31/08/2026
Мій нещодавній наративний огляд у журналі SCOPUS (Q3) / PubMed (Medline), де вперше сформована концепція первинної епігенетичної хвороби людини. При цьому проблема полягає не стільки в мутаціях в структурних генах (генетичний тягар пацієнта може бути звичайним), а в нездатності епігенетичної системи здійснити генетичну цензуру небажаного генетичного матеріалу, забезпечити онтогенетичні переходи та адаптивність до дії зовнішніх факторів. Формується перманентний статус "регуляторного безладу", який, втім, має характерні клінічні та лабораторні ознаки. Запропонована 30-компонентна діагностична клініко-лабораторна матриця та розглянуто 20 провідних напрямків мультитаргетного полімодального лікування. Як конкретні приклади розглянуті розлади спектру аутизму у дітей, синдром хронічної втоми у молодих дорослих та метаболічний синдром у осіб похилого віку. Це нове бачення революціонізує надання клінічної допомоги пацієнтам з широким спектром патології - від синдромів порушеного нейророзвитку до постінфекційних автозапальних синдромів, включаючи постCOVID. https://drive.google.com/file/d/16wlgSY0l9FwjNUiy347ZTk0Lo5eVy6EZ/view?usp=drivesdk