01/09/2026
Мені завжди трохи сумно, коли закінчується літо.
Я так довго його чекаю. Тепла, купання, кавунів, довгих вечорів і відчуття, що попереду ще купа часу.
Слава Богу, тепер літо для мене вже не про копати картоплю 😅
Хоча парадоксально, те, що колись здавалося покаранням, поїхати на все літо до бабусі, зараз стало одним із найтепліших спогадів.
Мені здається, в дитячому літі було щось дуже важливе. Тебе нарешті залишали трохи в спокої. Не треба було йти до школи, виконувати нескінченні завдання. У тебе раптом з’являлося багато вільного часу і треба було самому придумати, що з ним робити.
Чим себе зайняти.
Куди піти.
З ким подружитися.
Що придумати, щоб сьогодні було цікаво.
Можливо, саме тоді ми потроху вчилися бути із собою. Досліджувати світ, нудьгувати, фантазувати, будувати плани і створювати собі маленькі пригоди.
І мені хочеться хоча б частинку цього відчуття забирати з собою в доросле життя.
А ще в моїй особистій системі координат літо починається 22 червня і закінчується 22 вересня 😄
Тому ніяких прощань. У нас ще є трохи літа.
