Психотерапевт, спеціаліст з профорієнтації Ганна Чатченко

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Психотерапевт, спеціаліст з профорієнтації Ганна Чатченко

Психотерапевт, спеціаліст з профорієнтації Ганна Чатченко Професійна сторінка Ганни Чатченко - психолога, психотерапевта, фахівця з профорієнтації.

Одіссея Нолана очима психолога. «Не завжди легко вертатися додому» (с)Я вже другий день під враженням. Цей фільм - справ...
10/08/2026

Одіссея Нолана очима психолога. «Не завжди легко вертатися додому» (с)

Я вже другий день під враженням. Цей фільм - справжня хрестоматія переживання травми і трансформації особистості в процесі зцілення. Це шлях героя, що покидає дім однією людиною, а повертається зовсім іншою.

Мені з дитинства не було зрозуміло нащо Одіссей туди поперся. Правда. В сенсі - хто при здоровому глузді поїде в небезпечну мандрівку на роки, залишить дружину і сина? Одіссея Нолана дала мені відповідь. Він відправляється не просто на пошуки пригод. Він відправляється зцілювати травму. Не просто так в канві сюжету є троянська війна.

Одіссей хитрістю і обманом виграє війну. Одіссей вбиває і паплюжить релігію заради перемоги. Він її здобуває, але разом з нею отримує тягар смертей і почуття провини. Це і є тим потаємним, що він чує в піснях сирен: «вони співали про те, що я насправді не хочу повертатися». Через боротьбу і жахіття Одіссей нарешті зустрічає Каліпсо, а разом з нею і забуття. Він втрачає все, щоб повернутися новою людиною. І навести лад в своєму домі.

Цікаво, що Одіссей - це не єдиний герой, що йде шляхом проживання травми. По-іншому з травмою справляється чаклунка Цирцея, яка перетворює людей на тварин. Що символічно, бо в фільмі є натяк, що її колись скривдили чоловіки. І тепер вона вбачає в них виключно тварин. Так жертви насильства можуть втрачати довіру і повагу до інших внаслідок важкої травматизації. Одіссей буквально допомагає їй відпустити тих чоловіків і повернути їм людський вигляд.

Одіссея Нолана - це цілісний продукт мистецтва, що має цілющий ефект. Там все так гарно поєднано - звук, картинка, кольори, акторська гра. Все для того, щоб пройти разом глядачем справжній шлях героя і трішечки зцілитися.

Вплив психотерапії недооцінений. Точніше - вплив однієї з її основних діючих речовин, людської присутності.Мені знадобил...
23/06/2026

Вплив психотерапії недооцінений. Точніше - вплив однієї з її основних діючих речовин, людської присутності.

Мені знадобилося десять років практики, щоб це повноцінно зрозуміти. Не тільки головою, на рівні теж. Коли ти чуєш це від тренера або читаєш в книзі, коли про те кричать з кожного кута кожна зустрічна-поперечна психологічна стаття, ти такий «ну ок». Людині потрібна людина. Від близьких зазвичай наші травми народжуються. Логічно, що людьми вони і лікуються.

Але. Бути поряд з людиною можна абсолютно по-різному. Можна слухати і плювати в стелю. Слухати співбесідника ніби то радіо-брехунець, виключно як фон. Де може якихось пару фраз і дійде до усвідомлення, але навряд чи.

Можна слухати і чути про себе. Ну так, у мене теж таке було. І зараз таке теж. А ще у мене кішка народила. І на сніданок я смажила яйця.

Можна слухати і рятувати. Бо зараз «я тобі розповім гору порад як справитися, буквально вчора в фейсбуці читав». Намалювати гору порад, але без злих помислів, із щирим бажанням, хоч і співбесідник чогось кривиться.

А можна раптом побачити людину. Почути. Так, ніби витвір мистецтва, крізь який кожен день ходиш, тільки голову не підіймав. І в один день підняти. І як побачити!

В цьому захована справжня магія психотерапії, де психотерапевт вперто продовжує бачити клієнта, від початку і до кінця. Навіть коли він для клієнта - це радіо. Навіть коли там кошенята і сніданки прикривають біль. Навіть коли клієнт ніби і сам краще за всіх знає як правильно жити.

Психотерапевт продовжує бути присутнім, аж поки клієнт його насправді не побачить навпроти. Там відбувається справжня зустріч і зцілення. Там мурашки по шкірі.

Там дорощуються зранені діти.

Ти не зобов’язана поспішатиПродовжую доварювати інсайти з лекції для батьків по профорієнтації. Бо найкраще, що може бут...
01/06/2026

Ти не зобов’язана поспішати

Продовжую доварювати інсайти з лекції для батьків по профорієнтації. Бо найкраще, що може бути в живих лекціях, це діалог.

Говорили які фрази батьків можуть завадити підлітку зробити професійний вибір. І одна з них - це «треба вже вирішувати». Бо життєво важливі рішення неможливо прийняти швидко, хтось потребує менше, а хтось більше часу. І тут я неочікувано, здається, зачепила за живе. Іноді, кажу, є сенс взяти рік паузи між школою та університетом, ніж йти куди хоч кудись.

Частина батьків здивувалися. Бо чомусь для нашої культури цей gap year досі прирівнюється до катастрофи. Батьки лякаються, бо це ж тільки двієчники так роблять. Бо це ж він цей рік нічого не буде робити. І що, саме так, за той рік він здеградує і психологічно відстане!

Я спочатку здивувалася реакції, а потім згадала себе підлітком. Бо я стовідсотково не дозволила б собі тоді таке. Бо думала так само. Навіть в свої 17.

Наші покоління дуже цікаві. І сумні. Бо у нас взяти час на себе, дозволити собі жити, а не досягати, прирівнюється глобальному провалу.

Бо ми ж не тільки з підлітками так. Ми і з собою так.

Можливо, нам справді складно дозволяти собі час. Але ти не зобов’язаний(а) поспішати.

Перестала отримувати задоволення від роботи 🤯Позавчора я готувалася до лекції і мене ледь не знудило. Я настільки робила...
29/05/2026

Перестала отримувати задоволення від роботи 🤯

Позавчора я готувалася до лекції і мене ледь не знудило. Я настільки робила це через «не хочу», що аж фізично було боляче. Відволікалася кожні три секунди на все підряд.

Потім відклала ноут і знесилено впала обличчям в подушку. Що зі мною сталося, думаю. Я ж раніше любила це: виступати на публіку, формулювати думки, доносити щось цікаве і корисне світу. А зараз відчуття, ніби якийсь важливий механізм зламався. І все працює неправильно. 🫠

Професія психотерапевта чудова: вона вчить не терпіти до останнього, а нести власні проблеми до свого психотерапевта. Чудовий і допоміжний кругообіг психотерапії в світі.

І там я доварила важливі речі. Що «цікавий лектор» - це частина моєї ідентичності, яку стерла клята війна. Так так, війна має властивість знищувати частини особистості і переформатовувати Я-концепцію. З її початком я стиснула яскраву, веселу, креативну частину себе до розмірів піщинки. І заховала.

Чому? Бо треба було виживати. Адаптуватися в новій країні, а там я з меншин, ще й періодично чуєш «спєрдоляй», то ж сиди і не висовуйся.

Бо соцмережі на який період перетворилися на помийку, де всі один одного за щось хаяли.

Бо роботи було багато. Іноді дуже багато, бо люди потребували сильно. Там потрібен був спеціаліст-функція, а не спеціаліст-особистість. Принаймні я так собі думала.

Тепер так важко її повернути. Психотерапевтку публічну. Гучну. Яскраву. Трохи трікстера. Це прям робота. Тому сильно пишаюся, що вчора перед лекцією взяла годину часу і запросила її.

І вона прийшла. Розслаблена і, водночас, енергійна.

І я кайфанула від лекції. Нарешті.

Вітаю вдома, люба ідентичність. Я сумувала. ❤️

Психотерапевт не може зробити щось за тебе. Не може залізти у ваш мозок і «полагодити» його.Не може прокинутися зранку і...
17/05/2026

Психотерапевт не може зробити щось за тебе.

Не може залізти у ваш мозок і «полагодити» його.
Не може прокинутися зранку і прибрати квартиру.
Не може закрити за вас важливий проєкт.
І не може постійно бути поруч, як друг чи партнер.

Я періодично замислююся над тим чим взагалі займаюся і яка в цьому цінність. Бо чим далі, тим більше зʼявляється чимось схожих послуг.

Є, наприклад, книжки «допоможи собі сам». Там вам розкажуть як поправити тайм менеджемент. Чи як не почати зустрічатися з нарцисом.

Є ШІ, до якого вже, напевно, кожен звертався з життєвими питаннями. Він вам і чек-лист для подорожі складе, і запевнить, що у вас не рак. Ну і заодно поспівчуває втомі і дасть інструкцію як зібрати себе до купи.

І це все майже безкоштовно.

То що ж робить психотерапевт? Він вступає з вами в стосунки. Чого не може ні книжка, ні ШІ (хоча іноді вдало імітує). І ці стосунки потім перетворююся на простір для дослідження себе. Психотерапевт допомагає зрозуміти чому саме ВИ зараз до нього запізнилися. І як це схоже на ваше життя. Де ви ще запізнюєтеся і як це про вас. Які ваші потреби за цим стоять.

Психотерапія - це життєвий тренажер з живою людиною, де ви вчитеся ризикувати бути різними.

Я довго думала і так і не знайшла аналогів. Окрім дуже близьких і безпечних стосунків в житті. Іноді це можливо з другом чи партнером. Але зазвичай там важко постійно витримувати таку глибину контакту.

А як ви думаєте, де ще можливий такий безпечний «життєвий тренажер»? Як у вас було?

Я побила свій антирекорд. Вчора вперше в житті на моєму прямому ефірі було троє людей. Взагалі-то четверо, бо ще був хто...
15/05/2026

Я побила свій антирекорд. Вчора вперше в житті на моєму прямому ефірі було троє людей. Взагалі-то четверо, бо ще був хтось містичний і англомовний з загадковим нікнеймом.

Відмітка «0 людей» на ефірі протягом перших хвилин страшно фруструвала, бо довелося почати говорити «в нікуди», відміняти було не ок, бо так хоча б залишу запис. Але я розгубилася. Почала тягнути свої аааааа і ееееее, зловживати словами «цікаво», «що ще» і «тобто». Це завжди найболючіший момент, усвідомлювати як все далі контроль вислизає з твоїх рук, а разом з ним і земля з-під ніг.

Під кінець підтягнулася ще пара людей, а розслабилася і перейшла до найбільш цікавого і живого зараз в практиці. Але ж блін - це був мій перший ефір, до якого я активно розгойдувала активності в соцмережах. Кожен день якийсь рілз, пости. Я навіть робила опитування чи цікавить вас тема. А тут таке.

І раптом я зрозуміла: друзі, це ж саме той момент, де я зазвичай перестаю робити контент. Я вже багато років намагаюся повернутися в соцмережі. І щоразу через якийсь час зникаю.. Зникаю кожен раз, коли йде не за планом. Прокрастиную. Буквально.

Вставати після поразки прям фізично боляче. До тих пір, поки ти сприймаєш це як поразку, а не як процес навчання. Сфера SMM зараз швидка і перевантажена, ШІ зробить тексти за три секунди. Я можу скільки завгодно злитися на себе за зникнення з медійного простору, але факт залишається фактом: тут своя динаміка і правила. І варто з ними якось владнати, якщо хочеш щось говорити на широку аудиторію. То ж візьму і не здамся на цей раз!

От вам і професія психотерапевта: берешся за першу якусь тему і знаходиш там себе.)

Піес: велике дякую всім, хто прийшов вчора на прямий ефір. ❤️ І нагадую, що в інсті є збережений запис - заходьте, слухайте і коментуйте.

Піесес: порадьте толкові курси по есемем. Особливо в Інсті. Бо я нарешті прийняла той факт, що соцмережі сьогодні потребує реальних скілів.

Я росла з ідеєю, що мені має все даватися легко. Бо читала вже в три роки, вже тоді активно засвоювала частину матеріалу...
12/05/2026

Я росла з ідеєю, що мені має все даватися легко. Бо читала вже в три роки, вже тоді активно засвоювала частину матеріалу першого класу.

Коли настав час йти в школу, вчителі мали сумніви чи відправляти мене в перший клас. Бо вже знала всю його програму. Батьки все ж прийняли рішення віддати мене в перший клас - нехай дитина соціалізується. І я соціалізувалася, але «з зірочкою» - доводилося не розвиватися зі всіма паралельно, а чекати поки інші доженуть. Бажано залишаючись непоміченою.

Той досвід заклав основи мого відношення до навчання і досягнень. До того додалася природня любов до знань, то мені вдавалося добре навчатися без особливих зусиль.

Проблеми почалися потім. Коли я стикалася зі сферами, що даються складно. Танці (у мене жахлива координація рухів). Монотонні задачі. Просування в соцмережах. З ними все йде не так, бо одразу не виходить і моя внутрішня зірочка каже: «камон, та ти і не зірочка зовсім, а якесь бездарне гімно на паличці». І тоді я відмовляюся робити.

Нехай все горить синім полумʼям одразу, бо я не переживу ще одної невдачі. Зірочка робить все одразу. Якщо ні, то я суцільне жахіття.

Так діють мої пекельні кола прокрастинації. Якщо у мене довго не виходить, я відмовляюся робити. Уникаю як можу. Відволікаюся кожні три секунди. Бо то моя травма. Мій внутрішній протест перед тією ким я не хочу бути.

Я не одна. За моїми спостереженнями для багатьох прокрастинаторів відкладання - це тихий протест. Але у кожного він свій.

Приходьте в цей четвер 14.05 о 20:30 за Києвом на прямий ефір в Інстаграм «Прокрастинація як тихий протест» досліджувати себе. Якщо хочете отримати нагадування про ефір, напишіть в коментарях ЕФІР і я вишлю вам нагадування.

Безкоштовний день консультацій з психологом.У цю суботу я відкриваю 6 годин для індивідуальних зустрічей - безкоштовно, ...
09/04/2026

Безкоштовний день консультацій з психологом.

У цю суботу я відкриваю 6 годин для індивідуальних зустрічей - безкоштовно, щоб дати можливість отримати підтримку тим, хто давно про це думає.

Мене звати Ганна Чатченко, я дипломований психолог і сертифікований психотерапевт з понад 10-річним досвідом практики.

Дата: 11.04, субота�Час: 12:00 - 19:00�Тривалість зустрічі: 50 хвилин�Формат: онлайн

Ця зустріч може бути корисною, якщо ви:
- відчуваєте тривогу або емоційне виснаження
- перебуваєте у складному життєвому періоді
- шукаєте рішення або напрямок
- хочете краще зрозуміти себе
- давно хотіли дійти до психолога і ніяк не могли наважитися

Важливо: кількість місць обмежена - лише 6 консультацій.
Запис у приватні повідомлення або за посиланням: https://forms.gle/FojznAEt5fC4eV379

Іноді одна розмова — це вже початок змін.

Супермен і інші види Синдрому СамозванцяДоктор Валері Янг, дослідниця феномену Синдрому Самозванця, виокремила 5 видів с...
20/03/2026

Супермен і інші види Синдрому Самозванця

Доктор Валері Янг, дослідниця феномену Синдрому Самозванця, виокремила 5 видів сорому, повʼязаних зі страхом помилки. Вони визначають які саме вимоги людина виставляє до себе і які саме установки насправді лежать за такою поведінкою.

1. Перфекціоніст. Фокусуються на тому наскільки якісно все зроблено і доводять свій результат до ідеалу. Але всеодно постійно незадоволені. Тому що у досконалості немає меж.

В минулому це діти, яким казали «принось тільки пʼятірку, без неї додому не приходь». Ті, кого змушували переписувати прописи по 10 разів.

Що робити? Навчитися помічати що якісне ви вже зробили, дозволити собі бути неідеальних.

2. Справжній геній. Повинні все робити з першого разу, щоб все одразу вдавалося. Навіть щось нове, в чому немає досвіду. Навіть в процесі навчання. Бо справжній талант - це його неймовірні здібності.

Їх батьки змалечку тішилися яка в них розумна дитина, бо «схоплює все на льоту». Хвалилися всім вашою кмітливістю, тому в ці моменти ви особливо відчували любов батьків.

Що робити? Дозволити собі вчитися, а помилки і невдалі спроби - це частина процесу навчання.

3. Солист. Має зі всім справлятися самостійно. Досягнення рахуються тільки у випадку, що він зробив все сам. Він найбільше цінує незалежність, навіть більше за власні потреби.

Солисту змалечку потрібно було робити все самому, брати на себе непосильну для дитини. Відповідальність. Оскільки батьки були зайняті, а інші дорослі навколо теж мали свої справи.

Що робити? Вчитися працювати в команді, розділяти і делегувати відповідальність.

4. Експерт. Має знати все про все, вивчити предмет досконально і тільки тоді приступати до виконання. Ставить на перше місце питання «що і наскільки добре ти знаєш».

В сімʼї експерта був культ знань і інтелекту, батьки любили дитину пропорційно тому, наскільки освіченою вона є. Навчання завжди стояло на першому місці.

Що робити? Лімітувати час на вивчення теми, оскільки інакше ми ризикуємо перетворити навчання на прокрастинацію.

5. Супермен/вумен. Мають робити все і в різних ролях, витягувати на собі неймовірну кількість роботи. Вони перепрацьовують і беруть на себе занадто багато, щоб підтримати власну самоцінність.

В родині цінувалася працьовитість, гроші зароблялися важкою працею. Можливо ви бачили батьків максимум на вихідні і вкрай виснаженими.

Що робити? Вчитися притримуватися психологічної екології праці. Вписати години відпочинку, вихідні і відпустку обовʼязковими в свій графік.

Піес: ну і фоточка мого особистого тренажера по боротьбі з Синдромом Самозванця додається. Нагло ділюся всім що маю, хоч може і не ідеальним.

Світ стає все менш передбачуваним.Навіть у “стабільних” сферах — скорочення, зміни, невизначеність. І на цьому фоні дуже...
19/03/2026

Світ стає все менш передбачуваним.

Навіть у “стабільних” сферах — скорочення, зміни, невизначеність. І на цьому фоні дуже легко підняти вимоги до себе до максимуму.

Бо страшно впасти.

І саме тут часто проявляється синдром самозванця:
-«Мені просто пощастило»
-«Я не настільки компетентний/на»
-«Скоро всі зрозуміють, що я не тягну»

Це не про реальність.
Це про розрив між тим, як ви бачите себе — і як вас бачать інші.

Особливо загострюється, коли:
-ви починаєте щось нове
-змінюєте середовище (інша країна / робота)
-відчуваєте, що «відрізняєтесь»

І далі замкнене коло:
перепрацювання → самокритика → тривога або уникання → прокрастинація → самосаботаж

І найважливіше — це реально боляче, навіть якщо інші не розуміють.

На ефірі поговоримо:
-чому зараз це посилюється
-як це формується (часто ще з дитинства)
-чому ви знецінюєте свої досягнення
-і як вийти з цього кола

📅 Дата: 24.03.26, вівторок
⏰ Час: 21:00 за Києвом

Якщо відгукується — напишіть «це про мене» ❤️

Address

Kyiv

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Психотерапевт, спеціаліст з профорієнтації Ганна Чатченко posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category