Психолог Марина Діденко

14/08/2026

«Ти ж дівчинка!» — напевно кожен чув цю фразу, щедро присмачену набором кліше, як от: поводься гарно, будь охайною, не конфліктуй, не бери багато на себе тощо. Усі вчать дівчинку, якою їй бути, при цьому майже не пояснюючи навіщо. А потім вона виростає і розуміє, що щось не так з цією «хорошістю».
Так званий «синдром хорошої дівчинки» — це не клінічний діагноз, а популярний термін, в контексті якого часто описують сукупність моделей поведінки, сформованих під впливом виховання та соціалізації. З раннього віку у багатьох культурах дівчат частіше заохочують бути слухняними, турботливими, поступливими, уникати конфліктів і ставити потреби інших вище за власні. Водночас хлопців частіше підтримують у проявах автономії, наполегливості та лідерства.
Коли жінки порушують традиційні гендерні ролі — діють рішуче, відкрито висловлюють свою думку, — то часто стикаються з професійною протидією та засудженням. У соціальній психології це описується як ефект гендерного подвійного стандарту: поведінка, яка сприймається як бажана чи нормативна для чоловіка, може оцінюватися несхвально, якщо її демонструє жінка.
Дослідження у сфері організаційної психології показують, що жінки частіше страждають від негативної реакції після прояву асертивності, ніж чоловіки. Як наслідок, жінки частіше бояться втратити схвалення, зіпсувати стосунки або зіткнутися з негативною оцінкою. Саме тому їм доводиться балансувати між професійною ефективністю та очікуваннями щодо "приємності" і "зручності".

Як зрозуміти, чи є у вас «синдром хорошої дівчинки»?

- Ви майже автоматично погоджуєтеся, хоча внутрішньо не хочете цього;
- Після допомоги замість задоволення часто залишаються виснаження, роздратування або прихована образа;
- Часто вибачаєтесь навіть тоді, коли не зробили нічого поганого;
- Вам складно просити про допомогу, підвищення зарплати чи справедливий розподіл навантаження;
- Ви відчуваєте сильну тривогу або провину, коли комусь відмовляєтеся;
- Власні потреби систематично відкладаються "на потім".

Як відрізнити здорову емпатію, відповідальність і командність від моделі, коли бажання всім догодити починає шкодити кар’єрі, фінансам та психологічному благополуччю?

Здорова емпатія передбачає, що людина здатна підтримувати інших без втрати контакту з власними потребами. Вона може допомогти, але також може відмовитися, якщо немає ресурсу чи зацікавленості.

Здоровий варіант: «Я маю ресурс, я хочу допомогти підтримати команду, це відповідає моїм цінностям, і я роблю це добровільно».

Деструктивний варіант: «Я мушу це зробити, щоб про мене не подумали погано, не образилися». «Якщо я відмовлю, мене перестануть цінувати». «Хороші люди не відмовляють».
«Синдром хорошої дівчинки» не має нічого спільного із хорошим, наповненим життям. Тому тут завжди варто прислухатися до себе, своїх бажань та прагнень.

І, пам’ятайте: єдине здорове продовження до фрази «Ти ж дівчинка» — «… ти варта бути щасливою!» Хорошою у стереотипному розумінні для цього бути не обов’язково, навіть, швидше, навпаки — обов’язково не бути.

Більше в статті для liga.net "Синдром хорошої дівчинки": чому ви погоджуєтеся на меншу зарплату і боїтеся просити більше" розповідаємо разом з HR-директоркою NOVUS Катериною Цибур.
Посилання в першому коментарі

18/07/2026

Чому навіть досвідчені й талановити люди іноді думають: «Мені просто пощастило» або «Скоро всі розуміють, що я нічого не вмію»?

Разом із Ксенією Хромовою розібрали, як проявляється синдром самозванця у творчих професіях, чому він настав та що розвивати не дозволяє йому керувати кар'єрними рішеннями.

Рада бути співавторкою цієї статті для Happy Monday. 💙

Посилання на статтю у першому коментарі

15/05/2026

У День сім’ї хочу згадати про ті стосунки, де між батьками й дітьми раптом утворюється прірва - через неприйняття сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності своєї дитини.
На консультаціях це один із частих і болючих запитів. Не важливо, скільки років людині - 16 чи 40. Біль від неприйняття найближчими людьми часто залишається дуже живим.
Коли народжується дитина, ми мріємо про її щасливе майбутнє. Завжди ці картинки складаються із знайомих соціальних сценаріїв: школа, університет, кар’єра, «традиційна» сім’я, діти. Ми не просто уявляємо це - ми емоційно прив’язуємося до цього майбутнього.
Коли щось іде не за нашим сценарієм, стає страшно.
Уявіть момент, коли дитина говорить:
«Я люблю людину своєї статі».
Або:
«Моя гендерна ідентичність не така, я не відчуваю себе дівчинкою (хлопчиком)».

Тоді в голові батьків можуть з’являтися десятки думок:
«Ти не будеш щасливим».
«Це минеться».
«Треба рятувати дитину».
«Де ми припустилися помилки?»

Але поки дорослі борються зі своїми страхами, дитина дуже часто залишається наодинці зі своїм болем і тривогою. У цей момент їй так потрібна не оцінка, не “виправлення” і не заперечення, а проста фраза: «Я все одно люблю тебе» , «Ти все одно моя дитина».
Зрозуміло, що і батькам теж може потрібен час, щоб прийняти іншу реальність, відпустити свої очікування й пережити власний страх за майбутнє дитини.
Але тут важливо не втратити контакт одне з одним.
Бо ваша дитина не стала гіршою чи кращою.
Вона просто стала більш чесною з вами.

19/02/2026

«Проблему не можна усунути, доки ви не побачите її на власні очі»

Весь світ може кричати, що з тобою щось не так. Але якщо тебе все влаштовує — зміни не починаються. �І навпаки, усі кажуть: «та все ж добре». А всередині — невпевненість, незадоволення, розгубленість, неприйняття…

Уявіть собі будинок. Він стоїть — і, можливо, навіть гарно виглядає з фасаду. �Але це може бути дуже оманливо. Бо ми ніколи не знаємо, що всередині:
Скільки йому років?
Який у нього фундамент?
Чи немає плісняви на стінах?
Чи не скрипить підлога?
Чи не протікає дах?
Фасад може бути ідеальним.
Але він не показує тріщини в середині.

Щоб зрозуміти, що саме потребує ремонту, потрібно зайти в середину. �Дослідити…. �Можливо, залучити спеціальне обладнання і фахівців. �А потім — прийняти рішення: іти в цей процес чи ні.
І як будь-який «ремонт», цей процес може супроводжуватися викликами, застоями, зміною концепції, сварками з рідними. �Може завершитися. �А можна зупинитися на певному етапі.
Так само і в терапії: усвідомлення, що щось не так, — тільки перший крок. Далі починається процес.
Хтось вирішує не заходити в нього. �
Хтось зупиняється на півшляху. �
Хтось змінює все докорінно. �
А хтось лише підфарбовує фасад.

І це теж вибір

20/08/2025

Скоро в школу!
Якщо ця фраза змушує вас важко зітхати, дозвольте вас віртуально обійняти та підтримати. Ви не одні.

Навчальний процес потребує багато життєвих сил та енергії. А зараз живемо в таких обставинах, що цю енергію подекуди доводиться вишукувати з ліхтариком. Тому тут важливо підтримувати одне одного.
Перед початком шкільного року Карітас Україна та мої колежанки вирішили підтримати діток і запустили флешмоб #ПідтримкаВПортфелику. Я з радістю хочу долучитися до цього флешмобу та поповнити ваші «портфелики» порадами стосовно збереження психічного здоров’я і рівноваги під час навчального року.

Ось ти прості секрети:

1. Сон і відпочинок — понад усе.
Коли є можливість, оберіть сон замість виконання ще одного завдання. Виспані дорослі краще справляються з тривожністю дітей.

2. Маленькі «острівці спокою».
Для дитини важлива не лише відсутність стресу, а й регулярні моменти радості: разом приготувати щось, пройтися, пограти у настільну гру. Це створює відчуття нормальності.

3. Розмови, що створюють теплий контакт.
Коли немає ресурсу вигадувати, допоможе простий перелік запитань для початку:
• Що цікавого ти сьогодні дізнався/дізналася?
• Хто тебе сьогодні розсмішив?
• Що тебе найбільше вразило у школі/на занятті?
• Що сьогодні було складним або незрозумілим для тебе?
• У що ти грався/гралася сьогодні зі своїми друзями?
• З ким ти сидів/сиділа сьогодні за обідом?
Такі запитання формують відчуття близькості та підтримки.

Також стануть у пригоді і прості техніки, які чудово працюють, якщо їх практикувати регулярно:

• дихальні вправи, наприклад “Квадратне дихання”, або “Свічка-квітка” (так і гугліть);
• вправи на «заземлення» (5 речей бачу, 4 чую, 3 відчуваю тілом, 2 на запах і 1 на смак),
• невеликі ритуали турботи — разом пити чай, складати портфель, слухати музику.

Нам усім зараз потрібні сили. І вміння турбуватися про себе – це суперсила, необхідна кожному і в навчанні, і в роботі, і просто в житті.

24/05/2025

22/05/2025

🧠🌱Щороку 23 квітня в Україні відзначають Всеукраїнський день психолога та психологині. Це професійне свято тих, хто допомагає людям зрозуміти себе, долати труднощі та підтримувати ментальне здоров’я.

🧘‍♀️Фахівці та фахівчині з психології допомагають долати стрес, відновлювати внутрішній емоційний баланс і будувати здорові стосунки. Їхня підтримка потрібна в освіті, медицині, соціальній та інших сферах людської діяльності. Психологічна допомога стала частиною турботи про загальний добробут людини.

За останні роки зросла увага до ментального здоров’я. Люди все частіше звертаються по допомогу до психологів і психологинь, розуміючи, що це важливий крок до особистісного розвитку. Зникає стигма навколо звернень до фахівців та фахівчинь, і це свідчить про позитивні зміни в суспільстві.

Після початку повномасштабної вторгнення значення психологічної підтримки стало ще більш очевидним. Адже військові, переселенці(-ки), родини загиблих і постраждалі цивільні потребують допомоги для подолання травматичних переживань.

🫂У цей день варто подякувати усім фахівцям та фахівчиням, котрі підтримують емоційний стан інших у складні періоди життя. Їхня праця часто лишається непомітною, але вона є життєво необхідною. Психологи(-ні) допомагають не лише вижити, а й зберегти надію і внутрішню стійкість.

❕Наша громадська організація «Інкубатор демократичних ініціатив» регулярно проводить вебінари з психологами та психологинями, аби підтримати тих, хто працює з вразливими групами населення. Ми розкриваємо важливі теми, пов’язані з інклюзією, роботою з дітьми, ветеранами війни, людьми, які пережили дискримінацію, а також з іншими меншинами.

▶️На нашому ютуб-каналі можна знайти записи вебінарів, які допоможуть дізнатися більше про психологічну підтримку, практичні інструменти та підходи. Наприклад:

💠з Психолог Марина Діденко про психологічні особливості стану людини, яка переживає досвід дискримінації: https://youtu.be/hl4WOoc8cTg

💠з психологинею Катериною Павловою про техніки заспокоєння: https://youtu.be/LAi4EWi9wWE

💠та з психологинею Юлією Загарницькою про надання першої психологічної допомоги: https://youtu.be/O_3B3yNVWN8

07/05/2025

Колеги і колежанки психологи, запрошую вас на Супервізійно-інтервізійна група для психологів та психологинь «Робота з ЛГБТ+ клієнтами у психологічній практиці»

Що буде?

Ми працюємо у полімодальному підході з використанням принципів балінтовської групи.
Цей формат передбачає, що учасники й учасниці можуть винести свій професійний кейс, а група – під модерацією досвідчених супервізорок – допомагає дослідити:
•що саме відбувається у вашій взаємодії з клієнтом або клієнткою;
•які емоції, сумніви, тілесні чи ментальні реакції виникають;
•як ці реакції впливають на терапевтичний процес.
🔍 У фокусі – не лише пошук рішень, а й глибока рефлексія над власною роллю, етичними дилемами, межами, перенесенням і контрперенесенням.
Цей формат створює:
☑️підтримуючий і безпечний простір для професійного зростання;
☑️можливість подивитись на ситуацію під новим кутом;
☑️пошук нових стратегій роботи з клієнтами;
☑️відчуття включеності у професійну спільноту, що працює з темами сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ).

Можемо опрацювати до 2️⃣ кейсів за зустріч.

Теми для супервізійної уваги:
☘️етичні дилеми, що виникають у роботі з ЛГБТ-клієнтами;
☘️специфіка запитів і контекстів;
☘️практичні кейси та спільна рефлексія.
Участь з увімкненою камерою обов’язкова – це питання безпеки та довіри у групі.

👩‍💻👩‍💻Супервізорки:

Марина Діденко
Кандидатка психологічних наук, психолог-практик із понад 16-річним досвідом, тренерка, викладачка університету, авторка науково-популярних статей і онлайн-курсів по тематиці СОГІ, члекниня двох психологічних асоціацій УАОППП та ГС «Національної психологічної асоціації». Має понад 10 років досвіду роботи з ЛГБТ+ клієнтами та їхніми батьками.
Марія Гречаник
PhD у галузі психології, практикуюча психологиня з 14-річним досвідом, викладачка, членкиня PAFE (Psychodrama Association for Europe, Berlin). Захистила дисертацію з теми роботи з ЛГБТ+ клієнтами, співпрацює з правозахисними організаціями.

🎥 Участь із увімкненою камерою обов’язкова — з міркувань безпеки всіх учасників.
📌 Реєстрація за посиланням: в першому коментарі.

03/05/2025