31/05/2026
Світ людей дуже схожий на виконане в техніці patchwork або «бабусин квадрат» величезне різнокольорове полотно, вив’язане з ниток різного кольору та складу. Довжина та вага кожної ниточки рівномірно задана структурою та композицією. Ця техніка передбачає поєднання малих візерунків, які окремо інколи можуть виглядати так, неначе самі по собі нічого з себе не являють: самотній стовбець може здаватися не важливим і зайвим, однак, у поєднанні з іншими він може бути формуючим елементом композиції неймовірної краси.
Не дивно, що в різних культурах в різні часи життя людини уявлялось у вигляді нитки. Нитка завжди була міфологічною метафорою життя та долі. Давньогрецькі Мойри, римські Парки, скандинавські Норни, слов’янська Мокоша – всі вони були прялями життя та доль сущого. Зачаття – це початок прядіння, коли з нічого з’являється тоненька, майже невидима ниточка, яка безмежно залежна від любові. Народження – перші витки, ще не петельки, лише незграбні вузлики. Дитинство – невмілі стібочки життя, період знайомства та уваги до техніки інших візерунків. Юність – розмаїття вузлів, сплетінь, іноді заплутаних, іноді красивих. Дорослість – час, коли нитка стає частиною ширшого полотна, вона переплітається з іншими нитками – життями та долями людей, яких ми зустрічаємо. І кожна нитка унікальна, але жодна не існує ізольовано. Тут немає «зайвих» чи «не потрібних» кольорів, всі відтінки на своєму місці задля неповторного візерунку життя, сенс якого відкривається у зв’язках з іншими.
Але іноді помилково виконаний стібок змушує надто низько схилитись над власною ниткою чи вузликом, і людині починає здаватися, що ця помилка руйнує всю композицію, а "невдала" петелька робить її недостатнім або чужим в цьому мереживі буття. В такі моменти цілісність полотна стає непомітною, людина фіксується на невдало виконаному "рапОрті". Але чи потребує полотно життя ідеальності? Чи дійсно справжній сенс життя полягає у прагненні створити бездоганний малюнок? Я так не думаю. Сенс життя полягає у сміливості вплітати свою нитку у велике плетиво життя, залишаючись вірним собі та визнаючи цінність інших. А "помилкові" рядки подеколи якраз і надають цілому полотну ознак автентичності, неповторності та справжності. І я впевнена, що навіть найтонша, найнепримітніша на перший погляд ниточка здатна не лише підтримувати красу цілого, а й підкреслювати її. Ми всі, кожен на своєму місці, унікальні та цінні, красиві у своєму призначенні, творці свого квадратику спільного patchwork.
