10/09/2026
Мені здається, ми-українці, в умовах війни почали себе дещо самогазлайтити.
Ми настільки адаптувалися до ненормальних умов, що починаємо вимагати від себе нормальної продуктивності - і ще й соромити себе за те, що не виходить.
Є тривога, є страх, є безсонна ніч через обстріли, є новини, які ми читаємо зранку, є постійне очікування чергової небезпеки.
Але при цьому - роботу треба зробити.
Дедлайн ніхто не скасовував.
Дитину треба відвезти.
Клієнтів прийняти.
Повідомленням відповісти.
І взагалі - треба якось жити далі.
І в цьому є щось дуже підступне.
Бо я все більше спостерігаю за тенденцією людей починати оцінювати себе так, ніби ми живемо у звичайних умовах.
«Чому я сьогодні така непродуктивна?»
«Чому мені так важко зосередитися?»
«Чому я нічого не хочу?»
«Треба було краще організувати свій час».
«Інші ж якось справляються».
Наче високі вимоги до себе, продуктивність і здатність виконувати свої робочі задачі стають важливішими за те, що насправді відбувається з нами.
Але ж ми живемо у війні.
І наш організм це знає, навіть якщо ми навчилися про це не думати.
Ми можемо бути дуже функціональними і водночас дуже виснаженими.
Можемо продовжувати працювати, жартувати, виховувати дітей, будувати плани, вести бізнес, проводити зустрічі - і при цьому залишатися людьми, які багато часу живуть у страху та напрузі.
Мені здається, важливо розділити два процеси.
Є адаптація:
«Так, навколо небезпечно. Я шукаю спосіб продовжувати жити, працювати, любити, виховувати дітей, робити те, що для мене важливо».
А є самогазлайтинг:
«Так, навколо війна. Але це не повинно впливати на мою продуктивність. Я повинна справлятися так само добре, як і раніше, не повинна чогось не хотіти або не справлятися.».
Бо здатність функціонувати не означає, що з нами все нормально.
І те, що ми можемо щось робити, не означає, що нам не страшно, не важко і що ми не виснажені.
Можливо, зараз нам варто трохи змінити вимоги до себе.
Не відмовлятися від життя.
Не перестати працювати.
Не сказати собі: «Ну раз війна - тоді від мене нічого не потрібно».
А просто почати враховувати реальність, у якій ми живемо.
Ми не зобов’язані функціонувати так, ніби навколо безпечно, тільки тому, що навчилися функціонувати в небезпеці.
Бережіть себе.
Ваша #АняЯ
психотерапевт
