06/07/2026
❗57 операцій і жодної, яка б остаточно забрала біль
Коли Ілля відкрив очі після важкого поранення, на його руці була написана лише одна літера — «Ф». Так медикиня в евакуаційному потязі позначила лікарню, куди його везли. Це була клінічна лікарня Феофанія клінічна лікарня
💬«Я мав їхати лікуватися до Луцька. Але відкрив очі — і зрозумів, що їду до Києва. Я сам киянин, і для мене це було дуже важливо. Уявіть собі, моя наречена могла до мене приїжджати! А це, коли ти щойно був сильний, швидкий, невгамовний, а тепер прикутий до ліжка, — дуже важлива частина відновлення», — згадує Ілля.
До війни він працював супервайзером, а вже у березні 2022 року долучився до війська. Ілля спершу служив у добровольчому батальйоні ветеранів морської піхоти, а згодом — у складі 45-го окремого стрілецького батальйону.
📎У січні 2023 року під час ворожого наступу на Донеччині військовий врятував побратимів. Ризикуючи власним життям, він підбив російський БТР, який рухався на українські позиції. У відповідь по ньому відкрив вогонь ворожий танк. Уламки тяжко пошкодили праву ногу. Сім місяців лікарі намагалися її врятувати, але зрештою довелося ампутувати кінцівку. Саме тоді почалася його боротьба з фантомним болем.
«Ти не можеш просто випити таблетку, і щоб усе минуло. Ноги вже немає, а вона болить. Болить роками, щодня, фантомними болями, які не дають жити», — розповідає Ілля.
❗За понад два роки після поранення він переніс 57 операцій, пройшов блокади нервів, кріодеструкцію, реампутацію та десятки інших процедур. Були сильні знеболювальні, морфін, великі дози препаратів, які приглушували біль, але водночас забирали пам’ять і можливість нормально жити.
«Коли я дійшов до великих доз, у мене майже не було пам’яті. Я міг подивитися фільм, закрити ноутбук — і не згадати, що дивився. Так, фантомний біль зникав, але з’являлися інші проблеми», — розповідає Ілля.
🦾Сьогодні найбільше йому допомагає спінальний стимулятор — пристрій, який впливає на больові сигнали за допомогою електричних імпульсів.
«Фантомний біль може тривати по 20 годин. І який би ти не був сильний — він тебе ламає», — каже військовий.
Ілля каже, що побратимам часто важко просити про допомогу. Їм простіше закритися, терпіти, мовчати або знецінити власний стан. Саме тому в Україні має бути переосмислена система болю. Вона має бути не тільки про лікарню, а й про маршрут, супровід, довіру, патронатні служби, ветеранські спільноти та підхід «рівний рівному».
«Просто сказати: “Хлопці, приходьте, будемо лікувати фантомний біль” — не спрацює. Військових часто треба буквально взяти за руку й привести. Бо довіри мало. Але коли військовий говорить військовому: “Дядь, давай, зберися і підемо лікувати біль”, — це вже працює інакше», — каже він.
❗Сьогодні в Україні є лікарі й лікарні, які вже працюють із такими складними випадками, але цього недостатньо. Історія Іллі — ще одне нагадування, що лікування не закінчується після операції чи протезування. Для тисяч українців найбільшим викликом залишається біль. Саме тому БФ «Пацієнти України» та Феофанія підтримують створення в Україні повноцінної системи менеджменту болю, щоб жоден пацієнт не залишався з болем сам на сам.