Психолог Марія Гичка-Сидор

06/06/2026

🛡️ ТРЕНІНГ «ПСИХОЛОГІЧНА САМООБОРОНА»
для дітей та підлітків 10–16 років

У школі, компанії однолітків чи соцмережах підлітки часто стикаються з насмішками, тиском, маніпуляціями, булінгом та порушенням особистих меж.
Більшість дітей не знає:
❓ як відповісти на образу;
❓ як захистити себе без агресії;
❓ як сказати «ні» і не відчувати провину;
❓ як реагувати на тиск компанії;
❓ як не стати легкою мішенню для булера.

На тренінгу будемо не просто говорити про впевненість, а тренувати її на практиці.
Учасники навчаться:
✔ розпізнавати булінг, маніпуляції та психологічний тиск;
✔ захищати особисті кордони;
✔ впевнено реагувати на образи та провокації;
✔ використовувати конкретні фрази самозахисту;
✔ справлятися зі страхом оцінки та осуду;
✔ не піддаватися впливу групи;
✔ звертатися по допомогу, коли це необхідно.

У програмі:
🔹 рольові ігри;
🔹 відпрацювання реальних ситуацій;
🔹 тренування впевнених відповідей;
🔹 практичні вправи на самооцінку та внутрішню опору;
🔹 навички психологічної самозахисту, які знадобляться не лише у школі.

Мета тренінгу — щоб дитина знала не лише свої права, а й уміла захистити себе словами, поведінкою та впевненою позицією.

📅 Старт: 15.06.2026
🕒 Час: 10:00
📍 5 зустрічей по 2 години

👥 Невелика група для ефективної роботи
💳 Вартість участі у програмі — 2500 грн
Кількість місць обмежена. Попередня реєстрація обов'язкова
https://forms.gle/LBACJrnoPqpGQU6j6

⚠️Для батьків, які хочуть мати чіткий алгоритм дій у ситуації булінгу, підготовлено окремий практичний посібник, який можна буде придбати додатково після 15.06
#булінг #тренінг #самооборона

06/06/2026

🛡️ ТРЕНІНГ «ПСИХОЛОГІЧНА САМООБОРОНА»
для дітей та підлітків 10–16 років

У школі, компанії однолітків чи соцмережах підлітки часто стикаються з насмішками, тиском, маніпуляціями, булінгом та порушенням особистих меж.
Більшість дітей не знає:
❓ як відповісти на образу;
❓ як захистити себе без агресії;
❓ як сказати «ні» і не відчувати провину;
❓ як реагувати на тиск компанії;
❓ як не стати легкою мішенню для булера.

На тренінгу будемо не просто говорити про впевненість, а тренувати її на практиці.
Учасники навчаться:
✔ розпізнавати булінг, маніпуляції та психологічний тиск;
✔ захищати особисті кордони;
✔ впевнено реагувати на образи та провокації;
✔ використовувати конкретні фрази самозахисту;
✔ справлятися зі страхом оцінки та осуду;
✔ не піддаватися впливу групи;
✔ звертатися по допомогу, коли це необхідно.

У програмі:
🔹 рольові ігри;
🔹 відпрацювання реальних ситуацій;
🔹 тренування впевнених відповідей;
🔹 практичні вправи на самооцінку та внутрішню опору;
🔹 навички психологічної самозахисту, які знадобляться не лише у школі.

Мета тренінгу — щоб дитина знала не лише свої права, а й уміла захистити себе словами, поведінкою та впевненою позицією.

📅 Старт: 15.06.2026
🕒 Час: 10:00
📍 5 зустрічей по 2 години

👥 Невелика група для ефективної роботи
💳 Вартість участі у програмі — 2500 грн
Кількість місць обмежена. Попередня реєстрація обов'язкова. Форма реєстрації закріплена у шапці профілю

⚠️Для батьків, які хочуть мати чіткий алгоритм дій у ситуації булінгу, підготовлено окремий практичний посібник, який можна буде придбати додатково після 15.06
#булінг #тренінг #самооборона

25/05/2026

Сьогодні тема булінгу звучить значно глибше, ніж просто «конфлікти між дітьми», адже дуже часто за цим стоїть постійний тиск, страх і втрата відчуття безпеки у дитини
Дитина мовчить про це місяцями, коли всередині вже багато страху, сорому, тривоги й відчуття, що поруч з іншими небезпечно🆘️

Діти намагаються “витримати”, роблять вигляд, що все нормально, сміються разом з усіма, коли їх принижують, мовчать, закриваються, і починають вірити, що з ними справді «щось не так».
Вони починають різко змінюватися, а дорослі не завжди пов’язують це саме з булінгом.
Тому дитина і далі щодня живе у сильному внутрішньому напруженні.

Булінг не лише відкриті конфлікти чи агресія.
Часто це:
▫️ ігнорування;
▫️ постійні насмішки чи висміювання зовнішності;
▫️ приниження у чатах;
▫️ поширення чуток;
▫️ токсичні “жарти”, після яких дитина починає соромитися себе;
▫️ кібербулінг у соцмережах;
▫️ виключення з компанії;
▫️ фото чи відео без дозволу;
▫️ тиск, який поступово руйнує відчуття безпеки поруч з іншими людьми.

⚠️Булінг — це систематичне приниження і тиск!
Він дуже глибоко впливає на психіку дитини.
На її самооцінку, довіру до людей, на здатність проявляти себе, на відчуття « що зі мною все гаразд». Для дитини булінг не «дрібниця».
Її нервова система починає жити у постійному напруженні й наслідки цього діти часто несуть далі — у підлітковість і доросле життя.
Саме тому так важливо, щоб поруч був хоча б один дорослий, який не відмахнеться🫂
Не скаже:«не звертай уваги» або «усі через це проходили». А справді помітить, і відреагує!

Я дуже часто бачу у роботі, як діти намагаються мовчки витримувати те, що відбувається з ними серед однолітків.
Саме тому у нашому центрі ми створили простір для дітей та підлітків, де будемо говорити про:
🌱 булінг;
🌱 емоційний тиск;
🌱 межі;
🌱 безпеку;
🌱 самоцінність;
🌱 реакцію на агресію;
🌱 внутрішню опору.
Не про те, як стати «жорсткішим», а про те, як не втратити себе поруч із чужою жорстокістю.
Тому, що дитині дуже важливо знати: Вона не "дефектна" і не «надто чутлива».
І вона точно не повинна проходити через це сама 🤍

Бо безпека починається з розуміння, а впевненість — з підтримки🌸
#підтримка #булінг #психотерапия

21/05/2026

Останнім часом, мені дуже часто хочеться сказати батькам одну річ. Дітям зараз дуже не вистачає нас, живих дорослих поруч.
Не ідеальних чи суперуспішних, і не тих, які все контролюють. А живих, емоційно включених, і поруч з якими не страшно бути різними.

Я бачу наскільки всі втомлені, я теж це відчуваю і проживаю. Батьки і діти втомлені💔 Ніби всі живуть поруч в одній квартирі чи будинку, сидять за одним столом, але контакту між ними стає все менше.
Все перетворюється на банальне: «уроки зробив?»
«що поїв?» «скільки можна сидіти в телефоні?»
І десь між цими фразами дуже губиться: «Як ТИ?»

Не формально, не між справами, не на автоматі, а по-справжньому. З цікавістю і включеністю, з готовністю витримати відповідь, навіть якщо вона буде непроста.
Мені здається, підлітки зараз дуже самотні 🤍
Навіть тоді, коли в них є сім’я, і батьки стараються, працюють, витягують, дають усе можливе.

Бо дитині не завжди потрібні поради, контроль, чи щоб її “виправляли”. Їй дуже потрібно, щоб хтось просто був поруч 🫂 Не лякався її емоцій, не закривався у відповідь на її різкість, не починав одразу виховувати, коли вона мовчить або плаче.

Щоб хтось витримав її втому, її складність, її мовчання, її «не знаю», її стан, коли всередині все заплутано.
Без знайомих фраз «ти драматизуєш» «візьми себе в руки» «в твоєму віці таких проблем не було» «я це пройшла і не вмерла»
За підлітковою різкістю дуже часто стоїть не поганий характер, а людська самотність, і величезний страх бути незрозумілим.

Я не знаю, коли ми так сильно почали виживати. Коли почали менше дивитися одне одному в очі. Менше чути, менше відчувати. Наче всі поруч, але емоційно дуже далеко.
І діти це дуже відчувають.
Вони не завжди про це скажуть. Але це видно по тому, як вони закриваються, йдуть в телефон, перестають говорити, або роблять вигляд, що їм взагалі ніхто не потрібен.
Хоча насправді дуже потрібен🕊

Я впевнена, зараз дітям важливо не мати ідеальних батьків. А мати поруч людину, біля якої можна бути живим, не зручним, не правильним, а справжнім 🤍
Я знаю, насправді батьки дуже люблять своїх дітей, але інколи просто не мають сил на цей живий контакт. 🌿Мені дуже хочеться почути, як це у вас
#емоції #стосунки

18/05/2026

01/05/2026

Вибір професії у підлітковому віці — це один із перших серйозних кроків, який впливає не лише на навчання чи роботу в майбутньому, а на відчуття себе, своєї цінності і свого місця у світі.

Тому цей вибір потребує не поспіху і не випадкових рішень, а розуміння.
Розуміння того, як мислить дитина. Як вона приймає рішення, які навантаження для неї ресурсні, а які навпаки виснажують. Що у неї викликає живий інтерес, а що тримається лише на «треба». Яка мотивація рухає нею, внутрішня чи зовнішня.

Коли цей внутрішній фундамент врахований, вибір стає більш точним, спокійним і стійким.
З’являється опора, з якою легше рухатися далі, пробувати, змінювати і не втрачати себе в процесі.

Підлітковий вік — це період формування цієї опори.
І тут особливо важливо, щоб рішення будувалися не на тиску, очікуваннях чи випадкових орієнтирах, а на розумінні власних особливостей.

Саме тому я працюю з підлітками через профорієнтаційне тестування і подальший розбір.
Це можливість системно побачити сильні сторони, тип мислення, інтереси і психологічні особливості дитини, і на цій основі вибудовувати подальші кроки.

Такий підхід дає не просто варіанти, а ясність.
І ця ясність знімає значну частину напруги, яка зазвичай супроводжує вибір.

Зараз, я проводжу онлайн профорієнтаційне тестування, за спеціальною зниженою вартістю для підлітків.

📩Якщо вам важливо, щоб цей вибір був усвідомленим і з опорою на себе, напишіть мені, розповім деталі
#профориентацияонлайн #профорієнтаціяпідлітків #ужгород #профорієнтаторУкраїна

01/04/2026

Ви не випадково закохуєтесь у «схожих» людей.
Навіть, якщо кожного разу обіцяєте собі, що цього разу буде інакше.

У стосунках люди рідко зустрічаються «з нуля»🧩
Кожен приносить із собою вже сформований досвід близькості. У психології це називають імпринтом —
внутрішньою моделлю того, як виглядає любов, контакт і стосунки.
Він формується дуже рано, у перших важливих зв’язках.

Для дівчини, це часто пов’язано зі стосунком із батьком: чи її помічав, чи вона була важливою, чи була стабільність поруч.
Для хлопця, зі стосунком із мамою: як поводилася з його емоціями, чи було безпечно бути близьким, як реагувала на його потреби.

Психіка запам’ятовує не слова, а досвід.
Як виглядає увага, холод, дистанція чи близькість.
А далі, саме це впізнається в інших людях.
Саме тому, знайоме часто притягує сильніше, ніж безпечне. У стосунках це виглядає дуже конкретно.

Жінка, яка звикла до емоційної дистанції, може обирати чоловіків, до яких потрібно «дотягуватися».
Чоловік, якого приймали тільки «зручним», може уникати конфліктів і втрачати себе. Хтось боїться віддалення і тримається навіть там, де боляче.
Хтось не витримує близькість і відходить, коли стає по-справжньому важливо.
Ззовні це виглядає як різні історії, але всередині часто повторюється один і той самий досвід❤️‍🩹

І поки ця модель не стає видимою, людина може змінювати партнерів, але не сам сценарій.

🌿Ми часто думаємо, що обираємо людину, але насправді впізнаємо те, що вже колись пережили.

24/03/2026

У роботі з підлітками я часто бачу, як розлад харчової поведінки починається з речей, які дорослі спочатку навіть підтримують.
«Молодець, що слідкуєш за харчуванням»
«Краще не їж це, воно шкідливе»
«Треба тримати себе в формі»

А потім з’являється симптом⚠️
Дитина починає обмежувати себе або, навпаки, втрачає контроль. Їжа стає не просто їжею, вона стає способом справлятися зі станом.
І тут важливо розуміти, що сам симптом не виникає «на рівному місці».

Він завжди формується у фоні середовища.
У школі це тиск, порівняння, оцінка зовнішності.
Вдома можливо напруга, критика, високі очікування або емоційна нестабільність. У суспільстві культ тіла, контролю, «правильності».

Дитина не завжди може про це говорити, частіше вона починає регулювати це через себе⚖️
І тоді контроль над їжею або зриви стають способом хоч якось впливати на свій стан.

🚩Що часто роблять дорослі далі, і чому це погіршує ситуацію:
— починають ще більше контролювати їжу
— змушують їсти або забороняють
— соромлять або знецінюють («ти перебільшуєш»)
— відправляють до дієтолога, в спортзал, замість розуміння причини
— фокусуються тільки на вазі, а не на стані дитини

У результаті дитина залишається в тому ж самому фоні, але вже з посиленим симптомом.
Бо симптом у таких випадках якраз не проблема, а спосіб адаптації до середовища⚔️
І поки не змінюється середовище, у якому він виник,
він або зберігається, або змінює форму.

🗓Я буду окремо говорити про це глибше на лекції найближчим часом.
Слідкуйте за анонсом, якщо тема для вас актуальна
#рпп #рхп #рхптерапевт #підлітки

14/03/2026

У попередньому дописі я писала про аб’юзивні стосунки між людьми. Та аб’юзер може з’являтися не тільки в парі. Іноді, ці стосунки формуються всередині самої людини, між нею і її розладом харчової поведінки

Спочатку, цей внутрішній голос здається союзником.
🤝Він обіцяє порядок, контроль, силу.
Каже, що якщо тримати себе в жорстких межах, усе стане правильніше і безпечніше.

Саме тому людина починає його слухати. Не тому, що хоче собі зла, а тому, що в якийсь момент цей контроль здається єдиним способом впоратися з тривогою, соромом або внутрішнім хаосом.

Та з часом правила стають жорсткішими⛓️
З’являються заборони, покарання, постійне відчуття провини за їжу, тіло або «недостатню дисципліну»

У різних формах РХП цей голос може звучати по-різному. В анорексії він часто суворий і караючий.
У булімії це цикл контролю, зриву і покарання.
У компульсивному переїданні він іноді маскується під «полегшення», яке насправді лише посилює внутрішню напругу.

І парадокс у тому, що розлад часто одночасно є і мучителем, і тим, на кого людина внутрішньо спирається. Саме тому ці стосунки такі складні і міцні⚖️

Розлади харчової поведінки майже ніколи не тільки про їжу. Частіше вони про контроль, сором, заборону на власні бажання і про досвід небезпеки, з яким колись довелося впоратися🔓

Тому боротьба лише з їжею, рідко змінює щось по-справжньому

🚷І поки цей досвід залишається непоміченим, розлад продовжує говорити замість самої людини.

Якщо ви зараз живете з таким досвідом, важливо пам’ятати, що з цим не обов’язково залишатися наодинці.
📩За потреби, можна написати мені в приватні повідомлення
#рпп #рхптерапевт #фиссиотерапия #абьюз