Dr Olena Savchenko

30/07/2026

Знайомимо з компонентами програми Курсу підвищення кваліфікації для практикуючих спеціалістів в напрямку психоаналітичної психотерапії зі спеціальності 053 Психологія за сертифікатною програмою «Сучасний психоаналіз: теорія та практика».

ПСИХІЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ: ПСИХОАНАЛІТИЧНА ТЕОРІЯ І КЛІНІКА
Війна входить в життя не лише як грандіозна подія зовнішньої реальності. Вона вторгається в саму тканину суб’єктності, - розхитує заборону, розриває звичні зв’язки, оголює потяги, перебудовує тіло, змінює ціну смерті, робить групу місцем порятунку і зникнення суб’єкта.
Курс присвячений психоаналітичному дослідженню війни як особливого химерного простору, де суб’єкт опиняється перед тим, що неможливо символізувати, забути і «пережити». Війна не просто травмує; вона реорганізує психічне, де організація лише на перший погляд виглядає всемогутнім хаосом. У ній смерть, стаючи гранично близькою, перестає бути представлюваною. Тіло, зберігаючись анатомічно, зникає з відчуття себе. Втрата кінцівки звучить не лише як медична проблема, але як розпад образу, місця, статі, нарцисичної цілісності та попередньої форми присутності. Флешбек проявлений не тільки вторгненням травматичного минулого, але й останньою можливістю відчути себе живим, повернути тіло, афект, інтенсивність існування.
Курс розглядає війну як клінічний і метапсихологічний кадр, у якому заново представлені основні питання психоаналізу. Що утримує суб’єкта від розпаду? Яким є «сухий залишок» заборони, якщо насильство санкціоноване, заохочуване, героїзоване? Що відбувається з долями потягів, коли смерть позбавляється абстрактності й образності? Як братерство стає гіперлібідинальною масою? Яким чином провина того, хто пережив, нерозривно пов’язує його з мертвим? Чому повернення з війни ніколи не збігається з її завершенням? Як відтепер звучить мовлення, коли метафора мертвіє, а слово стає річчю?..
Особливе місце в курсі займає клінічний матеріал. Тут активно представлена робота з військовослужбовцями, ветеранами, сім’ями, парами, дітьми, а ще переживанням горя і втрати, ампутаціями, фантомними болями, флешбеками, залежностями, порушенням карти сексуальності, неможливістю повернення. Клінічна віньєтка не слугує ілюстрацією до вже готової теорії, навпаки, клініка стає місцем трансформації понять, там, де пацієнт не говорить, але малює; не оплакує, але ідентифікується; не відчуває тіло, але всемогутньо повертає його у флешбеку; не живе «після», тому що фіксація «там» приправлена невичерпною насолодою.
Курс залишається в психоаналітичній парадигмі і розрахований на спеціалістів, які вже володіють теоретичною мовою метапсихології. При цьому в різних клінічних позиціях будуть обговорюватись і пропонуватись можливості кризової інтервенції, логотерапії, інших психореабілітаційних моделей, роботи з образом, рисунком, казкою, пластичним матеріалом, метафоричними картами та іншими засобами, які можуть ставати опорою символізації там, де слово виявляється пошкодженим або недостатнім.
Це не контекст лише про ПТСР як діагностичну категорію. Це курс про війну як про подію, що випробовує психоаналіз: теорію суб’єкта, тіла, потягів, групи, мовлення, втрати, сексуальності, місця аналітика і аналітичної позиції.

СТРУКТУРА КУРСУ:
I. ВІЙНА ЯК ПСИХОАНАЛІТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ: ПОДІЯ, РОЗРИВ, ВТОРГНЕННЯ РЕАЛЬНОГО
Курс відкривається питанням про те, чому війна не може бути залишена лише історикам, політикам і кризовим психологам.
Психоаналіз історично формувався не в стерильному просторі кабінету, а на тлі розпаду імперій, масового насильства, військових неврозів, культурної катастрофи і кризи європейського суб’єкта. Це позбавляє війну призми лише зовнішньої історичної події, вона вторгається, змінює відносини із законом, смертю, агресією, інтроєктується і, закріпившись усередині, витісняє все інше, включно із самим суб’єктом.
У цьому блоці війна розглядається як вторгнення того, що не може бути повністю переведене в наратив. Вона не лише руйнує зовнішню безпеку, але й виявляє крихкість внутрішнього договору суб’єкта з культурою. Там, де культура обіцяла утримувати насильство в межах закону, війна відкриває іншу економіку: дозволене руйнування, санкціоновану агресію, героїзований ризик, легітимізоване вбивство і подальшу провину за участь у цьому порядку.
Тут будуть представлені біографічні замальовки Фрейда, Біона, Балінта, Фейрберна, Левенштейна, Віннікотта, Шпіца, Дольто та інших, як історичне тло і військовий дискурс.

II. СУБ’ЄКТ ВІЙНИ: РЕГРЕС ЗА НЕВРОТИЧНІ МЕЖІ, СПРОБА РЕСУБ’ЄКТИВАЦІЇ, ПСИХОТИЧНИЙ КАДР
Суб’єкт війни – це певною мірою дехто, втягнутий у простір, де попередні невротичні компроміси відтепер безсилі забезпечити достатній захист. Війна відкриває доступ до архаїчних форм страху, насолоди, всемогутності, провини. Вона травмує і перескладає суб’єкта, пропонуючи йому іншу позицію щодо закону і бажання.
Ми розглянемо не лише очевидне руйнування, але й ті способи, якими суб’єкт знову конституюється на кромці свіжої рани. Ресуб’єктивація не означає повернення до попереднього себе, навпаки, передбачає матеріал, який уже увійшов у психіку як досвід незворотного, зокрема у формі симптому.

III. ВІЙСЬКОВЕ БРАТЕРСТВО: ДВІЙНИК — СУПЕРНИК — Я САМ. ПЕРИПЕТІЇ ЗІ СТАТТЮ: [БЕЗ]-[ОДНО]-СТАТЕВІСТЬ ВІЙНИ
У цьому блоці військове братерство розглядається не як романтична солідарність, що спонукає до благородної жертовності. У психоаналітичному вимірі це феномен, який являє собою особливу форму масового й водночас інтимного зв’язку, де Я утримує себе через іншого, що дзеркально повторює і руйнує його. Тут інший ризикує і виживає в унісон із суб’єктом, але й помирає замість нього і разом із ним.
Лакан пише: «Побратим - це обраний об’єкт лібідинальних вимог, які є гомосексуальними на стадії, яку ми вивчаємо. Але це так само підкреслює плутанину в цьому об’єкті двох емоційних відношень, любові та ідентифікації, чиє протистояння буде фундаментальним на пізніших стадіях».
У бойовому підрозділі виникає щільна лібідинальна економіка, де межа між власним тілом і тілом групи стає нестійкою і тривожною. Такий зв’язок без сумніву має і терапевтичний ефект, але ускладнює повернення до іншої форми близькості - сімейної, сексуальної, громадянської, особистої.

IV. СМЕРТЬ, ГЕРОЇЗМ, ПРОВИНА: ВСЕМОГУТНІСТЬ І НЕМОЖЛИВІСТЬ ТРАУРУ
Критично наближаючи смерть, війна робить її неможливою для інтерпретацій, непредставлюваною. Надлишок смерті парадоксальним чином призводить до її нівелювання, смерть повсюди стає тлом, середовищем, життєвою необхідністю, втрачаючи подієвість. Відтепер її не можна зв’язати, оплакати, помістити в історію. У цьому середовищі суб’єкт переживає себе безсмертним не тому, що заперечує небезпеку, а тому, що психіка не має форми для представлення власної конечності.
Героїзм у такому полі потребує тонкого розрізнення. Він може бути етичною дією, але водночас межує зі всемогутністю, знеціненням смерті, маніакальним прагненням до неї, перверсним бажанням її спостерігати і фіксувати, бути в ній. Провина того, хто вижив, виявляється не моральним «почуттям» у звичайному сенсі, а психічним зв’язком із тими, хто залишився у війні назавжди, надкатектованою вірністю мертвим і невичерпним бажанням повертатися в місце їхньої психотичної насолоди.
V. Тіло війни: рана, ампутація, фантом і розпад образу
Війна множинно виявляє, що тіло суб’єкта ніколи не збігається з тілом анатомічним. Поранення, ампутація, отвір, кукса, протез, фантомний біль -не лише медичні факти, а події в регістрі образу, нарцисизму, кастрації, статі й бажання. Втрата кінцівки може означати втрату способу заповнювати простір, втрату попередніх форм мужності або жіночності чи, навпаки, набуття нових, втрату місця в очах Іншого, нарешті, невпізнавання себе.
Фантомний біль у цьому контексті почутий не лише як неврологічне відлуння, але і як упертість втраченого об’єкта, який не отримав ритуального і психічного поховання. Тіло продовжує пам’ятати те, що суб’єкт не може оплакати, боліючи там, де немає плоті, але залишається зв’язок, ідентифікація, нарцисична інвестиція.

VI. ВІЙНА І СЕКСУАЛЬНІСТЬ: МУЖНІСТЬ, ЖІНОЧНІСТЬ, МЕТАМОРФОЗИ ЛІБІДО. ПЕРВЕРСНІСТЬ ВІЙСЬКОВОГО ПРОСТОРУ І МОЖЛИВІСТЬ РЕНЕВРОТИЗАЦІЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ
Війна не скасовує, проте масштабно перерозподіляє сексуальність. Лібідо набуває нової економіки, роздуваючись і знаходячи інші шляхи - в суперництво, єдність, зброю, небезпеку, залежність, героїчний образ, групову належність, фантазм смерті.
Сексуальність після війни часто виявляється зачепленою не лише травмою, але й зміною самого тілесного і нарцисичного підґрунтя бажання.
Мужність і жіночність у воєнному часі не залишаються попередніми, вони піддаються особливо потужним випробуванням, але нерідко знаходять тут єдину можливість проявитись.
Одностатевість війни слід розуміти не у вузькому сенсі, а як особливу лібідинальну організацію простору, де інша стать витіснена, ідеалізована, знецінена або перетворена на фантазматичний курс повернення до себе.

VII. ПАМ’ЯТЬ ВІЙНИ: ФЛЕШБЕК, ТРАВМАТИЧНЕ СНОВИДІННЯ, ГАЛЮЦИНАЦІЇ: НАДМОЖЛИВОСТІ ВІДЧУТИ
Флешбек описується як вторгнення травматичного минулого, однак у психоаналітичній клініці ми також запропонуємо вивчити його додаткове значення. Він може бути не лише симптомом повернення неприкаяного спогаду і руйнування часу, але й відчайдушною спробою психіки повернути те, що не було зв’язане, пережите, поміщене в образ і слово.
Флешбек страшний, тому що захоплює суб’єкта власним єдиним теперішнім; але іноді він виявляється місцем, де повертається тіло, афект, інтенсивність, відчуття існування.
Травматичне сновидіння, нав’язливе повторення, фрагмент пам’яті, спалах образу, тілесне повернення події, усе це вимагає не лише техніки стабілізації, але й аналітичного питання: що саме повторюється, якщо подія не була психічно завершена, і чи мислиме її завершення та інтеграція?

VIII. МОВА ВІЙНИ: БУКВАЛІЗАЦІЯ, УМЕРТВІННЯ МЕТАФОРИ, СХЛОПУВАННЯ СИМВОЛА І СИМВОЛІЗОВАНОГО
Тектонічний розлом між символом і буквою знищує переноси і перетворює слова на речі психотика. Відтепер моторошні «бої-м’ясорубки» виходять із метафоричного регістру і стають виключно безпосередніми. Метафора втрачає свою функцію, тому що реальність війни буквалізувала те, що в «мирній» мові існувало як образ: «розірвало», «накрило», «стерло», «винесло», «зібрали по частинах», «втратив себе». Там, де мова перестає звучати, психіка втрачає одну зі своїх найважливіших можливостей -перетворювати жах на уявлення.
Саме тут особливого значення набувають малюнокнок, казка, глина, карта, предмет, жест, пауза, мовчання. Вони не є декоративними техніками і не замінюють аналітичну роботу. Вони можуть ставати формами символізації, коли слово ще не здійснене, а архаїка ще надто нищівна. Клініка війни вимагає уваги до того, як суб’єкт шукає обхідні шляхи до символу, не витримуючи безпосереднього наближення до травматичної букви або навпаки, насолоджуючись можливістю такого наближення.

IX. ПОВЕРНЕННЯ, СІМ’Я, КРИЗОВИЙ СУБ’ЄКТ І КРИЗОВИЙ ОБ’ЄКТ
Повернення з війни не збігається з фізичним переміщенням із зони бойових дій. Дім, про який із трепетом згадували і мріяли, нерідко виявляється не місцем відновлення, а простором нової чужості. Сім’я очікує попереднього, але попередній виявляється неможливим.
Нерідко саме сім’я створює різкий і агресивний контраст із простором, який став для воїна єдиним і органічним, - окоп, бліндаж, поле бою… І тоді відчайдушне «він повернувся не таким, яким ми його знали» перекривається іншим: «мене зустрічають не ті, хто проводжав». Зустріч виявляється зіткненням кількох травматизованих систем очікування, провини, загрози, ревнощів, страху і моторошного оголення фантазму.
Сім’я в цьому полі не може бути лише ресурсом зцілення і прийняття. Вона деструктивно включається у війну, неминуче ранячись об неї. Тому робота із сім’єю військовослужбовця вимагає не просто підтримки адаптації, але й аналізу того, як війна перебудовує сімейне позасвідоме, інтимність, владу, залежність, сексуальність і право кожного на власне страждання.

X. АНАЛІТИК ВОЄННОГО ЧАСУ: ПОЗИЦІЯ; НЕЙТРАЛЬНІСТЬ, КОНТРПЕРЕНЕСЕННЯ, БЕЗПЕКА І ЕТИКА ПРИСУТНОСТІ
Фінальний блок, зокрема, буде присвячений профілактиці вигорання спеціаліста, однак приділить час питанню «аналітик як суб’єкт воєнного часу».
Аналітик не знаходиться поза історичним розривом, загрозою, втратами, політичним і моральним полем. Більше того, нерідко аналітик - той, хто сам в режимі реального часу проживає втрату дома, батьківщини, близьких, безпеки, стабільності… Саме тому питання нейтральності не може бути вирішене відмовою від неї або механічним збереженням класичної лаканівської формули. Нейтральність воєнного часу диктує нові форми осмислення та інші питання. Наприклад, що означає не підміняти аналітичну позицію ідеологічною, рятівницькою, героїчною або братерською, якщо сам аналітик перебуває всередині тієї самої реальності?
Контрперенесення в роботі з військовослужбовцями може включати ідеалізацію, безсилля, злість, страх, захоплення, бажання захистити, бажання бути «своїм», неможливість витримувати, спокусу насолодитися, сором за власну безпеку, втому від болю. Ці реакції не є перешкодою, якщо стають предметом аналітичної роботи. Вони вказують на те, що війна входить у кабінет не лише через пацієнта, але й через самого аналітика.

АВТОРКИ ТА ВЕДУЧІ ДАНОГО КУРСУ:
Валявко Ірина Вікторівна (Україна)– докторка філософії, старша наукова співробітниця Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди Національної академії наук України, психоаналітикиня, кризова психологиня, членкиня етичного комітету Українського психоаналітичного союзу, арттерапевтка, членкиня ВГО «Арттерапевтична асоціації» НПА;

Водяніна Тетяна Олександрівна (Україна) - психоаналітикиня, авторка курсу для військових капеланів «Психологічна підтримка воїна на передовій», авторка і викладачка спеціалізації «Психологічна і психоаналітична робота з військовослужбовцями і членами їхніх родин: теорія і клінічна практика», командир групи практичних психологів добровольчого батальйону;

Курс запроваджено сумісно з Державним закладом «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського».
Тривалість навчання – 11 місяців
Об’єм курсу – 364 аудиторних годин (60 кредитів ЄКТС)
Форма навчання:
- дистанційна (платформа zoom)
- щомісячні блоки (30 ак. годин лекцій та 8 ак. годин: супервізії, майстер-класи та семінарські заняття)
Після завершення навчання за програмою та складання відповідного підсумкового контролю, видається документ державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» про підвищення кваліфікації або сертифікат про навчання за програмою.
Початок навчання – 16 жовтня 2026 року.
Вартість навчання - 90000 (сплачується по 18000 грн. кожні 2 місяці) або 75000 грн. при оплаті повного курсу
Зарахування на курс – за результатами співбесіди.
Для участі у програмі заповніть, будь-ласка, анкету - https://docs.google.com/.../1FAIpQLSeNPXf.../viewform... (https://l.facebook.com/l.php... (https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeNPXf_7eHXn_AhAY66c2mb_7pTA2CC4jCd6Wfn3eSG2VQgpw/viewform?usp=publish-editor))
За більш детальною інформацією звертайтеся за телефоном/telegram: +38 097 511 31 69 (методичний керівник курсу – Павлович Олена Павлівна) Бачити менше

28/07/2026

Знайомимо з компонентами програми Курсу підвищення кваліфікації для практикуючих спеціалістів в напрямку психоаналітичної психотерапії зі спеціальності 053 Психологія за сертифікатною програмою «Сучасний психоаналіз: теорія та практика».

ПІДЛІТКОВІСТЬ, ЩО НЕ ЗАВЕРШУЄТЬСЯ: СУЧАСНИЙ СУБ’ЄКТ У ПСИХОАНАЛІТИЧНІЙ КЛІНІЦІ

В ході курсу розглядається робота з дорослими пацієнтами, у психічній організації яких продовжує діяти недостатньо опрацьована підліткова проблематика.
В курсі піднімається питання підлітковості як психічного процесу, пов’язаного із перебудовою ідентифікацій, відокремленням від батьківських об’єктів, зустріччю зі статевим тілом, сексуальністю, бажанням, законом, поколіннєвим порядком і необхідністю посісти власну суб’єктивну позицію. Якщо ця робота не була достатньо символізована та інтегрована, вона може продовжувати організовувати симптоматику дорослого пацієнта, його об’єктні стосунки, перенесення, ставлення до тіла, сексуальності, вибору, відповідальності та життєвого проєкту.
Базове поняття курсу – незавершена підлітковвсть як клініко-теоретичний конструкт, що дає змогу досліджувати, яким чином неопрацьовані завдання підліткового процесу повертаються у дорослому житті.

ПРОГРАМА КУРСУ:
1. Підлітковість, постпідлітковість і незавершена робота суб’єктивації.
Підлітковість як психічний процес і робота суб’єктивації. Перебудова ідентифікацій та відокремлення від батьківських об’єктів. Зустріч із тілесними й сексуальними змінами та необхідність їх символізації. Постпідлітковість і emerging adulthood як перехідна зона. Незавершена підлітковість: від нормативної невизначеності до клінічного глухого кута (impasse).

2. Незавершена підлітковість як феномен сучасності.
Трансформація соціальних меж підлітковості, молодості та автономії. Ослаблення символічних опор, авторитету й поколіннєвого порядку. Сучасний суб’єкт у залежності від погляду та визнання Іншого. Цифрова культура, множинні ідентичності та об’єкти споживання як способи відповіді на брак. «Вічний підліток» як культурна фігура та межі її використання у психоаналітичній клініці.

3. Пубертатне як психічне опрацювання статевого тіла у клініці сучасного суб'єкту.
Дзеркальна стадія, образ Я та залежність від погляду Іншого. Пубертатне (le pubertaire) і психічне опрацювання статевого тіла. Тіло як образ, місце насолоди та вторгнення Реального. Тілесний сором, дисморфофобічні фіксації, самопошкодження та тілесні ритуали. Цифровий образ тіла й потреба постійного зовнішнього підтвердження.

4. Бажання, сексуальність, насолода і неможливість вибору.
Запозичене бажання, життя за сценарієм Іншого та відмова від вибору. Підлітковість як зустріч із сексуальним Реальним. Неснування сексуального відношення (non-rapport sexuel), страх близькості та серійність стосунків. Перехід від мрійливості до проєкту (de la rêverie au projet) як форма суб’єктивного вибору.

5. Acting out, перехід до дії та підліткова сцена в перенесенні.
Дія замість психічного опрацювання: acting out і passage à l’acte. Самопошкодження, залежності, раптові розриви, зникнення та провокації. Підліткова сцена у перенесенні: аналітик як батьківська фігура, суддя, рятівник, суперник або відкидаючий Інший. Контрперенесення, enactment і ризик педагогізації аналітичної роботи. Функція дії: адресація до Іншого, евакуація афекту, розрив сцени або спроба стабілізації.

6. Диференційна клініка та побудова психоаналітичного розуміння клінічного випадку
Незавершена підліткова проблематика у структурі неврозу. Дифузія ідентичності, погранична організація та труднощі прив’язаності. Звичайний психоз (psychose ordinaire), психотична крихкість, форклюзія. Симптом як проблема, стабілізація або винайдене суб’єктом рішення. Рамка лікування, межі інтерпретації та багаторівневе формулювання випадку.

Авторка та ведуча курсу - Дейвіс Інна Петрівна (Фінляндія) - психологиня, психоаналітикиня, Головуюча Комітету з сертифікації Українського психоаналітичного союзу, сертифікована спеціалістка, тренінгова психоаналітикиня та супервізорка Європейської конфедерації психоаналітичних психотерапій, викладачка магістратури гуманітарних і соціальних наук з психології університету Кот дАзюр (Франція).

Тривалість навчання – 11 місяців
Об’єм курсу – 364 аудиторних годин (60 кредитів ЄКТС)
Форма навчання:
- дистанційна (платформа zoom)
- щомісячні блоки (30 ак. годин лекцій та 8 ак. годин: супервізії, майстер-класи та семінарські заняття)
Після завершення навчання за програмою та складання відповідного підсумкового контролю, видається документ державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» про підвищення кваліфікації або сертифікат про навчання за програмою.
Початок навчання – 16 жовтня 2026 року.
Вартість навчання - 90000 (сплачується по 18000 грн. кожні 2 місяці) або 75000 грн. при оплаті повного курсу
Зарахування на курс – за результатами співбесіди.
Для участі у програмі заповніть, будь-ласка, анкету - https://docs.google.com/.../1FAIpQLSeNPXf.../viewform... (https://l.facebook.com/l.php... (https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeNPXf_7eHXn_AhAY66c2mb_7pTA2CC4jCd6Wfn3eSG2VQgpw/viewform?usp=publish-editor))
За більш детальною інформацією звертайтеся за телефоном/telegram: +38 097 511 31 69 (методичний керівник курсу – Павлович Олена Павлівна) Бачити менше

23/07/2026

Знайомимо з компонентами програми Курсу підвищення кваліфікації для практикуючих спеціалістів в напрямку психоаналітичної психотерапії зі спеціальності 053 Психологія за сертифікатною програмою «Сучасний психоаналіз: теорія та практика».

СУЧАСНЕ КЛІНІЧНЕ МИСЛЕННЯ

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ:

Змістовий модуль 1. Сучаснi психоаналiтичнi концепти: теоретичний вимiр.

Місце та роль психоаналізу у сучасному світі. Клінічне міркування неврозів: стратегія і тактика аналітичної роботи. Сучасна істерія: нові симптоми, їх вираження та складнощі аналізу. Невроз примусу і особливість тривоги сучасного суб’єкта, класифікація скарг та аналітичний вимір входження в дискурсивні вимоги. Фобійний суб’єкт і нове прочитання едіпального конфлікту.

Тема 1. Сучаснi психоаналiтичнi концепти: теоретичний і клінічний вимiр. Сучасна істерія: як ти мене любиш? - нова симптоматика і виклики для психоаналітиків.

Особливості аналізу сьогодні, проблеми етики та симптоматики: психоаналіз децентрує світ. Домінуючий сучасний погляд на відносини між людьми, на їх відносини зі своїм тілом та задоволеннями. Сучасний дискурс і проблеми суб’єктивації. Естетика буття та небуття. Сучасні фігури істерії та нова симптоматика. Рухомість і вислизання симптомів як глухі кути в аналітичній практиці. Етика істерії: потреба і поневіряння. Діалектика бажання й вимоги. Чого хоче жінка? Сексуальність й умови створення пари. Особливості перенесення, контрперенесення, тривога психоаналітика, стратегії клінічної роботи з істеричним суб’єктом. Складність завершення аналізу. Аналіз клінічних віньєток.

Тема 2. Невроз буття. Невроз примусу і особливість тривоги сучасного суб’єкта, класифікація скарг та аналітичний вимір входження в дискурсивні вимоги. «Ідеальний аналізант» в неідеальному світі.

Чому ми у сучасній клініці зіштовхуємся з суб’єктом, який ставить нас перед глухою стіною: нічого не відбувається. Обсесивний невроз як саме буття: причини криз. Відображення позиції замість симптомів, конфлікти та їх зв’язок з сучасними вимогами суспільства. Особливості сексуальності невротиків примусу сьогодні та причини. Клінічні стратегії аналізу, відчуття тривоги і безсилля аналітика, концепт аналітичного бажання. Аналіз клінічних віньєток.

Тема 3. Психоаналітичний погляд на питання виникнення фобійного неврозу та етіологія панічних атак. «Не можу не боятись!».

Сучасний підхід до аналізу фобій та осмисленні місця суб’єкта відносно соціального дискурсу. Зв’язок посилення фобичних неврозів з труднощами завершення едіпальної стадії у сучасного суб’єкта. Розмаїття фобій та їхні механізми. Сексуальні й агресивні фантазії та захисти від них. Специфіка символізацій психічного конфлікту суб’єкта фобії. Зв’язок фобій з панічними проявами, панічна атака як надзначуща «матеріальна» подія. Модифікації клінічної роботи з фобійним аналізантом, перенесення, експозиція, викриття. Аналіз клінічних випадків.

Змістовий модуль 2. Сучаснi психоаналiтичнi концепти: клінічний вимiр. Сучасна диференціація клініки невротичних та психотичних аналізантів. Бінокулярне психоаналітичне мислення. Сучасна клініка меланхолії й депресії, причини злиття симптомів та особливості аналітичного мислення їх демонстрації. Психоз і можливості психоаналізу. Психоаналітичний погляд на питання психопатології та процес суб’єктивації.

Тема 1. Сучасна диференціація клініки невротичних та психотичних аналізантів. «Демони печалі».

Сучасна клініка меланхолії й депресії, причини злиття симптомів та особливості аналітичного мислення їх демонстрації. Причини «вуалізації» меланхолії під депресію у сучасному світі. Меланхолія, як актуальна проблема нинішнього покоління: порожнеча, життєва «діра», нестача буття, біль існування. Меланхолійна доля. Психоаналіз як контрдепресант. Механізми меланхолії у відмінності від депресії у сучасного суб’єкта, який змушений відповідати дискурсу. Складнощі перенесення. Етика і місце аналітика. Виклики і небезпеки. Відповідальність аналітика і “причинені двері”.

Тема 2. Інша реальність.

Шляхи психоаналізу у розумінні суб’єкта психозу, пошуки, відкриття, глухі кути й динаміка досліджень різних психоаналітичних шкіл. Нові опори і синтоми для сучасного суб’єкта. Критерії диференціації невротичних пацієнтів від психотичних. Технічні прийоми психоаналітичної роботи з психотиками сьогодні. Аналітична позиція в кабінеті. Три модуси мислення. Бінокулярність. Перехідний простір. Можливості й виклики, які ставить суб’єкт психозу перед аналітиком, стратегії й етика роботи. Сучасний погляд на питання психопатології та процес суб’єктивації.

Змістовий модуль 3. Клінічне мислення загальних симптомів сучасного суб’єкта. Секс і сексуальність: нові види симптомів та підходів у психоаналітичній практиці. Парадокси кохання: нові запити суб’єкта в логіці трасформації інституту сім’ї та змін сексуального вибору. Тіло та його образ у психоаналітичному мисленні сучасних скарг та відповіді дискурсу. Кризи жіночого та способи опанування жінкою місця відносно інших у вимогах сучасного суспільства та чоловічі відповіді на дискурсивні виклики; жіночий мазохізм та проблеми нарцисичної переверсії.

Тема 1. Нові форми сексуальності.

Клінічне мислення загальних симптомів сучасного суб’єкта. Секс і сексуальність: нові види симптомів та підходів у психоаналітичній практиці. Технологічність та індустріалізація сексуальності. Кібер-секс-формат суб’єктності як реалізація фантазмів і відкидання кастрації.

Тема 2. Парадокси кохання: нові запити суб’єкта в логіці трасформації інституту сім’ї та змін сексуального вибору.

Психоаналітична інтерпретація феномена любові як пошуку механізмів його генези у бутті людини та проблеми сучасного суб’єкта, який змушений відповідати неоліберальному капіталістичному дискурсу щодо особливого ставлення до проявів кохання.

Тема 3. Тіло та його образ у психоаналітичному мисленні сучасних скарг та відповіді дискурсу.

Чого ж хоче жінка: новий погляд на тіло, жіночність, сексуальність, психопатології. Жіноче і сексуальне. Жінка і фантазм, джерела тривоги і протиріччя. Питання гендерної свободи й вибору. Проблема образа тіла іншої статі як основи для власної ідентифікації. Жіночий мазохізм. Тіло і біль. Відмова від жіночого і психоаналітична робота. Психоаналітик - жінка: чи впливає гендер на аналітичне місце і як з цим бути? Аналіз клінічних віньєток.

Авторка та викладачка курсу - Медведєва Олена Вікторівна - (Україна) - психологиня, психоаналітикиня, сертифікована психологиня (Postgraduate Sertificate of Psychogy, University of Birmingham, University of Liverpool, Великобританія). Сертифікована спеціалістка з сімейної, дитячої та підліткової психотерапії. Спеціалістка з терапевтичної та бізнес-медіації. Викладачка освітніх пси-проєктів в Україні та закордоном.
Викладачка і тренінгова психоаналітикиня сертифікаційного проєкту "Теорія психоаналізу і навички психоаналітичної психотерапії". Авторка курсів підвищення кваліфікації для психологів, психоаналітиків, циклів публічних лекцій. Засновниця
Міжнародної академії психоаналізу та освітньої платформи MedvedevaAcademy.

Курс запроваджено сумісно з Державним закладом «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського».
Тривалість навчання – 11 місяців
Об’єм курсу – 364 аудиторних годин (60 кредитів ЄКТС)
Форма навчання:
- дистанційна (платформа zoom)
- щомісячні блоки (30 ак. годин лекцій та 8 ак. годин: супервізії, майстер-класи та семінарські заняття)
Після завершення навчання за програмою та складання відповідного підсумкового контролю, видається документ державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» про підвищення кваліфікації або сертифікат про навчання за програмою.
Початок навчання – 16 жовтня 2026 року.
Вартість навчання - 90000 (сплачується по 18000 грн. кожні 2 місяці) або 75000 грн. при оплаті повного курсу
Зарахування на курс – за результатами співбесіди.
Для участі у програмі заповніть, будь-ласка, анкету - (https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeNPXf_7eHXn_AhAY66c2mb_7pTA2CC4jCd6Wfn3eSG2VQgpw/viewform?usp=publish-editor))
За більш детальною інформацією звертайтеся за телефоном/telegram: +38 097 511 31 69 (методичний керівник курсу – Павлович Олена Павлівна) Бачити менше

23/07/2026

21/07/2026

Знайомимо з компонентами програми Курсу підвищення кваліфікації для практикуючих спеціалістів в напрямку психоаналітичної психотерапії зі спеціальності 053 Психологія за сертифікатною програмою «Сучасний психоаналіз: теорія та практика».
ТРАНСФЕР-ФОКУСОВАНА ПСИХОТЕРАПІЯ (ТФП): ОГЛЯД ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Вступ до ТФП та сучасні концепції розладів особистості

1.1. Що таке ТФП: Мануалізована індивідуальна амбулаторна терапія для межового розладу особистості (МРО). Мета терапії виходить за рамки усунення симптомів: це зміна структури особистості, покращення функціонування селф та міжособистісного функціонування.

1.2. Відмінності від традиційного психоаналізу: поєднання психодинамічного дослідження з акцентом на структуру та встановлення обмежень. Використання усного контракту та робота з актуальним відіграванням (acting out) "тут-і-тепер".

1.3. Сучасний підхід до розладів особистості: Альтернативна модель DSM-5 (AMPD) та МКХ-11. Фокус на патології ідентичності та міжособистісного функціонування (емпатія, інтимність), а також вимір тяжкості патології.

2. Структурна класифікація та межова організація особистості (МОО)

2.1. Складові особистості: Темперамент, характер, ідентичність, моральні цінності та інтелект.

2.2. Критерії структурної діагностики: Ідентичність (інтегроване або дифузне відчуття себе), захисні операції, тестування реальності, якість об'єктних стосунків та моральне функціонування.

2.3. Рівні організації особистості: невротичний, межовий (високого, середнього та низького рівня) та психотичний.

2.4. Характеристики МОО: дифузія ідентичності, примітивні захисти (розщеплення, ідеалізація/знецінення, проєктивна ідентифікація, всемогутній контроль), мінливе тестування реальності та патологія об'єктних стосунків.

3. Теорія об'єктних стосунків як база ТФП

3.1. Діада об'єктних стосунків: психологічна структура, що складається з репрезентації селф, репрезентації об'єкта та афекту, який їх об'єднує.

3.2. Механізм розщеплення: дисоційована організація, де досвід розділяється на абсолютно хороший та абсолютно поганий (параноїдно-шизоїдна позиція). Перехід від розщеплення до інтеграції (депресивна позиція).

3.3. Робота з трансфером (перенесенням): активація внутрішніх об'єктних стосунків у відносинах із терапевтом. Трансфер як "вікно" у внутрішній світ пацієнта.

4. Клінічне оцінювання, структурне інтерв'ю Кернберга та структуроване інтервʼю STIPO-R

4.1. Цілі та етапи структурного інтерв'ю О. Кернберга: оцінка здатності до тестування реальності та переважаючих захистів.

4.2. Початкова фаза: дослідження симптомів та запиту пацієнта.

4.3. Середня фаза: Оцінка інтеграції ідентичності через глибокий опис пацієнтом себе та значущих інших.
4.4. Фінальна фаза: збір анамнезу (травми, історія сім'ї) та обговорення варіантів лікування.

4.5. Позиція терапевта: збереження технічної нейтральності для дослідження внутрішніх конфліктів пацієнта.

4.6. Доведення діагностичного враження: психоедукація, обговорення проблем (емоційна лабільність, хаос у стосунках) та формування цілей лікування.

5. Укладання контракту та встановлення рамок терапії

5.1. Функції контракту: Захист терапевта і пацієнта, створення безпечного місця для контейнування афектів та трансформація хронічного відігравання у матеріал для аналізу.

5.2. Очікування сторін: від пацієнта очікується регулярне відвідування, своєчасна оплата, вільне вираження думок без цензури та докладання зусиль для рефлексії; терапевт очікує від себе дотримання розкладу і меж терапії, уважне слухання, допомогу пацієнту в глибшому саморозумінні та збереження конфіденційності.

5.3. Специфічні елементи контракту: Встановлення параметрів дій при суїцидальній поведінці, пасивно-паразитичному способу життя, селфхармі, погрозах, залежностях та порушенні сетінгу (пропуски сесій).

6. Модель лікування: Стратегії та тактики ТФП

6.1. Три головні стратегії ТФП:
1) Визначення афективно-домінантного об'єктного стосунку (ADOR);
2) Спостереження та інтерпретація реверсії (зміни) ролей у трансфері;
3) Інтерпретація захисного розщеплення між ідеалізованим та переслідуючим досвідом.

6.2. Ієрархія пріоритетів інтервенцій (Тактика):
1) Погрози суїциду або вбивства;
2) Загрози переривання терапії;
3) Нечесність або приховування інформації;
4) Порушення контракту;
5) Відігравання (acting out);
6) Тривіальні (неафективні) теми.

7. Базові техніки: три канали комунікації, технічна нейтральність, інтерпретативний процес

7.1. Три канали комунікації: Вербальний, невербальний та контртрансфер (головний канал при роботі з МОО).

7.2. Технічна нейтральність: Позиція рівновіддаленого спостерігача. Умови відхилення від нейтральності (загроза безпеці) та методи її відновлення.

7.3. Контртрансфер: Використання конкордантної та комплементарної (проєктивної) ідентифікації. Метаболізація контртрансферу.

7.4. Тріада процесу інтерпретації: Прояснення (збір даних про сприйняття), Конфронтація (запрошення до рефлексії суперечностей) та Інтерпретація (гіпотеза про несвідомі детермінанти).

8. Еволюція терапевтичного процесу, інтеграція та завершення лікування

8.1. Початковий етап: Перевірка та виклики щодо контракту з боку пацієнта, акцент на невербальних каналах та контртрансфері. Поступове зменшення відігравання (acting out) та зростання усвідомлення важливості терапевта, що супроводжується інтенсивними афектами та чергуванням ідеалізованого і переслідуючого трансферу.

8.2. Середня фаза: Інтерпретація захистів проти інтеграції. Вивчення феномену «зациклення» (looping) — повернення проблемної динаміки, але в більш контейнованому та обмеженому вигляді. Прогрес розглядається як нелінійний, з періодичними регресіями до розщеплення.

8.3. Ознаки структурних змін: Здатність пацієнта витримувати раніше спроєктовані афекти, поява почуття провини та розкаяння (входження в депресивну позицію). Зміна ролі терапевта на свідка, який підтверджує зростаючу здатність пацієнта до рефлексії.

8.4. Етап завершення: Динаміка сепарації та розставання, успішна інтерналізація та інтеграція. Робота зі здоровою та патологічною скорботою, а також аналіз можливих типів регресії на фінальному етапі: параноїдної, депресивної чи нарцисичної динаміки.

Автор та ведучий курсу - Лемещук Олексій (Україна) - психоаналітичний терапевт, сертифікований ТФП-терапевт, директор Української асоціації трансфер-фокусованої психотерапії, член International Society for Transference Focused Psychotherapy (ISTFP), аспірант PhD-програми з психології Київського інституту сучасної психології та психотерапії (КІСПП), керівник програм підвищення кваліфікації з Отто Кернбергом (США), Френком Йомансом (США), Теннісоном Лі (Велика Британія), Монікою Карською (США) та ін.

Курс запроваджено сумісно з Державним закладом «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського».
Форма навчання:
Тривалість навчання – 11 місяців
Об’єм курсу – 364 аудиторних годин (60 кредитів ЄКТС)
- дистанційна (платформа zoom)
- щомісячні блоки (30 ак. годин лекцій та 8 ак. годин: супервізії, майстер-класи та семінарські заняття)
Після завершення навчання за програмою та складання відповідного підсумкового контролю, видається документ державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» про підвищення кваліфікації або сертифікат про навчання за програмою.
Початок навчання – 16 жовтня 2026 року.
Вартість навчання - 90000 (сплачується по 18000 грн. кожні 2 місяці) або 75000 грн. при оплаті повного курсу
Зарахування на курс – за результатами співбесіди.
Для участі у програмі заповніть, будь-ласка, анкету - https://docs.google.com/.../1FAIpQLSeNPXf.../viewform... (https://l.facebook.com/l.php... (https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeNPXf_7eHXn_AhAY66c2mb_7pTA2CC4jCd6Wfn3eSG2VQgpw/viewform?usp=publish-editor))
За більш детальною інформацією звертайтеся за телефоном/telegram: +38 097 511 31 69 (методичний керівник курсу – Павлович Олена Павлівна) Бачити менше