21/07/2026
Спочатку я побачила волонтерів із різних країн, які прилетіли через пів світу, щоб прибирати скло, закривати вибиті вікна й допомагати абсолютно чужим людям. Я весь день думала лише про одне: що має бути всередині людини, щоб добровільно віддати свій час, сили й гроші незнайомим людям?
А вже за кілька годин життя показало мені інший бік.
Український чоловік привіз молодого хлопця розбирати квартиру літніх людей. Поки хлопець чотири години сам носив важезні меблі, дорослий здоровий чоловік сидів у машині. Потім узяв із мене майже вдвічі більше, ніж ми домовлялися, а хлопцю віддав мізерну частину заробленого.
І саме тоді мені стало по-справжньому соромно.
Соромно перед нашими військовими. І перед іноземцями, які приїхали сюди просто тому, що не змогли залишитися осторонь.
Кажуть, війна змінює людей. А мені дедалі більше здається, що вона просто дуже швидко показує, хто ким був насправді.