13/06/2024
“Народиш своїх - зрозумієш” – любила казати мені мама.
Дивлюсь на Свою, що тримає мій палець уві сні, для якої я зараз - майже весь світ, і намагаюся зрозуміти.
Як підготуватися до моменту, коли в неї почне з’являтися своє?
Свої друзі, які мені не категорично не подобатимуться. Свої думки, з якими я буду не згідна. Свій мільйон справ, який не матиме до мене жодного відношення. Свої діти, яких не забути б забрати зі школи.
Свої секрети, про які вона перестане мені розповідати, щоб не стривожити.
Не стривожити.
Мене.
Яка всю ніч тримала її на руках з її першим переломом, поки чекали дозволу на анестезію.
Напевно зробити це можна затамувавши подих перед величчю світу, який проростає новими пагонами і створює в собі щось абсолютно нове через цю людину. Таку рідну і таку незнайому. І від того ще коханішу.
Певно починати треба вже.
