19/09/2026
Сьогодні – особливий день для кожного, хто присвятив життя хірургії.
І ці слова не пафос, не перебільшення.
Бо кожен, хто прийняв рішення торувати тернистий шлях у цій професії, хто фанатично іі любить, знає: роботі ти віддаватимеш усі душевні і фізичні сили.
Будеш жертвувати усім – особистим часом, особистим життям.
Іншого не дано. Ймовірно тому, що саме на тобі лежить щоденна відповідальність за людське здоров’я і життя.
Знову ж таки, комусь з обивателів ці слова здаються надто величними. Але ті, хто стоіть плечем до плеча за операційним столом знають про що я.
Нам неймовірно важко. Але ми не можемо без цього драйву. Адреналін та нерв операційноі не можна порівняти ні з чим. І найбільше благословення – коли ти отримуєш перемогу. І найбільший біль – коли спіткала невдача.
Ми гідно приймаємо виклики сьогодення. Ми швидко навчаємося, працюємо під час тривог та обстрілів. Кажуть, що саме українські хірурги зараз отримують найунікальніший досвід у світі. Це гірко насправді, але я пишаюся своїми колегами. Бо вони витримують усі іспити. Ми не обираємо часи, в які жити. Але ми обираємо як прожити ці часи і як пройти ці випробування. Саме під час війни кожен проявив своє єство. І я гордий своїм колективом, своїми колегами з усіх куточків держави. Бо іхня діяльність, щоденна варта – це приклад людяності, професіоналізму і звитяги.
У День хірурга щиро вітаю колег! Звісно, миру нам усім і перемоги!
Будьте здорові, енергії вам і натхнення!
З щирою повагою, професор Максим Дудченко.