Дмитро Карпачов

29/05/2026

27/05/2026

21/05/2026

Дитяча істерика дуже рідко руйнує психіку дитини.
А ось реакція дорослих на неї — дуже часто.

Проблема не в тому, що дитина плаче, кричить, злиться чи падає на підлогу.
Для дитячої психіки це нормальний спосіб переживати перевантаження, фрустрацію, втому, голод, перенапруження або зіткнення з обмеженнями реальності.

Проблема починається в той момент, коли батьки не витримують дитячі емоції.

І тоді замість контакту дитина отримує:
«Замовкни.»
«Не ганьби мене.»
«Ти спеціально це робиш.»
«Припини ревіти.»
«Нормальні діти так себе не поводять.»

І саме тут починає формуватися особистість.

Не через саму істерику.
Через висновки, які робить дитина про себе під час неї.

Якщо у момент сильних емоцій дитина регулярно стикається з приниженням, холодом, погрозами або відторгненням, психіка поступово починає будувати захисти.

Одна дитина вирішує:
«Мої емоції заважають людям. Треба все тримати в собі.»

І виростає людина, яка не вміє говорити про свої потреби.

Інша несвідомо засвоює:
«Щоб мене почули, треба кричати сильніше.»

І потім у дорослому житті будь-який конфлікт перетворюється на емоційну бурю.

Третя починає жити у постійній тривозі:
«Якщо я помилюсь або буду незручним, мене перестануть любити.»

І зовні це може виглядати як “ідеальна”, слухняна, дуже зручна дитина.

Люди часто думають, що особистість формується через “виховання”.

Але дуже велика частина особистості формується через те:
що дитині дозволяли відчувати,
як реагували на її слабкість,
чи могла вона бути незручною,
і чи залишався поруч дорослий у момент дитячого емоційного хаосу.

Дитина не запам’ятовує більшість ваших “правильних слів”.

Але її психіка дуже добре запам’ятовує:
що відбувалося з нею, коли їй було погано.

Хочете розуміти, що таке істерики насправді, чому вони виникають і що робити, аби істерик у житті вашої дитини стало менше?

Посилання у першому коментарі.

12/05/2026

😱 Ви коли-небудь помічали, що від дитячої істерики ви дратуєтеся сильніше, ніж дитина, у якої істерика?

Наче всередині вмикається:
«Та заспокойся вже!»
«Скільки можна?!»
«Ну що знову не так?!»

Проблема в тому, що більшість батьків у цей момент намагаються зупинити не істерику.

Вони намагаються зупинити власне безсилля поруч із дитячими емоціями.

Але дитина не народжується зі здатністю:
витримувати напругу,
регулювати емоції,
заспокоювати себе.

❗ Її психіка цьому навчається.

І саме в момент істерики дитина безсвідомо отримує відповідь на питання:

💣 «Що станеться, коли мені погано?»

Мене принизять?
Відкинуть?
Покарають?
Чи мені допоможуть пройти через цей стан?

Багато дорослих навіть не помічають, як фрази:
«Не реви»
«Припини»
«Нічого страшного»
«Ти перебільшуєш»

роками формують у дитини відчуття:
«Мої емоції незручні»
«Зі мною щось не так»
«Мене люблять лише тоді, коли я зручний»

А потім ці ж діти виростають у дорослих, які:
не розуміють себе,
бояться конфліктів,
не вміють говорити про свої почуття,
або вибухають через дрібниці.

Дитяча істерика, це не просто “погана поведінка” яка вас дратує.

Дуже часто це момент, у якому формується майбутня психіка людини.

А ви навіть гадки не маєте, що в цей час варто робити.

Якщо вам важливо зрозуміти, що насправді стоїть за істерикою дитини і як реагувати без крику, провини та безсилля.

🏃‍♀️‍➡️ Приходьте серію моїх прямих ефірів про дитячи істерики.

Реєстрація в першому коментарі!👇

06/05/2026

Маленька сіренька курочка сиділа на галявинці поруч зі своїм курником і дуже сильно сумувала:

- Я бідна, нещасна. Півні мене не розуміють, кури мене ображають. У курнику темно, глухо, порожньо, сумно.

Отже, сиділа вона і страждала. І в цей момент повз пролітав величезний білий птах. Він почув слова курочки, приземлився поруч і сказав:

- Не переживай, курочко.
Хочеш, я тобі допоможу полетіти у прекрасну країну, де ти будеш щаслива?

- Ні, - сказала сіра курка. - Це неможливо - курки не можуть літати.

- Ну і що? - відповів білий птах. - Я навчу тебе.

- Ні, - сказала сіра курка. - У мене занадто маленькі крила для цього.

- Не переживай, - промовив білий птах. - Хочеш, я посаджу тебе собі на спину, і ми полетимо разом?

- Ні, - зітхнула сіра курка. - Я прилечу туди, і мені ніде буде жити.

- Не переживай, - обнадіяла її біла пташка.
Я допоможу тобі зробити так, щоб у тебе було житло.

- Ні, - сказала сіра курка. - Що я робитиму сама?
Мені буде сумно.

- Не переживай, - посміхнувся білий птах. - Я допоможу тобі знайти півника.

- Ні, - сказала сіра курка. - А раптом цей півник виявиться злий і поганий?

- Не переживай, - зітхнув білий птах. - Я навчу тебе жити так, щоб у твоєму житті зустрічалися тільки чудові півники.

- Ні, - сказала сіра курка. - Таких півнів не буває на світі.

- ТА ПІШЛА ТИ В СРАКУ! - закричав білий птах, розпустив величезні крила і полетів...

А маленька сіренька курочка тільки переконалася, яким несправедливим є світ, у якому вона живе, і як погано до неї ставляться оточуючі.

Ви знаєте кому це надіслати 😉

05/05/2026

У США хлопець розлютився через програш у грі, схопив кота і кілька разів жорстко кинув його об підлогу, через що тварина отримала певні травми.

Мати у відповідь змусила його кидати свою PlayStation об асфальт так само, як він кидав кота, поки приставка не розбилася.

Як вам такий урок? Підтримуєте, чи це вже занадто?

04/05/2026

У відео - секрет мого успіху на ТБ.

А останній безкоштовний майстер-клас на тему Психоаналітичного коучингу проведу цього четверга 7 травня.

Реєструйтесь за посиланням в першому коментарі.