01/09/2026
Жити, діяти й обирати, навіть коли тривога поруч, -означає перестати чекати стану повної внутрішньої безпеки.
У психотерапії я не завжди ставлю за мету спочатку прибрати тривогу. Часто рух іде навпаки: людина поступово повертається до дій, від яких відмовлялася через страх, і саме через новий досвід мозок навчається, що тривогу можна витримати.
Не кожна тривожна думка потребує відповіді. Не кожен тілесний сигнал означає небезпеку. Не кожне «а раптом?» потрібно перевіряти.
Важливо навчитися помічати прогноз загрози, не підсилювати його нескінченними перевірками й пошуком гарантій, витримувати невизначеність і робити наступний крок відповідно до того, що для вас справді важливо.
Одна з ключових змін звучить так:
не «я діятиму, коли перестану боятися», а «я можу боятися і все одно обирати».
🏆 Саме про це буде мій 21-денний онлайн-проєкт в телеграмі, який розпочинається вже 7 вересня.
Щодня: короткі зрозумілі пояснення й практики, які допоможуть краще розібратися у власній тривозі та побачити, як саме вона працює.
Будемо говорити про нейробіологію тривоги, прогнозування загрози, intolerance of uncertainty, нейропластичність і метапластичність, інтероцептивну експозицію, трансдіагностичний підхід Unified Protocol, когнітивне моделювання, поведінкове навчання, психологічну гнучкість.
Окремо коротко торкнемося сучасної фармакотерапії тривожних розладів: чому медикаментозне лікування не варто ні демонізувати, ні романтизувати.
Моя мета- не завантажити вас складними термінами, а допомогти зрозуміти себе глибше: чому мозок прогнозує небезпеку, чому ми так шукаємо гарантій, як формуються тривожні цикли і як поступово навчати свою систему реагувати інакше.
Запис в діректі.