08/09/2026
З точки зору сучасної медицини ревматизм (ревматична лихоманка) є системним запальним процесом інфекційно-алергічного характеру, що вражає сполучну тканину організму. Спочатку відбувається запалення, на яке організм відповідає імунною реакцією, а далі починається аутоімунна атака на сполучну тканину власного організму. Часто ревматизм пов'язують із болем у суглобах та ревматичним артритом, але це лише частина симптомів захворювання. Ревматична лихоманка вражає тканини серцевого м'яза, шкіру, судини, мозок та нервову систему. Значно рідше трапляються ревматичні ураження органів дихання, зору, шлунково-кишкового тракту.
Основною причиною ревматизму є респіраторна стрептококова інфекція групи А. Як правило, захворюванню передують ангіна, тонзиліт, фарингіт, скарлатина і т. д., під час яких імунна система активно продукує специфічні антитіла для боротьби зі стрептококами. Антитіла виявляють збудників інфекції за певними білковими молекулами, але такі ж білки у деяких людей присутні у сполучній тканині серця та судин. В результаті протистрептококові антитіла атакують власні тканини, викликаючи запальний процес.
Патологічний процес має аутоімунний характер, тому захворювання протікає хвилеподібно, загострюючись під впливом інфекції або неспецифічних факторів (переохолодження, фізичної напруги, емоційного стресу тощо).
Розвитку ревматичної лихоманки сприяють такі фактори:
✅некоректне лікування стрептококової інфекції;
✅генетична схильність;
✅переохолодження;
✅дефіцит вітамінів та мікроелементів;
✅наявність аутоімунних захворювань (системного червоного вовчака, склеродермії та ін.).
Початкові симптоми ревматизму зазвичай виникають через 2-3 тижні після стрептококової інфекції і є комбінованим ураженням суглобів, серця, шкіри та центральної нервової системи. Симптоматика залежить від характеру перебігу процесу та від того, які органи виявилися враженими запаленням. Типова клінічна картина з'являється на другому-третьому тижні після перенесеної стрептококової інфекції – у хворого піднімається температура, розвивається слабкість, спостерігаються підвищене потовиділення та головний біль.
Ревматичні захворювання обґрунтовано розглядаються як фактори ризику розвитку тяжких супутніх хронічних станів: миготливої аритмії, недостатності кровообігу, міокардіосклерозу, інфаркту міокарда, інсульту, тромбозів великих судин, тромбоемболії різних органів. При запущеному ревматичному кардиті може знадобитися хірургічна корекція вад серця (пластика, протезування).
Діагностика ревматизму
Ревматизм діагностується на основі клінічних та лабораторних показників. Основні критерії: поліартрит, кардит, хорея, висип аннулярний, підшкірні вузлики.
Діагностичні заходи включають:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- коагулограму за показаннями;
- дослідження загального білка та білкових фракцій;
- визначення С-реактивного білка;
- визначення ДНК стрептококу в мокротинні, лаважної рідини, в зіскрібку епітеліальних клітин зі слизової оболонки ротоглотки та в слині;
- електрокардіографію;
- ехокардіографію;
Запобігти розвитку ревматизму можна на ранній стадії, тому при появі симптомів захворювання необхідно звернутися до лікаря-ревматолога, кардіолога, лікаря загальної практики (сімейного лікаря) або терапевта. З появою симптомів ревматизму в дитини його потрібно терміново показати педіатру.
#кардіологія #кардіологкиїв #серце #ревматизм #судини #ангіна #суглоби #стрептокок #стафілокок #кардиолог #запалення