09/07/2026
Два роки тому, у липні 2024 року, коли стався удар по «Охматдиту», вибухова хвиля пошкодила й Центр крові. Через знеструмлення виникла загроза для збереження еритроцитів та стовбурових клітин, які потребують суворого температурного режиму.
«Тоді разом із волонтерами ми терміново евакуювали всі компоненти до Київського міського центру крові, де було живлення. Лише після цього персонал почав прибирати уламки та скло. Ми максимально швидко все впорядкували, щоб знову відкритися для донорів», – згадує керівник Центру служби крові «Охматдиту» Дмитро Перетятко.
Безпека крові – один із напрямів, у якому Україну підтримує ВООЗ, а з жовтня 2025 року – й Шведське агентство міжнародного розвитку та співробітництва (Sida - Styrelsen för Internationellt Utvecklingssamarbete).
Центр служби крові «Охматдиту» – один із закладів, де реалізується партнерство в рамках спільного проєкту ВООЗ і SIDA: фахівці ВООЗ проводили тут тренінги з біобезпеки та біозахисту, важливі для захисту медичних працівників та роботи з кров'ю.
Сьогодні Центр повністю закриває планові потреби «Охматдиту» та допомагає кільком іншим лікарням Києва, а для термінових випадків банк крові працює цілодобово. Утримувати цей баланс непросто: через короткий термін придатності тромбоцитів (до 5 діб) фахівці змушені планувати прихід донорів заздалегідь, хоча сучасні обставини роблять цей потік доволі непередбачуваним.
«Після обстрілів чи тривог люди виснажені й приходять не так активно, – пояснює Дмитро Перетятко. – Впливають і свята, і канікули. Тож щодня доводиться тримати баланс, щоб на складі завжди була кожна група крові, особливо дефіцитна перша негативна».
За понад десять років служба пройшла великий шлях: від скромного кабінету заготівлі, що працював лише два дні на тиждень зі штатом у чотири людини, до сучасної установи європейського зразка, де сьогодні працює близько 50 фахівців – від трансфузіологів до біологів.
«У дитячій реанімації Охматдиту ми щодня стикаємося зі складними станами: кровотечами, важкими травмами, ускладненнями. Але найважче – хронічні патології. Наприклад, в онкогематології дітям під час хіміотерапії постійно потрібна донорська підтримка: за час лікування одному пацієнту може знадобитися понад 50 трансфузій компонентів крові», – розповідає Дмитро Перетятко.
Забезпечення пацієнтів компонентами крові гарантоване державою. Але раніше, до реформи, донорів здебільшого шукали адресно – родичам пацієнта доводилося самостійно шукати людей із потрібною групою крові серед знайомих чи колег.
«У батьків пацієнтів на тривалому лікуванні часто можна було побачити пухкий блокнот із контактами потенційних донорів. Їм доводилося годинами обдзвонювати знайомих чи колег, щоб забезпечити запас на наступні процедури. Ми розуміли, що цю модель треба змінювати. Тому, починаючи з 2014 року, ми перебудували роботу так, щоб Центр міг самостійно й повністю забезпечувати всі потреби наших пацієнтів у компонентах крові», – згадує Дмитро.
Регулярні донації давно стали частиною культури команди Центру: щонайменше п'ятеро співробітників мають звання «Почесний донор України», серед них і Дмитро Перетятко, який уперше здав кров у 18 років, ще студентом медичного коледжу, і відтоді здав кров понад 60 разів.
