11/08/2026
КОЛИ НЕ РОЗУМІЄШ, КУДИ ДАЛІ
Останнім часом серед звернень запоріжців до мене як до психотерапевтки все частіше звучить одна тема — втрата сенсу.
Не обов’язково в глобальному значенні.
Іноді це звучить дуже просто:
«Я не розумію, чого хочу».
«Не знаю, що робити далі».
«Наче живу, працюю, щось вирішую — але не відчуваю, куди йду».
І я багато думаю про те, наскільки складно взагалі щось планувати, коли ти довго живеш у реальності, де дуже багато невизначеності.
Коли потрібно працювати.
Піклуватися про близьких.
Вирішувати звичайні побутові справи.
І водночас десь фоном постійно присутня тривога.
У якийсь момент людина може вже не розуміти: а як мені насправді?
Я втомилася?
Я боюся?
Я звикла?
Я ще витримую — чи вже просто функціоную?
І тоді питання «що мені робити далі?» може бути занадто великим.
Можливо, спочатку важливіше побачити себе в тій точці, де ти зараз є.
Не вимагати від себе негайних відповідей.
Не змушувати себе терміново приймати великі рішення.
А спробувати помітити свій стан і трохи знизити внутрішню напругу.
Бо коли тривога зашкалює, вона звужує наше сприйняття. І в такому стані набагато складніше бачити варіанти, відчувати власні бажання й розуміти, що для тебе справді важливо.
Іноді робота в терапії починається саме звідси.
Не з пошуку правильної відповіді.
А з простого:
«Де я зараз?
Що зі мною відбувається?
І чого я потребую саме в цій точці?»
Можливо, тільки після цього поступово починає з’являтися трохи більше простору. А разом із ним — можливість знову почути себе.
І мені цікаво запитати тих, хто зараз живе в Запоріжжі:
що сьогодні допомагає вам триматися?
Люди поруч? Робота? Дім? Маленькі щоденні ритуали? Плани на майбутнє?
Що ваше?
#психотерапія #психологЗапоріжжя #тривога #психологія #ментальнездоровя
