25/08/2026
Щоразу, як чоловік дарує мені квіти – я сумую. Ні, не подумайте, я обожнюю квіти, але не тоді, коли подарувати їх особисто він сам не може.
Більше двох років я дружина військового. На пальцях однієї руки я можу порахувати, хто з мого близького оточення має чоловіка у війську.
Я живу сама, вчуся справлятися з різноманітними обов’язками: робота, побут, ремонт, авто, платежі, вчитися не зійти з розуму та не впасти у розпач, чекати «кращого часу» для дитини, радіти моментам і чекати, коли ця грьобана війна закінчиться.
За картинкою ховаються втома, розпач, падіння і підняття на ноги. Та розпач усе одно не сховати.
Хочу сказати, що кожна з вас, жінок неймовірна. Загалом, жінка може все. Які ж ми сильні та різноманітні.
Якщо вам потрібна підтримка – ви можете мені написати: пацієнт, підписник чи дружина військовослужбовця ♥️