Лаборатория "Лакмус"

Лаборатория "Лакмус" Медична лабораторія "Лакмус"

СЕЧОВИНА В КРОВІ: КОЛИ ПРИЗНАЧАЮТЬ АНАЛІЗ? Сечовина в крові — це лабораторний показник, що виражає концентрацію небілков...
27/07/2026

СЕЧОВИНА В КРОВІ: КОЛИ ПРИЗНАЧАЮТЬ АНАЛІЗ? Сечовина в крові — це лабораторний показник, що виражає концентрацію небілкового азоту в крові. Більша частина цього азоту міститься в сечовині — нешкідливій молекулі, що утворюється в результаті трансформації аміаку. Аміак утворюється в результаті розпаду амінокислот — будівельних блоків білків, які беруть участь у побудові органічних тканин.
Отже, сечовина трансформується в печінці та вивільняється в кровотік, потім виводиться із сечею після фільтрації нирками. Тому визначення її рівня в крові корисне для моніторингу функції нирок.
Вимірювання цього метаболіту використовується як індикатор роботи нирок з 1903 року. Завдяки ниркам більша частина сечовини виводиться із сечею, а невелика кількість реабсорбується в канальцях. При зниженій функції нирок організм не здатний виводити з крові азотисті продукти розпаду білків.
Навіщо це вимірюють?
Вимірювання рівня сечовини в крові показане за наявності: ознак, що вказують на дисфункцію нирок; хронічних захворювань, таких як діабет і серцева недостатність. Крім того, аналіз на сечовину в крові може бути призначений для моніторингу ефективності діалізу або інших методів лікування у пацієнтів із хронічними та гострими захворюваннями нирок.
Які нормальні значення?
У здорових дорослих людей при збалансованому харчуванні рівень сечовини в крові коливається від 22 до 46 мг/дл. Це значення стосується концентрації сечовини в плазмі. Деякі лабораторії використовують різні аналітичні методи, орієнтуючись на концентрацію азоту сечовини в крові. У цьому випадку фізіологічні значення сечовини знаходяться в діапазоні від 10,3 до 21,4 мг/дл.
Високий рівень азоту сечовини в крові не обов’язково вказує на порушення функції нирок. У багатьох людей, які дотримуються високобілкової або кетогенної дієти, рівень сечовини в крові буде близьким до верхньої межі норми або навіть перевищувати її. Це явище також очевидне при зниженні споживання води.
Навпаки, підвищений синтез білкових метаболітів може компенсуватися рясним споживанням рідини, що збільшує виведення сечовини із сечею та знижує концентрацію метаболіту в плазмі.
Гіперазотемія — рівень сечовини підвищується, якщо печінка виробляє більше сечовини або якщо нирки гірше її фільтрують. Високий рівень сечовини може бути спричинений: гострим або хронічним захворюванням нирок; обструкцією сечовивідних шляхів; зниженням кровопостачання нирок.
До інших станів, які можуть підвищити рівень сечовини, належать: вагітність; цироз; подагра; терапія кортикостероїдами; зневоднення; серцева недостатність, великі опіки.
Низький рівень сечовини в крові зустрічається нечасто. Гіпоазотемія — зниження рівня сечовини відбувається переважно у випадках недоїдання (дієта з низьким вмістом білка або вуглеводів), печінкової недостатності та отруєння. У будь-якому разі для більш ретельного обстеження азотемію завжди слід доповнювати аналізом на креатинін. Це пов’язано з тим, що креатинін виробляється в м’язах із постійною швидкістю та виводиться тільки нирками, тому він набагато точніше відображає їхню фільтраційну здатність. Разом ці два аналізи дають повну картину та допомагають відрізнити справжню ниркову недостатність від тимчасових порушень.
Також гіпоазотемія може спостерігатися при: гепатиті та тяжкому нефрозі; надмірному споживанні рідини.
Підготовка до аналізу
Зразок крові зазвичай беруть вранці натще. Рекомендується утриматися від фізичних навантажень і дотримуватися дієти, що забезпечує достатнє споживання рідини та білка в дні, що передують аналізу.
Для правильного трактування результатів аналізу на сечовину в крові важливо пам’ятати, що на значення можуть впливати певні стани, наприклад зневоднення, яке може бути спричинене гарячкою, а також кількість білка в раціоні.

https://lacmus.com.ua/ua/article/mochevina-v-krovi-kogda-naznachayut-analiz/

АНАЛІЗ НА ПРОГЕСТЕРОН: МАРКЕР РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я Прогестерон — це стероїдний гормон, який синтезується з холестер...
13/07/2026

АНАЛІЗ НА ПРОГЕСТЕРОН: МАРКЕР РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я Прогестерон — це стероїдний гормон, який синтезується з холестерину в жовтому тілі, яєчниках, корі надниркових залоз, у плаценті під час вагітності, а також у невеликих кількостях клітинами Лейдіга в яєчках. Назва гормону походить від слова «прогестація» — така, що передує вагітності. Під час вагітності кількість циркулюючого прогестерону значно збільшується, щоб підтримувати слизову оболонку матки в ідеальному стані для плода.
Чому рівень прогестерону підвищується під час овуляції?
Після овуляції, яка відбувається за 12–16 днів до початку менструації, рівень прогестерону в крові підвищується. Гормон виробляється у зростаючих кількостях жовтим тілом — тимчасовою ендокринною залозою, утвореною із залишків фолікула, який вивільнив зрілу яйцеклітину під час овуляції.
Прогестерон у цій фазі готує матку до імплантації ембріона і, у разі вагітності, запобігає подальшій овуляції, щоб уникнути повторного запліднення. За відсутності вагітності жовте тіло розпадається, рівень прогестерону в крові знижується, досягаючи рівня фолікулярної фази приблизно за 4 дні до початку менструації.
Прогестерон під час вагітності
Під час вагітності рівень прогестерону підвищується, що є додатковим параметром для моніторингу розвитку вагітності на ранніх термінах. Якщо під час тестування на вагітність рівень прогестерону не підвищується належним чином, це свідчить про ризик викидня.
Цей гормон відіграє ключову роль у запобіганні передчасним пологам. З цієї причини при загрозі переривання вагітності гінеколог може рекомендувати застосування препаратів на основі прогестерону. Причинами низького рівня гормону в цей період можуть бути плацентарні порушення, прееклампсія, позаматкова вагітність.
Які нормальні рівні прогестерону?
Дорослі чоловіки: 0,20–1,40 нг/мл. Жінки репродуктивного віку: фолікулярна фаза — 0,20–1,50 нг/мл; овуляція — 0,80–3,00 нг/мл; лютеїнова фаза — 1,70–27,00 нг/мл; менопауза —

МАРКЕРИ ЗАПАЛЕННЯ: ЩО ЦЕ ТА ДЛЯ ЧОГО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ? Ми знаємо, що запалення є частиною імунної відповіді організму. Ц...
29/06/2026

МАРКЕРИ ЗАПАЛЕННЯ: ЩО ЦЕ ТА ДЛЯ ЧОГО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ? Ми знаємо, що запалення є частиною імунної відповіді організму. Цей стан може бути гострим, що розвивається швидко, наприклад, після травми або під час інфекції, або хронічним за наявності таких станів, як аутоімунні захворювання чи рак.
Маркери запалення — це молекули або білки, що виділяються в кровотік, коли певний орган або тканина уражені значною запальною реакцією.
Для чого використовуються маркери запалення?
Оцінка цих показників потрібна для виявлення запалення та моніторингу його перебігу, особливо після терапії. Крім того, маркери можуть використовуватися для оцінки ризику розвитку у пацієнта певних захворювань. Аналізи зазвичай призначаються у поєднанні з іншими діагностичними тестами, коли лікар підозрює у пацієнта гостре або хронічне захворювання.
Які існують маркери запалення?
Найчастіше використовувані маркери запалення: С-реактивний білок; швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ); прокальцитонін, кальпротектин і фібриноген. Визначити їх показники можна в будь-якому з пунктів забору лабораторії «Лакмус».
С-реактивний білок (СРБ) — один із білків гострої фази запалення. СРБ виробляється переважно в печінці у відповідь на такі стимули, як патогенні мікроорганізми та імунні комплекси, а також після травми. Підвищення рівня СРБ спостерігається при багатьох різних запальних захворюваннях, включаючи ревматологічні та аутоімунні захворювання, бактеріальні або вірусні інфекції, травми.
Рівень СРБ корелює зі швидкістю осідання еритроцитів (ШОЕ). Однак, на відміну від тесту на ШОЕ, рівень СРБ підвищується та знижується швидше.
Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) є неспецифічним маркером і інтерпретується в контексті інших цільових клінічних тестів. Підвищені результати не повідомляють лікарю точно, де локалізується запалення або що його спричиняє. Для правильної інтерпретації ШОЕ використовується у поєднанні з іншими тестами, такими як антинуклеарні антитіла (АНА), ревматоїдний фактор, фібриноген та інші загальні аналізи.
Прокальцитонін (ПКТ) є попередником кальцитоніну та використовується як біологічний маркер сепсису, септичного шоку й тяжких запальних реакцій. Підвищений рівень у плазмі крові переконливо свідчить про запальну реакцію на системну бактеріальну інфекцію. Прокальцитонін може вироблятися різними клітинними компонентами та багатьма органами у відповідь на прозапальні стимули, наприклад, бактеріальні ендотоксини та запальні цитокіни.
Кальпротектин — речовина, що міститься в нейтрофілах, які проявляють високу запальну активність. Кількість кальпротектину в калі може використовуватися для диференціації запальних захворювань кишечника від незапальних причин симптомів, наприклад, при синдромі подразненого кишечника.
Фібриноген — фактор, необхідний для згортання крові, який вивільняється в кровотік за потреби. За наявності рани та початку кровотечі утворюється кров'яний згусток у результаті низки етапів гемостазу. На одному із завершальних етапів розчинний фібриноген перетворюється на нерозчинні фібринові нитки, які переплітаються, утворюючи сітку, що стабілізує ушкоджену ділянку. Його рівень підвищується під час запальних процесів будь-якого походження, у період відновлення після операцій та під час вагітності.
Супутні аналізи: для чого необхідні?
Часто лікар призначає пацієнту додаткові аналізи поряд із маркерами запалення для оцінки загального стану здоров'я, а також для перевірки роботи нирок, печінки, електролітного та кислотно-лужного балансу. Залежно від конкретного клінічного випадку ці аналізи можуть включати: нирковий профіль; печінковий профіль; електроліти.
У будь-якому разі слід пам’ятати, що результати кожного з тестів не варто інтерпретувати окремо, а завжди в сукупності з іншими показниками та аналізами.

https://lacmus.com.ua/ua/article/marker-vospaleniya-chto-eto-i-dlya-chego-ispol-zuyutsya/

ОСАД СЕЧІ: ЩО МІКРОЧАСТИНКИ ГОВОРЯТЬ ПРО ЗДОРОВ’Я НИРОК? Аналіз осаду сечі — це фундаментальний діагностичний тест для р...
15/06/2026

ОСАД СЕЧІ: ЩО МІКРОЧАСТИНКИ ГОВОРЯТЬ ПРО ЗДОРОВ’Я НИРОК? Аналіз осаду сечі — це фундаментальний діагностичний тест для раннього виявлення порушень функції нирок, запалень або прихованих інфекцій. Завдяки мікроскопічному дослідженню твердих компонентів, зважених у сечі, ваш лікар може оцінити цілісність сечовивідних шляхів і виявити ранні ознаки складних системних захворювань за допомогою клітинних біомаркерів.
Що потрібно знати про осад сечі?
Осад сечі складається з агрегатів клітинних елементів, кристалів і циліндрів, які осідають після центрифугування сечі. Аналіз бажано проводити вранці, зважаючи на вищу кислотність і концентрацію хімічних речовин у цей час. Процедура дає змогу диференціювати прості бактеріальні інфекції від тяжких клінічних станів, таких як гломерулонефрит або діабетична нефропатія. Для забезпечення достовірності результатів зразок у лабораторії обробляється максимально швидко, щоб уникнути деградації організованих елементів.
Осад сечі — це не інертний залишок, а складна екосистема частинок, що відображає функцію видільної системи. У стандартних фізіологічних умовах сеча здорової людини містить незначну кількість твердих компонентів, однак початок запальних або дегенеративних процесів здатний різко порушити цей баланс.
Як проводиться аналіз?
Оцінка осаду сечі проводиться після центрифугування, яке відокремлює рідку частину від досліджуваного твердого осаду. Ідентифікація компонентів зосереджується на кількох категоріях:
• елементи крові;
• епітеліальні клітини;
• сечові циліндри;
• кристали та мікроорганізми.
Елементи крові: наявність еритроцитів і лейкоцитів вище мінімальних порогових значень вказує на поточне запалення або кровотечу.
Епітеліальні клітини: їх кількість і морфологія свідчать про ступінь відшарування від стінок сечовивідних шляхів.
Сечові циліндри: білкові структури, сформовані в ниркових канальцях, наявність яких часто пов’язана із захворюваннями ниркової паренхіми.
Кристали та мікроорганізми: спостереження за мінеральними відкладеннями або колоніями грибів і бактерій допомагає діагностувати літіаз або кандидоз.
«Свіжість» зразка: чому це важливо?
Робочий протокол вимагає пильної уваги до преаналітичного етапу. Вибір ранкової сечі не випадковий, оскільки висока щільність і кислий pH, характерні для цього часу доби, зберігають цілісність циліндрів і клітинних мембран, які в іншому разі мали б тенденцію до розчинення в надмірно розбавленому або лужному середовищі.
Спонтанна деградація організованих структур починається протягом кількох хвилин після збору; природне підвищення pH і ферментативної активності може спотворити результати, призводячи до хибнонегативних результатів або неправильної інтерпретації морфології клітин. Сучасні автоматизовані методи, що використовуються в лабораторії «Лакмус», доповнюють традиційну оптичну мікроскопію, забезпечуючи дедалі вищу точність досліджень.
Який зв’язок між змінами осаду сечі та патологіями?
Дослідження осаду сечі слугує індикатором широкого спектра захворювань, що вражають не лише нирки, а й увесь організм. Завдяки якісному аналізу його компонентів можна спрямувати діагностичні підозри на конкретні сфери: інфекції та запалення; ураження нирок; системні розлади та вплив токсинів.
Інфекції та запалення: такі стани, як уретрит, простатит і цистит, зазвичай проявляються значним збільшенням кількості лейкоцитів і бактерій. Глибоке ураження нирок: нефротичний синдром, діабетична нефропатія та гломерулонефрит часто демонструють осад, багатий на патологічні циліндри та білки. Системні розлади та інтоксикація: специфічні відхилення можуть вказувати на системний червоний вовчак, інтоксикацію важкими металами або тяжку дисфункцію печінки.
Універсальність аналізу осаду сечі робить його незамінним під час моніторингу хронічних пацієнтів і первинного скринінгу, надаючи об’єктивні дані про прогресування неопластичних або паразитарних захворювань неінвазивним способом.
https://lacmus.com.ua/ua/article/osadok-mochi-chto-mikrochastic-govoryat-o-zdorov-e-pochek/

КОЛІР СЕЧІ ТА СТАН ПЕЧІНКИ: НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ? Щоб зрозуміти, як колір сечі пов’язаний із печінкою, варто почати з бі...
01/06/2026

КОЛІР СЕЧІ ТА СТАН ПЕЧІНКИ: НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ? Щоб зрозуміти, як колір сечі пов’язаний із печінкою, варто почати з білірубіну. Як ми пам’ятаємо, білірубін утворюється внаслідок розпаду гемоглобіну, що міститься в червоних кров’яних тільцях. Жовч, яка виробляється печінкою та транспортується до жовчного міхура та кишечника, містить білірубін. У кишечнику бактеріальна флора перетворює білірубін на уробіліноген, частина якого повторно всмоктується в кровотік. Цей уробіліноген досягає нирок, де далі окиснюється до уробіліну, який і відповідає за нормальний солом’яно-жовтий колір сечі.
Від чого залежить колір сечі?
Коли печінка функціонує належним чином і відтік жовчі є вільним, кількість білірубіну, що потрапляє в кров і, відповідно, у сечу, є мінімальною. За таких умов колір сечі залежить насамперед від концентрації уробіліну, яка збільшується, якщо сеча є більш концентрованою, наприклад, у випадках зневоднення. Тому якщо ви недостатньо пили, дуже часто можна побачити темно-жовту сечу, що не вказує на ураження печінки.
Подорожі, зневоднення та ліки: чому печінка не завжди винна?
Після подорожей зміну кольору сечі часто пов’язують із печінкою, але в клінічній практиці найпоширенішою причиною є зміна рівня гідратації. Тривалі перельоти, кондиціонери, вживання алкоголю або кофеїну, а також обмежений доступ до туалетів легко призводять до того, що людина п’є менше, ніж потрібно. За таких умов концентрація уробіліну в сечі збільшується, що призводить до її насиченого жовтого або бурштинового кольору навіть за відсутності захворювань печінки.
Ще одним чинником, який часто недооцінюють, є використання ліків і добавок під час подорожей. Деякі антибіотики, проносні засоби, полівітаміни у високих дозах із вітамінами групи В та препарати на основі рибофлавіну можуть забарвлювати сечу в дуже яскраво-жовтий або навіть флуоресцентний колір.
Існують також тимчасові стани, такі як епізоди гастроентериту мандрівників, гарячка або застосування діуретиків, які збільшують втрату води та солей і роблять сечу темнішою. У цих ситуаціях, якщо печінка здорова, колір зазвичай нормалізується протягом кількох годин або днів за умови достатнього споживання рідини. Тому під час оцінки кольору сечі важливішими є стійкість змін у часі та їхній зв’язок з іншими симптомами, ніж поодинокий ізольований епізод.
Коли зміна кольору сечі потребує медичного обстеження?
Колір сечі сам по собі не є надійним показником проблем із печінкою, але може стати тривожним сигналом при розгляді в межах ширшого обстеження. Рекомендується звернутися до лікаря, наприклад, якщо протягом кількох днів після поїздки сеча залишається темно-коричневою або кольору коли, незважаючи на достатнє споживання рідини, особливо якщо це супроводжується світлим калом, свербіжем шкіри, вираженою втомою або появою жовтяниці очей чи шкіри.
У таких випадках лікуючий лікар може призначити аналізи крові, зокрема на трансамінази, гамма-глутамілтрансферазу (гамма-ГТ), лужну фосфатазу, загальний та фракційний білірубін. Усі ці аналізи можна здати в будь-якому пункті забору лабораторії «Лакмус». Ці дослідження дають змогу відрізнити просте підвищення концентрації сечі від можливого холестазу або гепатиту. Варто знати, що діагноз захворювання печінки не може ґрунтуватися лише на одній ознаці, а завжди потребує комплексної оцінки симптомів, лабораторних аналізів та методів візуалізації.
Для людей, які часто подорожують, можуть бути корисними деякі профілактичні заходи. Рекомендується підтримувати достатній рівень гідратації до, під час і після поїздки, обмежуючи надмірне вживання алкоголю та солодких напоїв, які можуть створювати додаткове навантаження на метаболізм печінки.
Якщо ви приймаєте лікарські препарати, перед тривалими поїздками, особливо якщо це гепатотоксичні засоби, рекомендується проконсультуватися з лікарем, щоб визначити, за якими ознаками слід спостерігати після повернення. Лише фахівець може визначити, чи уражена печінка, і за потреби призначити індивідуальні обстеження та лікування, уникаючи як необґрунтованої паніки, так і недооцінки важливих симптомів.
https://lacmus.com.ua/ua/article/cvet-mochi-i-sostoyanie-pecheni-na-chto-obraschat--vnimanie/

«ПОГАНІ»АНАЛІЗИ КРОВІ: ЧИ ВПЛИВАЄ ПІДГОТОВКА НА РЕЗУЛЬТАТ? Чому так важливо правильно підготуватися до аналізу крові? Ба...
19/05/2026

«ПОГАНІ»АНАЛІЗИ КРОВІ: ЧИ ВПЛИВАЄ ПІДГОТОВКА НА РЕЗУЛЬТАТ? Чому так важливо правильно підготуватися до аналізу крові? Багато хто вважає, що достатньо просто прийти до лабораторії натщесерце. Насправді ж підготовчий етап є одним із найважливіших і найделікатніших моментів. Річ у тім, що все, що ви робите за кілька годин до аналізу, може змінити склад вашої крові. Для отримання достовірних даних корисно розглядати кров як «знімок» організму: якщо ви раптово зміните свій раціон харчування, рівень гідратації або фізичне навантаження незадовго до аналізу крові, цей знімок відображатиме не природний режим вашого організму, а лише «аномальний» момент.
Недостатнє споживання рідини, куріння, інтенсивні фізичні навантаження або прийом певних лікарських засобів без попереднього повідомлення лікаря здатні спотворити різні показники навіть без реальної проблеми зі здоров’ям. У таких ситуаціях ризик подвійний: «погані» аналізи, які не відповідають вашому справжньому стану; необхідність повторних тестів, що призводить до втрати часу, тривоги та додаткових витрат.
Що робити і чого уникати?
Для більшості рутинних аналізів рекомендується попереднє голодування протягом 8–12 годин. Це допомагає уникнути зміни чутливих показників, таких як: рівень цукру; тригліцериди; холестерин; деякі гормони та метаболічні маркери. Водночас голодування понад 24 години є недоцільним, оскільки надмірне утримання від їжі може знизити рівень цукру та жирів у крові й змінити інші речовини, такі як деякі білки та гормони щитоподібної залози.
На практиці не слід спеціально «готуватися до аналізів» за допомогою радикальних дієт або тривалого голодування — найкраще дотримуватися своїх повсякденних звичок.
Гідратація: чому пиття важливе?
Одна з найпоширеніших помилок — приходити до лабораторії, не попивши. Чиста вода дозволена та рекомендована, якщо лікар не дав інших вказівок. За недостатнього вживання рідини кількість циркулюючої рідини зменшується, кров стає більш концентрованою, а рівень деяких розчинених речовин, таких як креатинін, азот, сечовина, калій і фосфор, виглядатиме вищим, ніж є насправді.
На практиці зневоднений організм погіршує деякі показники, особливо ті, що використовуються для оцінки функції нирок та електролітного і фосфатного балансу. Це може призвести до підозри на проблеми з нирками або порушення обміну речовин, тоді як насправді спостерігається лише нестача рідини.
Алкоголь, куріння та фізична активність
За кілька годин до аналізу крові найкраще дотримуватися максимально «нейтрального» способу життя.
Алкоголь: слід уникати вживання алкоголю за 12 годин до лабораторного дослідження, оскільки він може змінювати показники ферментів печінки, тригліцеридів, рівня глюкози та низки інших параметрів.
Куріння: ранкова цигарка може вплинути на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень і деякі показники крові. Краще взагалі не курити перед відвідуванням лабораторії.
Інтенсивна фізична активність: тренування напередодні або ввечері можуть змінювати показники м’язових ферментів, лактату, деяких гормонів і метаболітів. Бажано уникати інтенсивних фізичних навантажень за 24 години до аналізу, підтримуючи помірний рівень активності.
Ліки та БАДи
Ще один момент, який часто не беруть до уваги, стосується того, що ви регулярно приймаєте. Багато лікарських засобів і БАДів можуть впливати на результати певних аналізів, наприклад залізо, вітаміни, кортикостероїди, гормони щитоподібної залози. У деяких випадках потрібне тимчасове припинення їх прийому, але лише за рекомендацією лікаря. Якщо перервати лікування неможливо, важливо повідомляти про препарати, які ви приймаєте, щоб лікар міг правильно інтерпретувати результати.
Деякі аналізи необхідно проводити у визначений час, оскільки вони підпорядковуються циркадному ритму. Наприклад, рівні таких гормонів, як кортизол і пролактин, відрізняються залежно від часу доби. Чітко дотримуйтеся рекомендованого часу для проведення гормональних або інших аналізів, якщо це необхідно, та обов’язково інформуйте лабораторію про будь-які зміни.
https://lacmus.com.ua/ua/article/plohie-analiz-krovi-vliyaet-li-podgotovka-na-rezul-tat/

ГОНАДОТРОПІНИ (ФСГ, ЛГ, ХГЛ): ЯКА РОЛЬ У ФЕРТИЛЬНОСТІ? Що таке гонадотропіни і чому вони важливі для зачаття? Про це ми ...
04/05/2026

ГОНАДОТРОПІНИ (ФСГ, ЛГ, ХГЛ): ЯКА РОЛЬ У ФЕРТИЛЬНОСТІ? Що таке гонадотропіни і чому вони важливі для зачаття? Про це ми поговоримо в цій статті. Це гормони, що виробляються гіпофізом, і вони відіграють ключову роль у регуляції роботи репродуктивної системи людини, впливаючи на дозрівання гамет і вироблення гормонів, пов’язаних із зачаттям і вагітністю. Тому вони необхідні як для природного зачаття, так і для допоміжних репродуктивних технологій. Загалом у репродуктивній функції людини беруть участь три типи гонадотропінів: ФСГ, ЛГ і ХГЛ.
Фолікулостимулювальний гормон (ФСГ): цей гормон стимулює ріст і дозрівання фолікулів яєчників у жінок, впливаючи на вироблення естрогену, а також бере участь у сперматогенезі у чоловіків, хоча цей аспект менш вивчений.
Лютеїнізувальний гормон (ЛГ): індукує овуляцію та бере участь у виробленні прогестерону в лютеїнову фазу менструального циклу, а також тестостерону в яєчках у чоловіків.
Хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ): виробляється під час вагітності й використовується в допоміжних репродуктивних технологіях для стимуляції овуляції у потрібний час і підтримки лютеїнової фази. Його наявність є синонімом вагітності. Усі ці гормони працюють синергічно, забезпечуючи правильне функціонування репродуктивної системи.
Гонадотропіни: які нормальні значення?
Нормальні значення не є однаковими для всіх; вони варіюються залежно від статі, віку та фази менструального циклу у жінок. Нижче наведено огляд нормальних значень.
ФСГ для чоловіків: 1,5–12,4 мМО/мл.
ФСГ для жінок репродуктивного віку: фолікулярна фаза: 3,5–12,5 мМО/мл; пік овуляції: 4,7–21,5 мМО/мл; лютеїнова фаза: 1,7–7,7 мМО/мл.
ФСГ для жінок у менопаузі: 25,8–134,8 мМО/мл.
ЛГ для чоловіків: 1,7–8,6 мМО/мл.
ЛГ для жінок репродуктивного віку: фолікулярна фаза: 2,4–12,6 мМО/мл; пік овуляції: 14,0–95,6 мМО/мл; лютеїнова фаза: 1,0–11,4 мМО/мл.
ЛГ для жінок у менопаузі: 7,7–58,5 мМО/мл.
ХГЛ для чоловіків і невагітних жінок: < 5 мМО/мл.
ХГЛ у вагітних жінок: рівні значно коливаються під час вагітності, швидко підвищуючись у перші кілька тижнів, а потім поступово знижуючись.
Відхилення рівнів гонадотропінів від цих значень може вказувати на гормональну дисфункцію або інші порушення в роботі репродуктивної системи. Наприклад, підвищені рівні ФСГ і ЛГ у жінки репродуктивного віку можуть свідчити про недостатність яєчників, тоді як підвищений рівень ЛГ при нормальному або низькому рівні ФСГ часто вказує на синдром полікістозних яєчників. Здати аналізи на рівень гонадотропінів можна в будь-якому з пунктів прийому лабораторії «Лакмус».
Гонадотропіни та допоміжні репродуктивні технології
Очевидно, що визначення рівнів гонадотропінів важливе для виявлення причин безпліддя. Однак ці гормони у фармакологічних препаратах також можуть використовуватися в допоміжних репродуктивних технологіях. Застосування цих препаратів має бути персоналізоване лікарем-репродуктологом з урахуванням основної проблеми, терапевтичних цілей, віку та оваріального резерву. По суті, дозування і тривалість лікування повинні контролюватися за допомогою ультразвукового дослідження та аналізів крові для перевірки показників. Мета полягає в оптимізації результатів і зниженні ризиків, таких як синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ). У допоміжних репродуктивних технологіях (ДРТ) гонадотропіни вводяться підшкірно або внутрішньом’язово відповідно до чітко визначених протоколів, які відрізняються залежно від типу методики (ВМІ, ЕКЗ, ІКСІ) та індивідуальних особливостей пацієнтки.
Поширена думка, що гонадотропіни використовуються переважно для жінок у допоміжних репродуктивних технологіях, але це не так. Чоловіки з вторинним безпліддям, зумовленим гіпогонадотропним гіпогонадизмом, також можуть отримати користь від цих методів. У цьому випадку застосовуються такі препарати: ХГЛ для стимуляції вироблення тестостерону; ФСГ — для стимуляції сперматогенезу. Терапія може тривати кілька місяців, перш ніж будуть помітні позитивні результати щодо якості сперми.

https://lacmus.com.ua/ua/article/gonadotropin-fsg-lg-hgch-kakova-ih-rol--v-fertil-nosti/

ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА ТА ХРОНІЧНА ВТОМАЗміна пір року — критично важливий період. Збільшення тривалості світлового дня та к...
28/04/2026

ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА ТА ХРОНІЧНА ВТОМА
Зміна пір року — критично важливий період. Збільшення тривалості світлового дня та коливання температури змушують організм заново адаптувати свої циркадні ритми. Ви прокидаєтесь уже втомленими, відчуваєте туман у голові, здається, що сили на межі? Якщо ці ознаки стають постійними супутниками з настанням теплої погоди, їх легко списати на весняну втому. Однак коли втома зберігається і супроводжується специфічними симптомами, такими як безсоння, коливання ваги або сухість шкіри, справжньою причиною може бути щось зовсім інше, а саме — проблеми з роботою щитоподібної залози.
У цій статті ми заглибимося у зв’язок між щитоподібною залозою та втомою, проаналізуємо рівні ТТГ, які слід контролювати, відрізняючи фізіологічну сезонну адаптацію від гормональної дисфункції, що потребує медичної допомоги.
Ознаки сезонної втоми
Сезонна втома — стан тимчасовий. Зазвичай вона виникає в період з березня по квітень і, як правило, проходить спонтанно протягом кількох тижнів. Типові симптоми включають: легку денну сонливість, незважаючи на достатній відпочинок; тимчасову нестачу концентрації; дратівливість і легкі перепади настрою; відчуття втоми, яке зменшується при помірній фізичній активності та впливі сонячного світла.
Коли втома — це сигнал тривоги?
З іншого боку, втома, спричинена дисфункцією щитоподібної залози, є хронічною, глибокою і не минає після відпочинку. Існують специфічні, часто знехтувані ознаки, які повинні вказувати на гормональні, а не сезонні проблеми.
Непереносимість холоду: відчуття холоду, навіть коли оточуючі почуваються добре — класичний симптом гіпотиреозу. Суха шкіра та ламке волосся: нестача гормонів щитоподібної залози знижує зволоження шкіри.
Незрозумілі зміни ваги: труднощі зі схудненням або раптова втрата ваги без зміни раціону харчування. Ранкова набряклість: особливо на обличчі та повіках після пробудження.
Яка роль ТТГ?
Щоб зрозуміти зв’язок між щитоподібною залозою та втомою, нам потрібно звернути увагу на ТТГ (тиреотропний гормон). Цей показник часто плутають: ТТГ виробляється не щитоподібною залозою, а гіпофізом — залозою в головному мозку. Коли щитоподібна залоза недостатньо активна, гіпофіз збільшує кількість ТТГ, намагаючись стимулювати її. Тому високі рівні ТТГ зазвичай вказують на мляву роботу щитоподібної залози.
Клінічний гіпотиреоз: високий рівень ТТГ і низький рівень гормонів щитоподібної залози (FT3, FT4). Симптоми очевидні, і втома виражена.
Субклінічний гіпотиреоз: це прихований стан, при якому рівень ТТГ високий, але FT3 та FT4 все ще знаходяться в межах норми. Однак навіть на цьому етапі багато хто скаржиться на весняну втому з очевидних причин, які насправді є першими ознаками метаболічного розладу.
Які аналізи потрібно зробити, щоб розвіяти сумніви?
Якщо ви підозрюєте, що ваша втома не пов’язана з сезонною адаптацією, наступним кроком буде цілеспрямоване діагностичне тестування. На жаль, одного лише ТТГ недостатньо для повної картини. FT3 – вільний трийодтиронін та FT4 – вільний тироксин показують, скільки гормону фактично доступне вашим клітинам. Аналізи на антитіла до тиреопероксидази (АТ-ТПО) та антитіла до тиреоглобуліну необхідні для діагностики тиреоїдиту Хашимото, аутоімунного захворювання, яке може спричиняти втому навіть за кілька років до підвищення рівня ТТГ. Слід згадати, що основне паливо для щитоподібної залози – йод. І якщо у вас тиреоїдит Хашимото, слід переглянути кількість йоду, який ви споживаєте, разом із вашим ендокринологом.
Ніколи не ігноруйте рівень ТТГ, що знаходиться на верхній межі норми (наприклад, вище 2,5 або 3,0 мОд/л), якщо він супроводжується симптомами захворювання, навіть якщо лабораторний діапазон все ще визначає його як нормальний. Діагностичний пакет «Тиреоїдний» доступний у будь-якому з пунктів забору лабораторії «Лакмус».
https://lacmus.com.ua/ua/article/schitovidnaya-zheleza-i-hronicheskaya-ustalost--kak-otlichit--sezonnuyu-adaptaciyu-ot-gormonal-nh-problem/

Address

м. Луцьк, Леонтовича 2б
Lutsk

Opening Hours

Monday 08:00 - 18:00
Tuesday 08:00 - 18:00
Wednesday 08:00 - 18:00
Thursday 08:00 - 18:00
Friday 08:00 - 18:00
Saturday 08:00 - 12:00

Telephone

+380501833036

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Лаборатория "Лакмус" posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Лаборатория "Лакмус":

Shortcuts

Share

Category