм, завдяки якому ви зможете почати рух в правильному напрямку.
Перший крок: знайдіть точно, де болить (за кілька сантиметрів вище п'яти? прямо на стику з кісткою?).
Другий: вправи відповідно до місця болю (вище пʼяти - розтягуємо, близько до неї - зміцнюємо).
Третій: даємо тканині час (молоді колагенові волокна, які тіло встигає наростити на цьому етапі, слабкі й тонкі, справжня міцна тканина формується місяцями, не днями).
Четвертий: не лікується - шукаємо причину.

Тіло тут грає чесно, просто не за тими правилами, які інколи помилково вважають за правильні. Воно реагує не на наші бажання чи популярність вправи, а на фізику, на те, що з ним відбувається в конкретних умовах. Лікування, яке ігнорує це розуміння, приречене боротися з наслідками, не впливаючи на причину.

Задача ж інтелектуальноі ортопедії бачити не просто «біль в ахіллі», а кут, фізику під ним і систему, в якій це все працює.

Поділіться цим зі знайомими, які можуть лікуватись і не мати полегшення, бо не розуміти фізику процесу.
Підпишіться на сторінку, щоб не загубити і розуміти процеси в своєму організмі набагато глибше.

Якщо ж ця історія про вас, напишіть мені і ми розберемось, де саме треться ваша мотузка.

31/07/2026

М’ЯЗ ЗДАЄТЬСЯ МОВЧКИ

Як можна важити стільки ж, як завжди, і водночас втратити третину себе? Стаєте на ті самі терези, бачите ті самі цифри, а дзеркало чомусь не вірить.
Жінка 68 років дивується: джинси стали тісніші в стегні, хоча вага та сама. Чоловік 60 з чимось років вперше в житті підпирається руками, щоб встати з крісла, і звинувачує меблі, а не себе.

В світі з цим стикається кожен третій після 50 і кожен другий після 70. Зветься це саркопенією, втратою м’язової маси. Але проблема навіть не в тому, що м’язів стає менше, а в тому, що на їхньому місці з’являється дещо інше. І воно нікому не подобається. Бо втрачаються не кілограми, а якість.

Уявіть м’язове волокно як невеличку електростанцію. Всередині — мітохондрії, маленькі пічки, що спалюють паливо на енергію. З віком ці пічки псуються, стають як старий котел, що крім того, що гірше гріє, ще й чадить. Мітохондрії виділяють токсичні молекули, що підтримують хронічне запалення. Клітина, задимлена й отруєна, гірше засвоює глюкозу, і в щілини між волокнами починає просочуватись жир. Це вже не втрата маси, яку видно на вагах. Це підміна: м’яз на вигляд той самий, а по суті — майже фарш.
Неймовірно, але м’яз — це не просто двигун. Це ще й залоза. Скорочуючись, він шле кістці гормональний сигнал, щоб вона залишалась міцною. Перестаєте скорочувати м’яз — кістка перестає отримувати стимули, тому остеопороз і саркопенія майже завжди тримаються за руки.

Але на нашому заводі є ще один цех, про який рідко згадують. Кишківник це окрема фабрика сигналів, і коли мікробіом слабшає, він починає підживлювати те саме хронічне запалення, що й задимлені мітохондрії. По іронії, м’яз втрачає паливо там, де мав би брати. Тому слабкий кишківник і слабка кістка часто виявляються родичами, про спорідненість яких ніхто не здогадувався.

Тож питання лишається лише одне: що з цим робити? Просто «качати м’язи»? А що як «мені це не подобається» (дуже часто чую цей аргумент)?
Перше, що треба пам’ятати: ходьба чи легка аеробіка підтримують серце, але м’яз на них майже не реагує. Тренажери, гантелі, власна вага, модні TRX - м’язу байдуже, він розуміє лише мову ваги, що поступово зростає. Можна те, що до вподоби, разом чи окремо. Головне - регулярно, і поступово збільшуючи навантаження, бо м’яз швидко звикає і перестає рости.

До цього треба додати достатньо білка, зокрема лейцину, з м’яса, риби, яєць чи сироваткового протеїну. А ще, перевірений рівень вітаміну D.
Препарати, такі як інгібітори міостатину чи гормональні стимулятори, існують і працюють, але лише як надбудова над цим фундаментом, а не як його заміна. Бо приймати таблетку замість присідань — все одно що фарбувати стіни, коли вони тріскаються.

Тіло не попереджає й не шле сповіщень. Воно просто одного дня перестає підводитись без рук. Але тепер ви знаєте достатньо, щоб правильно діяти.

Це і є основна задача - бачити в звичайній слабкості не вік, а систему, на яку можна впливати. Це і є інтелектуальна ортопедія.

Поділіться цією публікацією, бо в багатьох є батьки, які останнім часом просто стали «трохи повільнішими».

Підпишіться, хто ще не. Далі буде багато такого, що дозволить побачити і зрозуміти організм під іншим кутом.

29/07/2026

Коли в плечі стало тісно

Як стається, що у різних людей, в різних умовах буває на дивовижу однаковий біль? Наприклад, пацієнтка, 47 років, у якої вдень рука працює майже нормально, дратує тільки при спробі дістати щось з верхньої полиці. А вночі — справжнє пекло. Лягає на бік і прокидається від тупого, пекучого болю, ніби всередину суглоба поклали розпечену вуглину.
Або, наприклад, чоловік, 55 років. В цілому, фізично не важка робота. Травм чи проблем не було. Тепер дивне клацання і різкий біль коли рука проходить горизонтальне положення, десь 90 градусів. Нижче й вище рука рухається без обмежень. Нормально засинає, от тільки прокидається не від будильника, а від болю.

В цьому є щось спільне, правда? Один і той самий біль, хоч пацієнти приходять абсолютно різні.
Перша думка, що там щось порвалось. Але правда простіша й несподіваніша водночас. В плечі все ціле, там просто… не вистачило місця.
Як так?
Коротке пояснення. Між голівкою плечової кістки та ключицею є дуже вузький коридор, буквально кілька міліметрів. І в ньому поряд розташовані кілька сухожилків і бурса, тонка сумка з рідиною, чиє завдання бути мʼякою подушкою, щоб сухожилок ковзав, а не терся об кістку.
Поки коридор широкий, все непомітно працює десятиліттями. Але вік, порушення постави, однотипні рухи, специфічний спорт, та багато чого, здатні впливати на цей коридор і він повільно починає звужуватися. Жителям плеча, сухожилкам іх сумці, стає тісно, наче підрісшим дітям.
Тепер кожен підйом руки вже не гладке ковзання, а тертя, стискання і біль. Згадайте старі двері, які від вологи розбухають і зачіпають коробку при кожному русі.
Першою страждає саме бурса. Вона запалюється, набрякає і товщає. І починає відбирати простір, якого й без того майже не лишилось. Далі це вже не про запалення, а про самовідтворююче коло.
А тепер ще дещо важливе.
Чому болить тільки в певному діапазоні, а саме десь між 60 до 120 градусів підйому руки? Все тому, що саме там запалена бурса найсильніше затискається між кістками. Нижче й вище простір трохи ширший і біль на диво зникає.
Кілька слів про нічний біль. Коли ви лягаєте на бік, вага власного тіла механічно звужує цей і без того тісний коридор ще сильніше, ніж будь-який активний рух удень.

Трохи про можливі рішення.
Звичайно, пити жменями пігулки не допоможе. Та й укол в суглоб не завжди єдине рішення. Медикаментозне лікування може зняти набряк і запалення, але не здатне розширити кістковий коридор.

Як тоді правильно?
Стратегія одужання — це завжди поєднання стратегій, не один швидкий рецепт.
Перша стратегія це медикаментозно і правильно підібраного лікування зняти запалення і дати набряклій сумці можливість зменшитись.
Друга — повернути лопатці та м'язам плечового поясу правильне положення і ритм руху, щоб цей коридор знову став достатньо вільним для нормального руху.
Одна стратегія без іншої або не дасть результатів, або не вбереже від рецидивів. Не фарбувати стіни в коридорі, а зробити повноцінний ремонт.
І я хочу, щоб ви це запам'ятали.

Бачити не просто запалення, а цілісну картину. Це й є наше завдання в лікуванні. Бо навіть кілька міліметрів має вирішальне значення.

І тоді буде все необхідне для правильного рішення.

Поділіться цим матеріалом, хтось можливо тижнями намагається спати лише на одному боці або заїдає біль пігулками. Можливо ця людина впізнає себе і вчасно звернеться.
А якщо це плече ваше, напишіть мені і ми розберемось, як розширити цей коридор правильним шляхом.

Підпишіться, щоб і далі розуміти більше про свій організм.

Address

Kyiv

Website

facebook.com

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Доктор Андрей Буглак posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Want your practice to be the top-listed Clinic in Kyiv?