20/05/2026
Вітаю, друзі! Щойно я видалила свій пост про запити батьків проводити заняття виключно рос. мовою. Не тому, що мені не сподобалися коментарі колег, хоча деякі і викликали певні емоції. Не люблю колотнечі, та і зайві стреси всім ні до чого. Хочу прояснити без емоцій та навішування ярликів свою позицію. Скажу одразу: я не відмовляю в консультації, якою б мовою до мене не звернулися, відповідаю завжди державною. У більшості випадків батьки навіть не запитують, якою мовою будуть проводитися заняття. Розуміють, що українською. Можуть уточнити, чи не буде важко дитині сприймати українську, якщо сімʼя російськомовна? Завжди знаходимо компроміс, виходячи з інтересів та можливостей дитини, і все вдається! Щебечуть з часом соловʼїною, аж гай шумить! Але у випадках, коли батьки категорично наполягають тільки на російській, не слухаючи і не чуючи ніяких аргументів, я відмовляю у співпраці. І такі випадки чомусь почастішали. Але, гадаю, це тимчасове явище.
Дозволю собі більш детально висловити власну думку щодо проведення саме корекційних занять українською мовою, особливо у важких випадках. Уявимо, що до нас прийшла немовленнєва дитина з недостатністю рецептивного мовлення або, як наразі пропонується, з порушенням засвоєння рецептивної мови. А батьки російськомовні і хочуть, щоб дитина засвоювала саме цю мову. Я завжди запитую, чи планують батьки навчати дитину в майбутньому в школі в Україні? Відповідь, як правило, однозначна: так! То чи не простіше одразу формувати у дитини мову майбутнього навчання, ніж ускладнювати і так непросту ситуацію?! Адже мови, хоч і схожі, але відрізняються і лексикою, і граматикою. Батьки розуміють і погоджуються, бо це в інтересах їхньої дитини, хоча їм доведеться вийти із зони власного комфорту.
І таких прикладів безліч! Батьки починають спілкуватися з дитиною українською, при цьому у спілкуванні між собою залишають зручнішу для них мову.
Вважаю, що батькам треба все пояснювати, а не сліпо виконувати їхні забаганки. Звичайно, коли вони хочуть чути.
І ще. Всі ми різні, зі своїми переконаннями, історіями, досвідом, болем, але є речі, які обʼєднують нас. І мова одна з цих речей, хочемо ми це приймати чи ні.
