Психолог Світлана Списаренко

Психолог Світлана Списаренко Клінічний психолог, сімейний психолог, гештальт психотерапевт.

04/07/2026

Я була з тих людей, які перетинають океан заради того, хто навіть не
перейшов би вулицю заради мене.
Я вибачалась, хоча не зробила нічого поганого. Мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що не інші були
причиною мого смутку чи розчарування. Це я сама помилково
вважала, що у всіх таке ж серце, як у
мене.

Три кроки до власного «пробудження»‼️Ефект «першого погляду».Спробуйте подивитися на звичні речі так, ніби бачите їх упе...
23/06/2026

Три кроки до власного «пробудження»

‼️Ефект «першого погляду».

Спробуйте подивитися на звичні речі так, ніби бачите їх уперше після довгої перерви. Яка на дотик ваша ранкова чашка? Якого відтінку небо за вікном? Який насправді на смак ваш обід, якщо відкласти телефон?
Спробуйте бути уважними до дрібниць, до деталей, зо оточують вас.

‼️Практика радикальної вдячності.

Вдячність — це не просто ввічливість, це нейробіологічний інструмент. Коли ми фокусуємося на тому, що в нас є (навіть на дрібницях на кшталт гарячої води чи теплої розмови), мозок знижує рівень тривожності та починає помічати більше позитивних можливостей навколо. Спочатку це може здаватися дивним, схожим на «гру».
Повірте науково це має підґрунтя, метод « вдячності» перебудовує нейронні звʼязки і мозок починає інакше сприймати світ.

‼️Повернення в тіло.

Коли думки забирають вас у тривожне майбутнє чи жалісливе минуле, поверніться у фізичний світ. Відчуйте опору під ногами, зробіть глибокий подих, послухайте звуки вулиці. Жити можна лише в теперішньому моменті часу — іншого просто немає.

❤️Справжня свобода і радість починаються тоді, коли ми перестаємо сприймати буття як чернетку. Дозвольте собі просто бути, дихати та відчувати смак життя кожної хвилини. Це і є наше головне завдання.

23/06/2026

У щоденній рутині ми часто діємо на автопілоті. Ми прокидаємося, перевіряємо сповіщення, біжимо на роботу, вирішуємо сотні завдань, а ввечері засинаємо з думками про завтра. У цьому нескінченному циклі «треба» і «встигнути» легко втратити саме відчуття того, що ми живі.
Психологія називає це синдромом відкладеного життя або хронічною неуважністю до теперішнього. Ми чекаємо на п’ятницю, відпустку, підвищення, купівлю квартири чи «кращі часи». Але істина в тому, що життя не починається після досягнення якоїсь мети. Воно відбувається просто зараз.

Наш мозок влаштований так, що він швидко звикає до всього хорошого. Те, що колись здавалося мрією (власне житло, улюблена робота, можливість вільно подорожувати чи просто бути здоровим), з часом стає непомітним тлом. Ми сприймаємо це як належне.

❤️Щоб повернути яскравість сприйняття, не обов'язково переживати потрясіння. Достатньо розвивати усвідомленість (mindfulness).

‼️ Три кроки до власного «пробудження» читайте в наступному допису.

Відео:
Фільм « Пробудження», 1990.

22/06/2026

Нещодавно натрапила на щемливе відео: пташка відчайдушно б’ється об зачинене вікно. Вона бачить за склом волю, сонце, дерева й силує себе летіти вперед. Найбільша драма в тому, що буквально за кілька сантиметрів сусідня стулка вікна відчинена навстіж. Але пташка її не помічає.

Як часто ми самі опиняємося в ролі цієї пташки?
Коли стосунки руйнуються, робота виснажує, а старі методи вирішення проблем більше не працюють, ми продовжуємо розганятися і битися об те саме «скло». Чому ж ми не робимо крок убік, де відчинено?

Нас тримають два сильних підсвідомих страхи:
‼️Страх «нового погляду»
Треба визнати:
«Мій теперішній шлях не працює. Мої переконання були помилковими». Змінити погляд на ситуацію — це чесно подивитися на свої помилки. Це важко для нашого его. Простіше продовжувати звинувачувати «непробивне скло» (обставини, інших людей, долю), ніж змінити власну точку зору.

‼️ Страх відступити від «звичного та зручного»
«Скло» — це зрозуміла перешкода. Ми бачимо, що за ним, і шлях уперед здається нам прямим і логічним. А от відчинене вікно збоку — це невідомість. Щоб туди потрапити, треба спочатку відступити назад, змінити траєкторію. Наш мозок обожнює автоматизми. Навіть якщо нам погано, це погано є знайомим і передбачуваним (так звана «зона комфорту», яка насправді часто є зоною дискомфорту). Рушити в новий бік — це ризик. А раптом там гірше? Тому ми обираємо звичний біль замість невідомого нового.

⁉️Що з цим робити?
Якщо ви зараз відчуваєте, що втомилися, а ситуація не вирішується, згадайте це відео.

🛑 Зупиніться. Сильніші удари об скло не розіб’ють його, а лише травмують вас.
↩️ Зробіть крок назад. Подивіться на ситуацію ширше.
🧭 Запитайте себе: «Де я дію за звичкою? Який інший, нетиповий для мене вихід я зараз ігнорую просто тому, що мені страшно туди дивитися?»

❤️Вихід є завжди. І найчастіше він не там, де ми звикли його шукати.

04/06/2026

❤️ Чому нам так боляче від думки: «А що про мене скажуть?»

Знаєте це відчуття, коли купуєш річ просто тому, що вона зараз у всіх на слуху? Або коли на важливій зустрічі серце калатає, але ви мовчите, бо всередині все стискається від страху бовкнути якусь дурницю? Нас із самого дитинства, часто навіть несвідомо, прошивали цією фразою: «А що люди скажуть? Як ти виглядаєш? Що про тебе подумають?». І ми непомітно для самих себе звикли жити навшпиньках, постійно озираючись на чужі оцінки та шукаючи схвалення в очах перехожих, колег чи навіть знайомих в соціальних мережах. Але за цим завжди стоїть наша внутрішня дитина, яка просто дуже хоче, щоб її любили та приймали.

Правда в тому, що ми ніколи не зможемо подобатися всім. Хтось обов'язково засудить наш вибір, одяг чи спосіб життя — просто тому, що дивиться на світ через призму власних травм та образ. Чужа критика майже ніколи не стосується вас. Вона завжди про того, хто критикує.

Обійміть себе в моменти сумнівів:
‼️Ви маєте право бути неідеальними. Помилятися, мати кудлате волосся, втомлений вигляд чи не знати відповідей на всі питання — це нормально. Це робить вас живими.
‼️Ви не зобов'язані виправдовувати очікування. Ваше життя належить тільки вам. Жодна людина, яка засуджує вас, не проживе за вас ваші дні й не залікує ваші розчарування.

❤️Ваша цінність не залежить від чужих лайків. Вона вроджена. Ви цінні просто тому, що ви є, зі своїм унікальним всесвітом усередині.

Відео: Уривок з розмови
з Ларисою Дідковською.
Лариса Дідковська — українська
вчена-психолог, ректор
Українського вільного університету .

23/05/2026

В мене питають клієнти: «Як мені полюбити своє тіло, якщо воно мені не подобається?»

Коли ми дивимося у дзеркало, ми часто бачимо не себе. Ми бачимо фільтри з соцмереж, чужі очікування, критику батьків із дитинства або жорсткі стандарти краси. Ми оцінюємо своє тіло як річ у магазині: «тут забагато», «тут замало», «тут треба переробити».

Я завжди кажу своїм клієнтам: перестаньте оцінювати. Почніть відчувати.
Просто зараз, де б ви не були, зробіть паузу. Обійміть себе за плечі. Міцно, але ніжно. Прислухайтесь до себе. Що ви відчуваєте? Тепло? Опір? Бажання розплакатися чи, навпаки, полегшення?

Ваше тіло — це єдине місце, де ви живете від першого до останнього подиху. Воно не ворог вам. Воно щомиті служить вам: серце б'ється без вашої команди, легені дихають, коли ви спите, ноги несуть вас туди, куди вам потрібно. Воно витримує ваші стреси, недосипи, тривоги й робить усе можливе, щоб ви жили.
У вашого тіла немає нікого, крім вас. Воно не може захиститися від вашої ж критики. Тільки ви можете бути йому вдячними. Тільки ви можете про нього попіклуватися — нагодувати, коли воно голодне, вкласти спати, коли воно втомилося, обійняти, коли йому страшно.

❤️У вашого тіла немає нікого, крім вас.

Відео:
«Мене звати Агнета, (2026 ) — це
потужний терапевтичний посібник для кожної жінки.

21/05/2026

З Днем вишиванки, Друзі!❤️🇺🇦🌻

Як добре і як болюче від цих слів.
І віра і любовь до української землі відгукується щемливо в серці.

Автор відео: ANDRUX| Богдан Андрух
()

19/05/2026

Уявіть життя, де ви стали невидимкою. Чоловік помічає лише свій велосипед і корисну дієту. Дорослі діти дзвонять, тільки коли потрібні гроші. На роботі ваші ідеї ігнорують. Аґнета, 49-річна героїня фільму, живе саме так. Вона ховає від чоловіка сир брі та вино, бо її бажання не вписуються в його «правильний» світ.

З погляду психології, Агнета переживає глибоку кризу ідентичності та хронічне самовідчуження. Вона так довго розчинялася в потребах інших, що повністю втратила зв’язок із власною особистістю.

Криза середнього віку — це не кінець, а шанс на перенародження. Ніколи не пізно згадати, як вас звати, чого ви хочете на сніданок і яке воно на смак — ваше власне, не підлаштоване під інших, щастя.

Відео:
«Мене звати Аґнета, (2026 ) — це потужний терапевтичний посібник для кожної жінки.

13/05/2026

Як перестати жити з колишнім «у своїй уяві», коли ви вже рік (а може і більше) як розлучені? 💔
Буває так: штамп у паспорті є, речі зібрані, пройшов цілий рік, а стосунки тривають. Але тепер — виключно у вашій голові.
Ви прокидаєтеся і подумки сперечаєтеся з ним, щось йому доводити; аналізуєте його слова, вчинки; звинувачуєте його, виправдовуєте себе. Це виснажує більше, ніж реальний скандал.
Чому так важко відпустити співзалежні стосунки навіть через рік?

Співзалежність — це хронічна потреба рятувати або змінювати іншого. В уяві ви нарешті можете «договорити», «довести свою правоту» або почути ті самі слова каяття. Це безпечний простір, де ви намагаєтеся переписати фінал, який вас не влаштував.

Співзалежні стосунки — це завжди дофаміновий коктейль із болю та короткого полегшення. Коли партнер зникає, мозок відчуває «ломку». Уявні діалоги, спогади чи моніторинг його соцмереж — це спроба отримати хоч мікродозу того звичного емоційного накалу.

Коли уява тримає вас у полоні цілий рік, звичайні поради на кшталт «просто відпусти» або «знайди хобі» не працюють. Співзалежність — це не просто звичка, це глибока психологічна прошивка, сформована задовго до цих стосунків. Саме тому тут необхідна психотерапія.

Рік — це достатній термін, щоб визнати: мені потрібна допомога. Психотерапія — це не ознака слабкості, а єдиний робочий міст із вигаданого минулого у ваше реальне, щасливе майбутнє.

Відео: Уривок з розмови .ilona з Ларисою Дідковською.
Лариса Дідковська — українська вчена-психолог, ректор Українського вільного університету .

09/05/2026

Ми часто шукаємо стосунків, де панує лише спокій і комфорт. Але справжня близькість народжується не в «стерильних» умовах, а в моменті, коли ми дозволяємо іншому бути живим. А бути живим — це іноді кричати від розпачу, палати від люті або замерзати в німому болю.

Коли ми знаємо, що наш «вогонь» (гнів, біль) не спопелить партнера, а його «лід» (відстороненість, смуток) не заморозить нас, виникає простір для справжньої довіри.

Коли один може витримати інтенсивність почуттів іншого, виникає унікальний простір довіри. Ми дізнаємося: «Мене не покинуть, навіть якщо я буду нестерпним».

❤️ Близькість — це не відсутність конфліктів. Це знання про те, що я можу бути будь-яким поруч із тобою. Що ти витримаєш мій вогонь, а я зігрію твій лід. Тільки в такому прийнятті ми нарешті перестаємо грати ролі й починаємо просто бути.

Address

Ukraine
Kyiv

Opening Hours

Monday 10:00 - 20:00
Tuesday 10:00 - 20:00
Wednesday 10:00 - 20:00
Thursday 10:00 - 20:00
Friday 10:00 - 20:00
Saturday 10:00 - 20:00

Telephone

+380974966208

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Психолог Світлана Списаренко posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Психолог Світлана Списаренко:

Shortcuts

Share

Category