Чаплинская Анна Владимировна

01/08/2026

1. Коли ви весь час підлаштовуєтесь і ігноруєте свої відчуття — ви втрачаєте себе.
Втрачається контакт із простими речами: що хочеться поїсти, що одягти, який фільм подивитися.🛋️🛁
Внутрішній голос замовкає, а тіло або «мовчить»,або «кричить», 🗣️але його не чути.
2. Смак до себе — це дозвіл відчувати й обирати 🫦без пояснень.
«Мені подобається / мені неприємно / мені байдуже» — і цього достатньо. Маленькі вибори (у магазині, у побуті, у дрібницях) повертають до себе.🛍️
3. Страх помилитися.🪞
Коли думка інших стає важливішою за вашу, ви починаєте шукати підтвердження всюди. Це зрозумілий механізм безпеки, але він забирає енергію і віддаляє від власних бажань.
4. Межі без провини і без вибачень.
Звичка бути «зручною» часто народжується як стратегія виживання. ❌Але з часом вона стирає кордони, веде до вигорання, злості й внутрішньої порожнечі. Чесне «ні» робить щирим «так».
5. «Чи справді я цього хочу?».❓
Це питання повертає до тиші всередині й допомагає помічати сигнали тіла: напругу, клубок в горлі, бажання втекти, втому після спілкування. Межі тренуються через звички: пауза перед відповіддю, спокійна відмова, вихід із виснажливих ситуацій.
6. Біль іноді здається «любовʼю», ❤️‍🩹бо знайоме здається безпечним.
Якщо колись любов була умовною або болючою,психіка може плутати глибину з драмою. Страждання стає шумом, який заглушає порожнечу і страх зустрітися з правдою в тиші.
7. Свобода - це право робити вибір.
Не існує одного «правильного» шляху. 📖Будь-який шлях — це досвід. Досвід потрібен, щоб зрозуміти, що вам підходить. І свобода часто вже є — просто її важко помітити, коли ви звикли жити в режимі «треба».🧮
8. Малі вибори повертають силу швидше, ніж великі плани.
Одна Сур'я Намаскар, короткий холодний душ,пів години без телефону - дрібниці, які запускають ланцюг дій. Навіть крапелька ресурсу може стати початком руху до себе.
📝Свобода починається з внутрішнього дозволу бути з собою.
📒Ангеліна Буковська «Повертаю собі себе»

04/06/2026

31/05/2026

Вечірка для мам 💖🫶🏻🙈
Натанцювались 🔥

27/05/2026

Інтернетом ходить давно заїжджений мем. Кого б обрала дівчина зустріти у лісі: ведмідь чи невідомий мужик? І безліч жінок відповідають краще ведмідь. Цікаво чому?

Нещодавно їхала в таксі. В Порту (Португалія). Таксист старший за мене років на 20. І йому дуже сподобались мої ноги. Він спочатку наче випадково плутав де коробка передач. Потім сказав, що в мене класні штани. А потім взяв за ногу, і каже: не спи не з ким заради мене. 🫪Він взяв з мене вдвічі більше ніж мав би і я вискочила з таксі. Онімівша. Бо я завмерла. Я не змогла сказати: не торкайся мене. Слова застрягли в горлі. 🫨
Я роками боялась вдягатись сексуально. Чому? Тому що я живу у світі де чоловікам можна майже все. Торкатись, дивитись відверто, свистіти, іноді вдарити… і в цьому світі мені важко живется. Де чоловікову надається перевага у всьому: більша зарплата, менше пенсійний вік; більше влада, бо він голова; більша шана, бо жінкам треба мовчати… Дуже хотілось би виховати так синів, щоб вони поважали кордони жінки, сприймали її слабкість як дар і були опорою.
😜Ні. Я б зустріла краще чоловіка в лісі.
Я не ненавиджу чоловіків. Просто цей патріархальний світ жорстокий. Іноді занадто.

25/05/2026

Одного разу я сиділа напроти Бента Фанкла, пастора і психотерапевта, й розповідала йому, яка я зла на свого батька, якого не бачила вже багато років.
— Ви не злі на нього, - вирік Бент із урочи-
стим виглядом.
Я різко загальмувала і, затинаючись, про-мимрила: «Тоді я вже не знаю...» - аж тут мене накрило хвилею сліз, і я раптом відчула, як сильно сумую за ним - за людиною, котру викреслила зі свого життя.
Пізніше я зрозуміла, що це сталося не тому що я сердилася, бо не можу опинитися в одній кімнаті з батьком. Ця злість була переважно захистом. 🖤Вона приховувала значно сильніші почуття - власне, сильне бажання любові, близькості й спільності.💔
У той момент я побоялась піддатися відчуттю втрати і дозволити сльозам узяти наді мною гору. Ситуація вже склалася - ми не могли достукатися одне до одного в плані емоцій. Утім, коли я була малою, ми були близькі - і ці болісні очікування трили мене, унеможливлюючи навіть побіжне контактування з батьком.

Санд Ілсе «Сумую за тобою».

📝 злість може проявлятись там , де мала б проявитись ЛЮБоВ.

08/05/2026

В світі все так влаштовано, що доки в тебе є гроші і ти даєш робочі місця (від тебе залежить зарплата інших), в тебе є влада. Люди будуть поважати тебе, підлещуватись, говорити приємні речі. Робити те, що скажеш. І це фейковий авторитет. Він минає. І одного дня, коли ти втрачаєш це (а все в житті не вічно), ти сумуєш за статусом, за владою, за людьми і їх увагою. Навіть Біблія каже, що в бідного мало друзів. Але… коли в тебе нема певної влади, зʼявляється справжнє. По-перше справжній ти, по-друге справжні люди, яких цінуєш. 🥹Не соромно зняти з себе зайве. ⚖️Зайву відповідальність. Це нормальний робочий процес наших змін і зростання🪪.
Сьогодні, 🙏мені дуже хочется підтримати тих, хто вийшов з зони комфорту; тих хто приймає рішення і помиляється; хто йде не заради людей, а заради своїх цінностей. Найважливіший шлях свого життя, ми проходимо коли нам важко. 😥 тоді ми загартовуємось. І дай нам Боже сил не розчаруватись в людстві. Не стати жорстокими всередині. А продовжувати свій шлях, цінуючи тих, хто є поруч.

06/05/2026

Небезпека токсичного мислення полягає в тому, що воно творить альтернативну реальність, у якій спотворене міркування і справді здається логічним.
Токсичне мислення має основну, усі токсичні думки про себе починаються з цих трьох:
1. Я безпорадна (я безпорадний)
2. Я нікчема
3. Я не варта (не вартий) любові

Замість цього всього треба подумати: що я можу зробити сьогодні для якості свого життя? Поглянути уже на те що маю, що досягла (досяг). І дійсно повірити в те що варта (вартий) справжньої любові і здорових стосунків. Доброго ставлення.
Кожна брехня, яку ми приймаємо як істину про себе, закорінена в тому, в що ми віримо про Бога. Бо він прийняв нас з усіма гріхами, дуже сильно любить нас і приймає як своїх дітей. (Еф. 1:4-5). Треба просто повірити в те що ця любов для тебе. Для мене. Прийняти її.
“Геть з голови» Дженні Аллен