Olesia Maksymiv - Gestalt Therapist, Wimbledon, London (2026)

21/04/2026

There’s a kind of dissatisfaction that’s hard to name.

On the surface, life works.
You’re capable, responsible, reliable. Others depend on you. Everything looks intact.

And yet, something feels slightly out of reach.

Not crisis. Not despair.
Just a quiet flatness. A sense of moving through life — but not fully inside it.

Many people I work with describe this.
There is competence — but less ease.
Stability — but less vitality.

Often, the very qualities that made things work — self-reliance, composure, resilience — were once necessary.
But over time, what protected you can begin to restrict you.

It can sound like:
“I should be grateful.”
“Nothing is wrong.”
“I’m just… not fully here.”

In therapy, we don’t rush to fix this.
We slow down. We notice. We begin to feel what’s been held back.

And gradually, something shifts —
more breath, more presence, more aliveness.

This isn’t a failure.
It’s a signal.

That some part of you is ready to be lived more fully.

21/04/2026

When Insight Isn’t Enough

“I understand why I do this.”

It’s something I hear often.

Many of my clients arrive in therapy already thoughtful and self-aware. They have read, reflected, perhaps even done previous therapy. They can trace their patterns back to childhood experiences. They can name attachment styles, defence mechanisms, trauma responses.

Insight is not the problem.

And yet, something doesn’t shift.

The same dynamics appear in relationships. The same internal critic takes over at vulnerable moments. The same tightening in the chest or collapse in energy returns under pressure.

This is often the point where people begin to feel discouraged. If understanding isn’t enough, what is missing?

In my experience, insight lives largely in the mind. It brings clarity. It can bring relief. It can even bring compassion. But the nervous system does not reorganise simply because we understand it.

The body learns through experience.

If, for example, you learned early on that expressing anger threatened connection, you may now know this intellectually. You may fully agree that anger is healthy and necessary. But in the moment it arises, your shoulders may still tighten. Your voice may soften. Your body may override your intention before you consciously choose.

This is not resistance. It is protection that has become automatic.

In therapy with me, we pay attention to these moments as they happen. Not by analysing them immediately, but by slowing down enough to notice the lived experience.

What happens in your breath when you begin to disagree?

What shifts in your posture when you speak about something painful?

What do you feel in your body when you allow yourself to say what you really want?

Often, the work becomes less about explaining the pattern and more about gently experimenting with a different experience — in real time, in a space that can hold it.

Embodied Gestalt therapy is relational. That means we also pay attention to what unfolds between us. If you feel yourself pulling back, over-explaining, or becoming very composed, we might become curious about that together. Not to confront, but to understand what feels at stake.

Insight can illuminate the map.

But change tends to occur when the body has a new experience of safety, contact, or expression.

Sometimes that looks like allowing a feeling to be felt a little longer than usual.

Sometimes it is discovering that disagreement does not lead to rupture.

Sometimes it is noticing that your breath deepens when you stop performing competence.

These are small shifts, but they are lived shifts. And lived shifts accumulate.

Over time, clients often describe something subtle but meaningful: situations that once triggered automatic reactions begin to feel more spacious. There is a pause where previously there was none. A choice where once there was only habit.

Insight remains valuable. It gives context and coherence. But when it is accompanied by embodied experience — by sensing, feeling, experimenting in relationship — change tends to root more deeply.

If you recognise yourself here — understanding your patterns yet still feeling caught in them — it may not mean you need more explanation.

It may mean your body is waiting for a different experience.

25/03/2026

I want to share some exciting news with the world - I've just launched my website for my therapy practice 🙂
It brings together the way I work, what I value and care about, and how I meet people in therapy — with presence, honesty, and attention to what’s really happening underneath.

If you’re curious, you can have a look here:
https://www.olesiamaksymiv.com/

And if you know someone who might be going through a difficult time, feeling stuck, overwhelmed, or just in need of a space to talk — feel free to pass this on. Personal recommendations really mean a lot in this kind of work.

24/02/2026

The Quiet Discontent of High-Functioning People

There is a particular kind of dissatisfaction that can be hard to speak about.

On the surface, life is steady. Often successful. You manage responsibility well. You are thoughtful, capable, dependable. Others may rely on you. From the outside, things look intact.

And yet, somewhere underneath, something feels slightly out of reach.

It isn’t dramatic despair. It isn’t crisis.

It’s quieter than that.

Many of my clients arrive in therapy with me describing this exact experience. They are functioning — sometimes exceptionally well. They have built careers, families, lives that appear solid. And still, they speak about a subtle flatness. A restlessness that surfaces in still moments. A sense that they are moving through life efficiently, but not always fully inside it.

There is competence — but less ease.

Stability — but less vitality.

Often, the qualities that make them effective in the world — self-reliance, composure, resilience — were once deeply intelligent adaptations. They helped them navigate earlier environments. They made sense. In many ways, they still do.

But over time, what began as protection can become constriction.

In the therapy room, we sometimes begin by noticing very small things. The way shoulders hold. A breath that doesn’t quite drop. A tendency to speak about feelings rather than from them. Not as criticism — simply as information.

High-functioning discontent is rarely loud. It shows up in phrases like:

“I should be grateful.”

“Nothing is really wrong.”

“I just feel… not fully here.”

In Gestalt therapy, we approach this gently. Rather than analysing it away, we slow down enough to stay with it. In therapy with me, that often means bringing attention to what is happening in the present moment — in your body, in the space between us, in the subtle shifts that occur when something real begins to emerge.

Many of my clients are insightful. They understand their history. They can articulate patterns clearly. And yet they notice that insight alone hasn’t quite restored a sense of aliveness. The body continues to brace in familiar ways. Relationships follow familiar scripts.

Embodied work invites something different. It creates space to experience yourself more directly — to feel where you contract, where you hold back, where something wants to move but hesitates.

Over time, what often unfolds is not a dramatic transformation, but a gradual return of vitality. A deeper breath. A clearer sense of boundaries. A capacity to feel desire, anger, tenderness without immediately managing it.

The quiet discontent begins to make sense.

Not as ingratitude.

Not as failure.

But as a signal that some part of you has been waiting for fuller expression.

Therapy is not only for when things fall apart. Sometimes it is for when life is working — but you are ready to inhabit it more fully.

And often, that readiness begins exactly here, in the quiet space where something inside you knows there is more.

04/10/2025

Sometimes people ask me, “Why would I need therapy if nothing’s really wrong?”

And honestly, that’s a great question. Therapy can seem expensive, strange, uncomfortable, or even unnecessary — especially when there’s no crisis, no clear “reason” to start.

But here’s the truth many clients discover only after they’ve tried:
Something subtle shifts. You can’t always explain it, but you feel it — a sense of inner space, of being more yourself. Therapy often turns out to be one of the best investments you can make in your own growth. Better than new clothes, a gym membership, or the next online course — because the change happens from the inside out.

Growth in therapy isn’t linear or predictable. It’s about gently looking into the parts of yourself that you usually avoid — the guilt, the anxiety, the shame, the fear — and finding new ways to hold and understand them.

Life moves fast, and we rarely pause to reflect. In therapy, you finally get that space — with someone who helps notice, name, and explore what’s happening inside you. Awareness that happens with another person can deepen, expand, and heal in ways that are hard to do alone.

So if you’ve been curious about trying psychotherapy, I warmly invite you to reach out.

I work in the Gestalt approach, and I also integrate body-oriented, emotionally focused, and transactional analysis methods — to create a process that’s alive, personal, and meaningful.

I’m a MA in Psychology, a counselling therapist, and a member of BACP and EAGT.
I offer sessions in person in London (Wimbledon & Angel) and online.

If this resonates with you — let’s talk.
It might just be the beginning of something truly important.

07/02/2025

Last Saturday I also graduated from my Gestalt family 🎓 🎓 🙂 3 years of training, many clinical hours of experience, finally a BACP registered counselling therapist title, and during the training I also acquired a couple of close friends.

19/01/2025

Привіт, я маю великий досвід роботи індивідуально і з парами, і власне, сьогодні хочу поговорити про парну терапію. Часто чую запитання -

Чи ефективна парна терапія?..

Коли у відносинах виникають складнощі, один чи обоє партнерів не почувають себе почутими, не задовольняються потреби одного чи обох учасників відносин, спілкування часто і стрімко завершується конфліктом, пара переживає серйозні зовнішні чи внутрішні випробування, згасає іскра у стосунках - конструктивним кроком до збереження і покращення відносин може бути рішення про про проходження парної терапії.
Часто в парній терапії первинна робота полягає в налагодженні комунікації, створенню безпечного простору, де у кожного є рівноправна можливість висловити свою думку і почути іншого. За 3-4 зустрічі в моїй практиці парі часто вдається налагодити комунікацію до такого рівня, де спілкування між сесіями стає можливим, ефективним, не переростає в сварки.
Далі парна терапія фокусується на потребах кожного з учасників пари, і на особистісних кордонах. Чого я хочу від партнера і чи готовий(а) я відповісти на потреби партнера. Чи є між нами близькість (емоційна, фізична, інтелектуальна, духовна і т.д)? Робота йде з основним запитом пари, якщо він не полягає лише в покращенні комунікації.

То чи ефективна парна терапія?..

Все залежить від вас 🙂 від того, наскільки ви мотивовані проходити через зміни, бути вразливими, чесними, ризикувати, відстоювати свої кордони і чути вашого партнера. Також від того, наскільки ви вже знаєте, чого хочете від партнера і від відносин, іноді корисно може бути спочатку попрацювати індивідуально.
При цьому різні джерела статистики наводять цифри від 70% покращення відносин після проходження парної терапії.

Звучить як багато роботи?!
Так, відносини не є константою і вимагають роботи над ними. Але винагорода того вартує - наповнені, люблячі, чесні стосунки, в яких ви почуваєтеся безпечно і впевнено, адже люди зустрічаються і формують пари для того, щоб зробити життя один одного кращим.

Про мене:
Олеся Максимів, психолог, MA в психології, Counselling Diploma in Gestalt. Член BACP (British Association of Counseling and Psychotherapy), EAGT (European Association of Gestalt Therapy).
Маю професійне страхування, регулярну сепервізію своєї практики. Працюю очно в Лондоні і онлайн, маю власну практику і працюю психологом в GP practice (NHS).
З радістю відповім на ваші запитання.
#психолог #психологлондон #психологванглії

24/03/2024

Вітаю. Сьогодні хочу поговорити про підтримку. В психотерапевтичній роботі з клієнтами, я часто цікавлюся їх колом підтримки. Що сюди входить? Всі зовнішні ресурси, на які можна опиратися. Часто у відповідь чую про сім'ю, друзів, знайомих. Але це коло можна значно розширити.
Щоб пояснити, почну з іншого, рушійного виду підтримки - це самопідтримка. Самопідтримка - це і про наявність достатньої любові до себе, щоб собі цю підтримку надати, і про чутливість до себе, адекватний розподіл своїх ресурсів. А також про сміливість, щоб попросити підтримку у інших і чітке розуміння своїх потреб.
Коли з вами в житті трапляються складні ситуації - ви втрачаєте роботу, завершуєте стосунки, перевиснажуєтесь - ніхто не проживе ці ситуації за вас і не вирішить ваші проблеми. Але ви можете попросити про підтримку тут і зараз, від людей, що готові її надати - сусідка може купити продукти, інша мама з класу може побути з вашою дитиною, знайома може допомогти консультацією або познайомити з людиною, що може допомогти, близька людина - зробити масаж і т.д., і це тільки початок. Це все - маленькі кроки, але в сукупності, як мінімум, полегшать, пом'якшать вас стан. І дадуть відчуття того, що ви не самотні. Це доросла позиція - я знаю, що тільки я можу вирішувати свої задачі/проблеми, я несу відповідальність за своє життя, але це не означає, що ніхто нічим мені не може допомогти (інфантильна позиція, якщо мова не йде про важку травму чи втрату). Як я зазначила раніше - частина самопідтримка, це можливість чітко розуміти і комунікувати свої потреби, особливо психологічні, наприклад, якщо ви зустрічаєтесь з близькою подругою чи другом і хочете "вилити душу", але не слухати поради, так і скажіть: "Я хочу виговоритися тобі, і щоб ти мене просто послухала/послухав". Більшість ваших друзів, близьких скоріше за все не мають психологічної освіти і можуть, незважаючи на найкращі наміри, не знати, як надати вам підтримку в той спосіб, що потрібен вам, особливо, якщо ви самі не дуже добре розумієте, яка саме підтримка вам потрібна. Навчитися визначати для себе цю підтримку ви можете, прислухаючись до себе, в тому числі, в особистісній психотерапії.

01/03/2024

Продовжуючи писати тексти на різні психологічні теми, мені раптом стало цікаво, а про що би вам хотілось почитати? Що для вас зараз найбільш актуальним? Що відбувається в вашому житті, де б хотілось отримати більше інформаційної підтримки?..
Як приклад, напишу свої спонтанні ідеї-запитання, засновані на досвіді консультування і навчання, але буду рада почути ваші, відмінні від вказаних ідеї, пропозиції, коментарі і запитання 🙂
Отже... Як знайти життєву енергію? Як зрозуміти, чого я насправді хочу? Як навчитись контролювати свої емоції? Як повірити в себе? Як боротись з пригніченим настроєм? Як пережити розлучення? Як стати спонтанним і легким? Як шукати сенс життя? Як перестати робити [будь що]? Як полюбити себе? Як не "зустрічати одних і тих же людей" і заводити "одні і ті ж самі" відносини? Як перестати відкладати своє життя?

Olesia Maksymiv - Gestalt Therapist

21/04/2026

21/04/2026

25/03/2026

24/02/2026

04/10/2025

07/02/2025

19/01/2025

24/03/2024

01/03/2024

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Sponsored

Share

Category

Listing takedown request