02/01/2026
Новорічної ночі я знову відчула, як дивно і радісно бути бабусею. Цей статус відкриває для мене цілий світ — я ніби мешкаю дитинство наново поряд з онуком, дозволяючи своїй внутрішній дитині грати, сміятися, дивуватися життю. І одночасно вчуся м'яко перемикатися в роль дорослого, люблячого та мудрого батька.
У цьому, мабуть, і є магія бабусі: ти не батько — бабуся. Та, хто може балувати, іноді екологічно порушувати суворі правила і просто бути поруч із любов'ю та прийняттям. Ця роль допомагає глибше усвідомлювати себе, робить мене емпатичнішою і як людину, і як психолога — краще розумію, як кожен з нас проживає своє внутрішнє дитинство.
Онук росте — і я зростаю разом із ним. Попереду підлітковий вік, новий захоплюючий етап, і це цікаво проживати разом.
Я нескінченно вдячна своїй дочці та її сім'ї за можливість бути частиною цього процесу, спостерігати, брати участь, любити. Дякую життя та своєму онуку за це диво. Обіймаю вас, мої рідні: дочка, зять-син, і, звичайно, мій улюблений онук.
І до своїх клієнтів я звертаюсь із особливим теплом: приходьте зі своїми внутрішніми дітьми. Ми навчатимемося чути їх, приймати, давати право бути — і гармонійно жонглювати ролями внутрішньої дитини, дорослого та батька. І при цьому бути щасливими.
З новим роком! Обіймаю всіх ❤️ твій психолог Людмила Волкова.