Якушенко Лариса Психотерапевт

22/05/2026

07/05/2026

Найважче - не буря. Найважче - не знати, коли вона закінчиться.

Ми здатні витримати дуже багато.
Біль. Втрати. Втомленість. Зміни.
Але психіку виснажує невизначеність без горизонту.
Коли життя ніби поставлене «на паузу», але ніхто не каже, скільки триватиме це «тимчасово».

Саме про це писав Віктор Франкл.

Людину руйнує не лише страждання. Найбільше виснажує відсутність відчуття майбутнього.Коли немає ясності, психіка починає жити в режимі:
- потерпи ще трохи
- ось-ось усе стане нормально
- справжнє життя почнеться потім

І непомітно людина перестає жити сьогодні.

Що тоді відбувається?

- Ми відкладаємо себе «на після війни / після кризи / після кращих часів».
- Перестаємо мріяти й будувати плани - бо страшно знову розчаруватись.
- Втрачаємо відчуття впливу на власне життя.
- Навіть сильні люди починають внутрішньо згасати.

Але ж якщо ми не можемо змінити обставини, ми все ще можемо обрати, ким бути всередині цих обставин. Не чекати, коли життя повернеться, а поступово повертатися в життя самим.

Можливо, саме зараз стійкість це не про героїзм, а про встати зранку й не зрадити себе, продовжувати любити,
будувати маленькі опори, не дозволити хаосу забрати своє людське обличчя.

Сенс народжується не після темряви. Іноді прямо всередині неї.

На що у своєму житті ви поставили режим «почну потім»?

24/04/2026

Ви відповідаєте за піклування про себе.
Ніхто не може зробити цю роботу за вас.
Ніхто не відповідає за те, щоб ви стали більш послідовними в турботі про себе.

Це може бути важко прийняти, якщо ви очікуєте, що інші будуть піклуватися про вас.

Коли ви самі не дбаєте про себе, це завдання змушені брати на себе інші. Якщо вони не відповідають вашим очікуванням, можуть постраждати стосунки.

Прийміть відповідальність за себе. Саме ви створюєте своє життя, а не інші люди.

Інші можуть підтримати вас, і підтримки шукати варто. Це здорово. Але дорослі відповідальні за те, щоб піклуватися про себе, якщо тільки немає фізичних або психічних обмежень, які перешкоджають їм це робити.

Недра Гловер Тавааб "Рефлексії для віднайдення спокою"

27/03/2026

1.​ Надія як прихильність (Hope as Attachment) — віра в те, що існують надійні стосунки та люди, на яких можна покластися.

2. ​Надія як виживання (Hope as Survival) — переконання у здатності вистояти у важких обставинах та знайти вихід із кризи.

3. ​Надія як майстерність (Hope as Mastery) — впевненість у власних силах, навичках та здатності контролювати своє життя (схоже на самоефективність).

4. ​Надія как духовність (Hope as Spirituality) — зв'язок із чимось більшим за себе, віра у вищий сенс або трансцендентну підтримку.

5. ​Надія як терпіння (Hope as Patience) — здатність чекати слушного моменту, розуміння того, що зміни потребують часу.

6. ​Надія як відкритість (Hope as Openness) — готовність до нових можливостей та несподіваних позитивних поворотів долі.

7. ​Надія як уява (Hope as Imagination) — здатність візуалізувати краще майбутнє, навіть коли теперішнє здається безпросвітним.

8. ​Надія як вибір (Hope as Choice) — свідоме рішення діяти «так, ніби» успіх можливий, попри сумніви.